Незважаючи на те, що сьогодні Донбас шукає нові галузі в економіці, металургія для регіону, як і раніше, залишається актуальним, хворобливим і невирішеним питанням. Галузь потребує серйозної модернізації і вкладення капіталу. Про це нещодавно сказав і президент, заявивши про свою ініціативу провести модернізацію металургії. Зараз відбуваються лише точкові зміни. На що варто звернути увагу, що варто переосмислити? Про це напередодні Дня металурга (професійне свято працівників металургійної та гірничодобувної промисловості України відзначають щорік у третю неділю липня — Авт.) «День» поспілкувався з доктором економічних наук, професором Донецького національного університету Юрієм МАКОГОНОМ.
— Якими сьогодні є основні перспективи і проблеми експорту продукції металургії?
— Основним чинником впливу на формування поточної зовнішньоекономічної позиції України були умови світової торгівлі, які погіршилися в порівнянні з 2011 р.
Протягом 2012 р. динаміка світових цін на металургійну продукцію мала низхідний характер. Зниження продажів металургійної галузі відбувалося через послаблення попиту і супроводжувалось падінням як об’ємів, так і цін. 2012 року українські підприємства експортували на 7% менше продукції порівняно з 2011 р. — 22,5 млн т. У січні-лютому 2013 р. почалося пожвавлення на ринку. Виробництво сталі в січні 2013 р. відновилося до 2,8 млн т — більш звичного в посткризові часи об’єму порівняно з 2,5—2,6 млн т, що спостерігалось у другому півріччі 2012 р.
Наявність у країні цілої низки крупних металургійних підприємств дозволяє їй утримувати серйозні позиції серед світових виробників чорних металів. Але свої позиції серед світових виробників чавуну і сталі вона останніми роками втрачає. Україна в січні 2013 року порівняно з першим місяцем 2012 роки понизила об’єми реалізації металургійної продукції в грошовому виразі на 12,2% — до 14,6 млрд грн. 2012 року порівняно з 2011 роком Україна знизила обсяги реалізації металургійної продукції в грошовому виразі на 14,27% — до 209,4 млрд грн.
— Які основні тенденції і проблеми імпорту промислової продукції, зокрема металургії, на вашу думку, є в Україні?
— Імпорт металопродукції до України свідчить про відсутність конкурентних переваг у галузі в сегменті високоякісної металопродукції. Велику частину металопродукції, що імпортується до України, становить плоский прокат з покриттям, вироби з легованої сталі, продукти прямого відновлення заліза, не кажучи вже про продукцію машинобудівної галузі. Наші металургійні підприємства продовжують забезпечувати сировиною власних конкурентів за межами України.
При нинішній структурі промисловості України попит на продукцію високоякісної металопродукції практично відсутній. Економічно вигідніше імпортувати невелику кількість високоякісної металопродукції з-за кордону, аніж інвестувати у виробництво таких продуктів усередині країни. Вирішенням цієї проблеми для України може стати розширення внутрішнього попиту на високоякісну металопродукцію за рахунок реальної реструктуризації промисловості країни (освоєння в промисловому масштабі використання технологічного відновлення залізняку і металобрухту; формування вертикально і горизонтально інтегрованих корпорацій у ГМК, кінцевою продукцією яких є метизи (канати, труби, тонкий холоднокатаний прокат, куточок, фасонні заготовки тощо).
Розвиток внутрішнього ринку металопродукції сьогодні є одним з найбільш пріоритетних завдань розвитку галузі. Внутрішній ринок використання металу має величезний потенціал розширення попиту на продукцію української металургії. Але поки що імпорт металопродукції до України продовжує зростати.
Понад 70% метфонду України потребує модернізації: лише виробництво устаткування для оновлення технологічної бази потребує 200 млн тонн українського прокату. Такі галузі, як гірське і сільськогосподарське машинобудування, машинобудування для металургійних заводів, а також інші підгалузі машинобудування можуть виступити споживачами вітчизняного металу.
— Які перетворення можливі в цій галузі?
— Найнебезпечніше для галузі — це її висока ресурсоємність, включаючи всі види ресурсів — енергетичні (газ, кокс), матеріально-сировинні (руда, лом), трудові. Програш в енергоспоживанні становить приблизно 30% від середньосвітових показників. Звідси — висока собівартість, а отже і прагнення підвищувати ціну, що знижує конкурентоспроможність. Вихід — у нових енергозберігаючих технологіях, перш за все в найбільш витратних — доменному і сталеплавильному переділах.
Галузі потрібні серйозні комплексні перетворення — починаючи від технологічного переоснащення і закінчуючи цілеспрямованою роботою з підготовки інженерно-технічних і робочих кадрів при безпосередній участі та підтримці бізнесу. І цьому має сприяти інвестиційно-кредитна політика держави. Особливу увагу необхідно приділити проблемам ресурсного забезпечення металургійного виробництва, насамперед коксом і металобрухтом.
— Де сьогодні можна і потрібно шукати ринки збуту для українських товарів?
