Група «DCH» харківського бізнесмена Олександра Ярославського підтвердила, що буде спільно з китайською компанією «Skyrizon» розвивати запорізьке авіапідприємство «Мотор Січ». Про це «Дню» повідомили в прес-службі «DCH».
«Сьогодні представники групи «DCH» Олександра Ярославського досягли домовленості з китайськими інвесторами, що представляють «Skyrizon Aircraft Holdings Limited». Обидві сторони будуть вести всебічне співробітництво, спільно здійснюючи діяльність з розвитку українського авіабудування і, зокрема, запорізького «Мотор Січ», — йдеться у повідомленні.
Інших деталей угоди в групі не розкривають.
Нагадаємо, 7 червня 2019 року Антимонопольний комітет (АМКУ) отримав спільну заяву «Укроборонпрому» і китайських компаній «Skyrizon» і «Xinwei» на концентрацію понад 25% і 50% акцій «Мотор Січі». У кінці листопада комітет продовжив розгляд заявки, проте, як розповідав радник глави «Укроборонпрому» Руслан Корж, до липня 2020 року держконцерн більше не претендував на частку в «Мотор Січі».
У грудні того ж 2019-го президент «Мотор Січ» В’ячеслав Богуслаєв розповів, що він вирішив не закривати завод, а знайти інвесторів. Інвестори з Китаю пообіцяли вкласти в підприємство $250 млн.
За півтора роки до «угоди з китайським інвестором» — 23 квітня 2018 року — співробітники СБУ провели масштабні обшуки в головному офісі «Мотор Січі» в Запоріжжі.
Офіційна версія — не дати можливості іноземному власнику акцій отримати повний контроль над потужностями та розробками українського стратегічного заводу, а потім перенести їх за кордон.
За даними слідства СБУ, в рамках проведеної в 2016 році угоди купівлі-продажу акцій «Мотор Січ», на сьогоднішній день 56% акцій підприємства опосередковано володіє якийсь громадянин Китаю, власник Beijing Skyrizon Aviation Industry Investment Co, тож спецслужби України вбачали ризик у перенесенні виробництва гвинтокрилів на територію Китаю і закриття його в Україні.
Нагадаємо, «Мотор Січ» — один з головних авіаційних підприємств пострадянського простору. Підприємство виробляє авіадвигуни та газотурбінні установки, поставляючи свою продукцію в більш ніж 100 країн. За перше півріччя 2020 року Мотор Січ отримала 562 млн грн чистого прибутку.
То навіщо Мотор Січі був потрібен «китайський інвестор»?
За останні роки «Мотор Січ часто опинялося в фокусі уваги як українських, так і іноземних медіа, і навіть... правоохоронних органів.
Так, наприклад, у грудні 2016 року військова прокуратура Південного регіону України повідомляла про відкриття кримінальної справи через закупівлю вертольотів у «Мотор Січ». Тоді прес-служба відомства заявляла, що за контрактом між підприємством та Міністерством оборони України для Збройних сил України було закуплено вертольоти, які не придатні до використання у військових цілях. При цьому службовими особами військової частини, для якої була придбана техніка, машини були прийняті та поставлені до штату частини. У відомстві також зазначали, що ці самі вертольоти вже були продані Міністерством оборони України «Мотор Січ» у 2010 році як надлишкове військове майно, непридатне до використання.
Коментуючи заяву військової прокуратури агентству Укрінформ, президент і генеральний конструктор ПАТ «Мотор Січ», народний депутат В’ячеслав Богуслаєв назвав її помилкою.
«Військова прокуратура просто поки що не розібралася в тому, що вертольоти бувають різні. Наприклад, транспортно-десантні вертольоти, згідно з техзавданням, не можуть мати й не мають устаткування й технічних характеристик бойових вертольотів. Вони призначені для інших цілей: для перекидання бойової сили й саме цим характеристикам мають відповідати, і відповідають. Прокуратура просто поки що в цьому не розібралася, розбереться, і все буде нормально», — заявив Богуслаєв.
У керівництві «Мотор Січ» тоді також підтвердили факт закупівлі в Міноборони в 2010 році кількох вертольотів у неробочому стані, повідомивши, що вони були модернізовані в транспортно-десантні гелікоптери.
Наступного року «Мотор Січ» стала об’єктом слідчих дій Генпрокуратури та СБУ. 20 липня 2017 року на підприємстві відбулися обшуки у справі, яку вів Департамент із розслідування особливо важливих справ у сфері економіки ГПУ. Наступного дня речник Генпрокурора Лариса Сарган, прокоментувала обшуки, повідомивши, що виявлено злочинну схему розтрати коштів ПАТ «Мотор Січ» із подальшим їх привласненням.
