Холдинг ДТЕК (енергетичний підрозділ компанії СКМ Ріната Ахметова) продовжує переможну приватизаційну серію. Минулого тижня (11 січня) він став власником ще 40% акцій ПАТ «Донецькобленерго» (до цього володів майже 30,6% акцій цього підприємства), вигравши конкурс, оголошений Фондом держмайна 16 листопада минулого року. Конкурсна комісія приймала своє рішення в режимі он-лайн трансляції, і простежити за перипетіями торгів міг будь-хто, у кого є доступ до Інтернету. Під час аукціону було зроблено чотири кроки. У результаті кінцева ціна пакету акцій досягла 467,6 мільйона гривень, на 18,1 мільйона гривень перевищивши стартову вартість, установлену продавцем, яка становила 449,5 мільйона, і, за оцінками аналітиків, більш ніж у 4 рази перевищувала ринкову вартість «Донецькобленерго».
Пояснюючи свою зацікавленість у покупці «Донецькобленерго», генеральний директор ДТЕК Максим ТІМЧЕНКО сказав журналістам: «Наше завдання — відновити минулу потужність Донбаської енергосистеми» — і повідомив, що «в найближчі п’ять років у компанію «Донецькобленерго» потрібно інвестувати не менше 1,5 мільярда гривень. Це стосується і технічного розвитку мереж, і забезпечення надійності роботи... Ми хочемо представляти нові продукти, ми хочемо, щоб енергомережеві компанії рівнялися на нові технології, на те, що може запропонувати сучасна європейська компанія».
Протистояти такому натиску ДТЕК відважилося лише ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» (ЛЕО, контрольоване російським бізнесменом українського походження Костянтином Григоришиним), хоча спочатку конкурсом зацікавилися три компанії. Так, відбір учасників цих «змагань» був досить лояльним і не мав якихось істотних обмежень. Згідно з умовами конкурсу, претенденти повинні були володіти певним досвідом діяльності в сфері розподілу і передачі електроенергії — протягом останніх трьох років забезпечувати передачу електроенергії в обсязі не менше 30% від відповідного показника по підприємству, що приватизується. В Україні потенційних претендентів, що відповідають цим умовам, могло бути з десяток. Але, мабуть, не таким вже привабливим «призом» стало «Донецькобленерго», якщо позмагатися за нього наважились лише ДТЕК і ЛЕО.
Того ж дня ДТЕК майже купив іще одну важливу для української енергетики компанію. У ФДМУ відбулося відкриття конкурсних пропозицій щодо ПАТ «Дніпроенерго». І ціна держпакету, заявлена ДТЕК, виявилася на 100 тисяч гривень більше початкової вартості, установленої ФДМУ. А «майже» сталося тому, що згідно з процедурою конкурсу з одним учасником, яким виявився ДТЕК, конкурсна комісія ухвалила провести незалежну переоцінку вартості 25% акцій товариства. Це робиться для того, щоб держава могла отримати максимально можливу ціну за свої акції в «Дніпроенерго». А втім, початкова ціна (1,17 млрд грн) і так приблизно на 240 мільйонів гривень перевищувала ринкову і була на 25 мільйонів гривень вище за оцінку, зроблену 2011 року міжнародною аудиторською компанією Ernst&Young.
Звичайно, головний мотив Фонду держмайна продажу обленерго і генерацій полягає в наповненні бюджету, і, можна сказати, що йому вдалося розпочати нинішній рік пристойним вкладом до державної скарбниці. Він є особливо цінним тим, що його зроблено в складний з погляду збирання податків період — перший квартал, в якому багато свят і гірше збираються податки. ФДМУ вчасно підставив плече, і бюджетники вчасно отримають зарплати і пенсії. Але, як відомо, криза, що бродить зараз країнами Європи, комусь може здатися не найкращим часом для приватизації. На піднесенні економіки в Європі і у світі українська енергетика могла б, можливо, принести і великі гроші. Чи не поквапилася Україна з продажем цих об’єктів? Адже, як стверджують аналітики, компанії дешевшають на очах.