— Хоча попит на світовому ринку залишається звуженим через слабкість споживання та падіння цін упродовж майже усього минулого року, проте в останньому кварталі змінилися підйомом через пуск програми широкомасштабного інфраструктурного будівництва в КНР. 2013 року ситуація принципово не змінилася, але китайські очікування зберігаються. Та навіть попри це, КНР залишається важливим вектором розвитку українського залізорудного експорту. 2012 року сюди поставлено 16,325 млн тонн ЗРС, що на 16,7% більше, ніж роком раніше, і досягло 46,5% експортного тоннажу. Вартість китайського експорту становила $1,4 млрд. Тренд зберігається і в нинішньому році, за 1 квартал китайцям реалізовано 4,354 млн. тонн ЗРС, що трохи більше, ніж у січні-березні 2012 р. Наприкінці весни ГЗК України були здатні запропонувати окатиші $100-110/т, DAF/FOB, що менше або порівнянно з цінами постачальників з Росії при даному базисі постачання. Вітчизняні позиції на ринку Китаю збережуться і в 2013 р., і можуть декілька зміцнитися за рахунок ряду чинників.
Ще один позитивний для наших гірничо-збагачувальних комбінатів момент — плани Асоціації сталевиробників В’єтнаму (VSA) лобіювати заборону залізорудного експорту з метою адекватного забезпечення внутрішнього вжитку. За даними VSA, через брак ЗРС у країні вже зупинилося декілька доменів (загалом їх діє 14, загальнорічна потужність — 3,8 млн т чавуну). Раніше мито на вивіз залізорудної продукції вже було підвищено з 30% до 40%. І хоча В’єтнам є малим постачальником ЗРС до Китаю (2,9—3 млн т у рік), відхід в’єтнамської руди з ринку також може бути вигідний Україні.
Зростає внутрішній залізорудний попит і в Індії, де 2012 року він сягнув приблизно 120 млн т (зі 113 млн т у 2011 р.). І вже в поточному році індійські металурги вимушені нарощувати імпорт ЗРС. Одночасно індійські рудні компанії активно розвивають експорт, що ще більше посилює дефіцит внутрішньої пропозиції. У 2012—2013 фінансовому році країна збільшила експорт ЗРС на 157% до 121 млн т, в 2013—2014 фінансових роках очікується подальше розширення. Це відбувається, незважаючи на те, що в кінці 2011 р. експортні мита на залізняк були підняті з 20% до 30%. Потужностей для видобутку достатньо, але вони здебільшого використовуються на експорт, формуючи дефіцит усередині країни. А це означає, що і в Індії у вітчизняних металургів є певні перспективи. 2012 року вони реалізували в Індії 154 тис. т ЗРС, а в 1 кварталі — вже 51 тис. т. 2014 року річні українські залізорудні постачання індійським покупцям можуть підскочити до 400—500 тис. т і навіть більше.
Відносно Туреччини, торік експорт до цієї країни дійсно розвивався і виріс на 11,2% — до 611,6 тис. т. Україна вже майже витіснила з цього ринку Росію, а тепер Анкара ще й оптимізує структуру рудного імпорту на користь джерел більш оперативного постачання (не згадуючи вже про розвиток металовиробництва).
Актуальним для України залишається європейський ринок, куди вирушає половина українського залізорудного експорту. 2012 року він становив 17,470 млн. т, або на 7,1% менше, ніж роком раніше. У найближчій перспективі європейський напрямок залишиться привабливим, зважаючи на мале транспортне плече. У свою чергу такі традиційні споживачі, як Польща, Чехія, Словаччина, Австрія поки що не збираються диверсифікувати своїх постачальників. Чехія минулого року придбала в Україні 4,396 млн т ЗРС (12,5% експорту в тоннажі), Польща — 4,345 млн т (12,4%), Словаччина — 3,442 млн т, Австрія — 3,030 млн тонн. І якщо металургія Європи почне відновлюватися (а рано чи пізно це станеться), то всі ці країни розширюватимуть закупівлі в наших ГЗКах.
— Якими ви бачите перспективи експорту-імпорту промислової продукції в світлі інтеграції до ЄС?
— Насправді переваг дуже багато. Що стосується макроекономічних переваг, то це: прискорення структурної реформи, впровадження ринкових механізмів регулювання економіки і створення стимул-реакції для збільшення конкурентоспроможності; зміцнення міжнародних економічних позицій України, зокрема, в стосунках з партнерами по СНД; збільшення політичного авторитету, виконання умов створення зони вільної торгівлі з ЄС; можливість повноправного і обѓрунтованого використання методів захисту внутрішнього ринку відповідно до угод СОТ, зокрема статті ХІІ ГАТТ про обмеження для збереження рівноваги платіжного балансу, угоди про захисні заходи, про сільське господарство, про субсидії, а також статті VI ГАТТ про антидемпінгові та компенсаційні заходи; збільшення надходжень до держбюджету як завдяки збільшенню експорту вітчизняної продукції, так і завдяки збільшенню легального експорту, детінізації якого сприятиме загальна лібералізація; поліпшення інвестиційного клімату; розвиток нових високих технологій і посилення стимул-реакції для інноваційної діяльності завдяки поліпшенню захисту інтелектуальної власності.
Для виробників — спрощення доступу на світові ринки українських товарів не лише автоматично, завдяки статусу члена СОТ, але й завдяки використанню загальновизнаних міжнародних стандартів; зменшення витрат експортерів від застосування дискримінаційних антидемпінгових механізмів; зменшення вартості, а відповідно підвищення конкурентоспроможності українських товарів; можливість використання механізмів врегулювання торгівельних суперечок; застосування загальних правил СОТ, спрямованих проти протекціонізму і дискримінації в торгівлі створить прозоре і прогнозоване середовище для підприємницької діяльності.
Для споживачів — розширення асортименту і якості товарів та послуг; зниження ціни на товари та послуги, що в результаті сприятиме підвищенню рівня життя.
