З перших днів приходу нової влади на Майдані і в країні загалом почало з’являтися невдоволення її кадровою політикою. Лунали заяви про те, що відповідальні, а отже, «хлібні» посади, як і раніше, просто продаються. І особливо непокоїло людей, що така практика активно використовується в органах МВС. Це були, як мовиться, квіточки. Тепер, під час проведення антитерористичної операції, виявилися «ягідки»...
Корупція в кадровій політиці реалізується ще й у вигляді вкрай нерозбірливого політичного протекціонізму. Владні крісла надаються «своїм людям» виключно з міркувань особистої відданості і попри всі їхні минулі конфлікти із законом. Чергове таке призначення зроблено 7 травня. «Ось і черговий «перл», — написала народний депутат Інна Богословська в своєму блозі, — на посаду заступника міністра енергетики і вугільної промисловості призначено Ігоря Діденка. Пустили цапа з довгою бородою кримінальних справ і корупційних з’ясовок у нафтовий город».
Богословська нагадує, що за вироком суду Діденко не має права обіймати керівні посади. «Якщо прем’єр Яценюк справді проєвропейський і демократично налаштований політик, то він не має ні законного, ні морального права брати участі в незаконних і злочинних кадрових призначеннях, — зазначає вона і запитує: — Інакше, чим він відрізняється від тих, кого скинув Майдан?»
Народного депутат має свої, у формі риторичних запитань, версії щодо того, чому й навіщо нинішня «тимчасова влада» проводить таку кадрову політику. «Чого хочуть? Украсти в останні тижні перед обранням президента? Створити «п’яту колону» у владі, яка боротиметься зсередини з новим президентом? Скомпрометувати центральну владу до такої міри, щоб країна взагалі пішла в рознос?!»
Богословська досить легко перелічує кадрові проколи влади.
«Губернатори, подібні до луганського, відставки якого вимагали з першого дня... Високопосадові міліціонери, про яких наперед було відомо, що вони першими зрадять країну... Незаконні вибори і призначення до Вищої ради юстиції... Наглядачі за фінансовими потоками у земельних, архітектурних і силі-силенній інших «хлібних місць»...
Та повернімося до головного фігуранта. Діденко, як перший заступник голови «Нафтогазу», 2009 року став одним з підписантів газових контрактів із «Газпромом». Тому, коли Віктор Янукович став президентом, для Діденка почалися скрутні часи. 2011 року його звинуватили в зловживанні службовим становищем під час відчуження 2009 року 11 мільярдів кубометрів природного газу, що належали компанії RosUkrEnergo, і засудили на три роки умовно із забороною обіймати керівні посади в державних структурах.
Це був далеко не перший скандал за його участі. На початку 90-х років він очолював компанію Хорда ЛТД, що була дочірньою структурою «Градобанку», який належав Віктору Жердицькому. На цій посаді Діденко «прославився» при спробі рейдерського захоплення Миколаївського цементного заводу.
Наприкінці 90-х, коли віце-прем’єром з енергетики стала Юлія Тимошенко, Діденко стає одним із топ-менеджерів «Нафтогазу» і 2000 року три місяці навіть виконував обов’язки голови газового монополіста. Тоді його вважали «людиною» Тимошенко. Та чи не був він насправді васалом відомого кримінального авторитету на прізвисько «Рибка» (убитий дев’ять років тому), без якого в «Нафтогазі» колись не підписувався жоден значущий папір?
Улітку 2001 року Діденко затримали в аеропорту Франкфурта-на-Майні як спільника його колишнього шефа Жердицького, що викрав 4 мільйони марок, наданих Німеччиною для компенсації українським громадянам, які працювали в роки війни в Рейху. 2004 року Діденка засудили на чотири роки позбавлення волі, але він почав співпрацювати зі слідством і був повністю виправданий. 2008 року, коли Тимошенко повторно стала прем’єр-міністром, його призначають першим заступником голови «Нафтогазу».
Після перемоги Євромайдану про Діденка заговорили як про найбільш імовірну кандидатуру на посаду голови «Нафтогазу». Співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич вважає, що обійняти цю посаду йому не дали змогу старі гріхи й активісти Майдану, які на той час ще не втратили реального впливу на владу. Але наприкінці лютого Діденко виграв позов у Печерському районному суді Києва (цікаво, що рішення ухвалювала та ж суддя, що й чотири роки тому), і вирок від 2011 року, зокрема й заборону обіймати посади в держструктурах, було скасовано (Богословська цей факт, певно, забула).
Нам залишається лише прояснити, навіщо прем’єр-міністрові Яценюку, що витратив стільки зусиль на те, аби запевнити українців і міжнародну спільноту в цілковитій прозорості всіх своїх дій і навіть намірів, потрібно було призначати на таку значущу посаду людину з таким бекґраундом. З таким запитанням «День» звернувся до згаданого вище Дмитра Марунича. «Я, звичайно, не прокурор, але з високим ступенем імовірності можу стверджувати, що Яценюк тут майже ні при чому, — сказав експерт, — Діденко — людина Тимошенко. І його завдання — повністю реалізувати ту політику, яку накреслила для себе Юлія Володимирівна в газовій сфері. Він непоганий менеджер, але якоїсь самостійної ролі у нього не буде. У російській пресі вже промайнули думки про те, що, призначаючи Діденка заступником міністра, Тимошенко показує, що контракти 2009 року, в підписанні яких він брав участь, мають діяти».