Фінансовий аналітик інвесткомпанії Eavex Capital Дмитро ЧУРІН, коментуючи перемогу ДТЕК на торгах з продажу «Донецькобленерго» і «Дніпроенерго», сказав одному з інтернет-видань, що держава немає часу чекати: «Спрацювання активів в енергетиці становить близько 60%, а щодо деяких об’єктів ще вище. Потрібно залучати кошти для модернізації». Чурін припускає, що держава через 25% акцій, що залишилися в її власності, зможе контролювати діяльність енергокомпаній, що приватизуються, і інвестора. Новий власник повинен буде надати інвестплан розвитку компаній, і в разі його успішної реалізації ФДМ продасть блокувальний пакет, що залишився, дорожче, з якоюсь премією.
Аналогічну думку висловив екс-уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан СОКОЛОВСЬКИЙ. За його словами, держава зберігає у своїй власності 25% акцій обленерго, вибудовуючи таким чином механізм впливу на енергетику після приватизації енергорозподільних компаній. Соколовський також зазначив, що «сьогодні, враховуючи економічну нестабільність у світі, не дуже багато охочих купити весь цей державний «мотлох». У той же час, каже експерт, держава має поставити інвестора в такі рамки, щоб обленерго розвивалося, щоб робота компанії була якомога прозорішою.
Аналітик інвестиційної групи «Арт-Капітал» Станіслав ЗЕЛЕНЕЦЬКИЙ упевнений, що за допомоги блокувального пакету держава може контролювати питання додаткових емісій, склад наглядових рад енергокомпаній тощо. Проте він розглядає ціни, за якими були продані «Донецькобленерго» і «Дніпроенерго», як завищені.
З ним не зовсім погоджується фахівець інвестиційної компанії «Трійка Діалог» Сергій НЕВМЕРЖИЦЬКИЙ. «Ми в жовтні провели аналіз вартості акцій обленерго, у тому числі і «Донецькобленерго», — говорить він, — і дійшли висновку, що ціна продажу енергорозподільної компанії є справедливою. Претензій до того, яку ціну виставив Фонд держмайна — немає, вона вище ринкової».
Експерти нагадують, що за результатами торгів на українській біржі 26 грудня 40% акцій «Донецькобленерго» коштували 119 мільйонів гривень. ФДМУ визначив початкову ціну цього пакету в 449,5 мільйона, що як мінімум у 3,8 разу вище за ринок. У таких умовах ДТЕК міг би взагалі не приходити на конкурс, а у випадку з «Дніпроенерго» не погоджуватися з переоцінкою, тому що когось іншого ці акції за такою ціною взагалі не могли зацікавити. Тоді ФДМУ довелося б оголосити повторний конкурс, причому зі зниженням ціни до 30%. Фонд, завищуючи ціну, ризикував зірвати конкурси.
Але чи можна ухилятися від питання, чому конкурси з «Донецькобленерго» і «Дніпроенерго» залучили таку незначну кількість учасників? Чому до нас не йде іноземний інвестор? Як зазначають експерти, це в першу чергу пов’язано з тим, що в країні досі не ліквідовано перехресне субсидування, зберігається дотування комунальної сфери і населення. Інвестори, особливо іноземні, чекають, коли в Україні перейдуть від системи єдиних тарифів до системи їх формування на основі принципу відшкодування економічно обѓрунтованих витрат на генерацію, передачу і збут електроенергії, що враховують потребу стимулів до енергозбереження. Інвестори висловлюються проти застарілої моделі єдиного покупця, яка не дозволяє енергокомпаніям контролювати збирання коштів за свою продукцію. Вони вважають за потрібне перейти до прямих договорів і до балансуючого ринку. Якщо все це буде зроблено, тоді Україна може розраховувати на гострішу конкуренцію під час продажу енергооб’єктів. Якщо вони, звичайно, ще залишаться на той час у руках держави.