«Протягом 2013—2016 років службові особи ПАТ «Мотор Січ» придбали «сміттєві» цінні папери, шляхом перерахування грошових коштів у сумі понад 350 млн грн на розрахункові рахунки низки підприємств із ознаками фіктивності, які в подальшому обготівковувалися через банківські установи. Станом на даний час, завершено проведення обшуків на основних об’єктах та за місцями проживання ключових фігурантів, задіяних у протиправній схемі, наслідком яких є вилучення 500 тис. доларів США та значного обсягу антикварних цінностей, щодо яких вирішується питання про арешт», — зазначила речниця Юрія Луценка.
На озвучені прокуратурою обвинувачення на «Мотор Січ» відреагували, оприлюднивши офіційну заяву на сайті підприємства. У ній було зазначено, що товариство не контролює процес розпорядження своїми активами власників акцій підприємства, адже з 1994 року є акціонерним товариством із приватною формою власності і не входить до складу підприємств-учасників Державного концерну «Укроборонпром», які мають узгоджувати з державними структурами відчуження акцій.
Щодо обвинувачень у завищенні цін на двигуни з подальшим виведенням цих коштів через фіктивні структури, то на «Мотор Січ» заявили, що вони не встановлюють самостійно ціну на оборонні замовлення: «вона приймається (затверджується) на рівні замовника — Міністерства оборони України. ПАТ «Мотор Січ», виконуючи такі замовлення, діє чітко в межах нормативних актів, що регулюють зазначене питання, та укладає їх попри збитковість для підприємства з метою сприяння підвищенню обороноздатності країни, освоєнню виробництва військової техніки, що здатна замінити фізично та морально застаріле озброєння, яке роками закуповувалось лише в закордонних виробників».
А в 2018-му році ПАТ «Мотор Січ» опинилось в центрі гучного міжнародного скандалу. У Росії розпочався судовий процес за звинуваченням низки російських комерсантів, чиновників і керівників підприємств Міноборони Російської Федерації в незаконному продажі Україні турбореактивних двигунів для крилатих ракет Х-55 класу «повітря — поверхня» середньої дальності.
Суть кримінальної справи в тому, що в 2012-2013 роках керівництво федерального казенного підприємства «Государственный казенный научно-испытательный полигон авиационных систем» (ФКП ГкНІПАС, розташоване за 60 км від Москви) уклало держконтракт на утилізацію 93 двигунів, знятих з ракет Х-55, здатних нести ядерний заряд. Але замість утилізації двигуни було відремонтовано і, через низку фіктивних фірм, продано під виглядом металобрухту українському ПАТ «Мотор Січ», яке раніше і виробляло їх для потреб Міноборони СРСР.
Інформацію про те, що двигуни були продані саме ПАТ «Мотор Січ» за ціною 1,2 млн рублів за штуку підтвердив підприємець Михайло Дзама, який допомагав «відмивати» і переводити гроші в готівку в ході операції. У лютому 2018-го міськсуд Воскресенська засудив Дзаму до двох років ув’язнення. А також, колишній начальник вищезгаданого полігону Олег Пронін, який пішов на угоду зі слідством і здав всіх спільників.
Крім керівництва підмосковного полігону авіаційних систем (ГкНІПАС) і наближених підприємців, у незаконних оборудках з продажу двигунів брали участь посадові особи Міністерства торгівлі і промисловості РФ, ЗАТ «Південно-Уральський спеціалізований центр утилізації» («Південно-Уральський СЦУ») і «Тураївского машинобудівного конструкторського бюро «Союз» (ТМКБ «Союз»).
Підприємство «Мотор Січ» за українськими законами нічого не порушувало. Воно купило свої ж старі двигуни — фактично, металобрухт. Але ситуація малоприємна, тому що провідним країнам світу достовірно відомо: у 2013 році Україна не мала ні ядерних, ні термоядерних, ні фугасних, ні будь-яких інших бойових частин (БЧ) до ракет Х-55 або Х-55СМ, оскільки в Україні такі БЧ ніколи не вироблялися; до 2013 року, тобто до дати поставок двигунів із Росії, в Україні не залишилося жодного стратегічного бомбардувальника, здатного здійснити пуск Х-55 або Х-55СМ; у 2013 році Україна не мала жодного ймовірного супротивника. Держава тоді ще покладалася на Будапештський меморандум, тому взагалі мало переймалася розвитком власних збройних сил.
Досі відкрити залишаються питання: навіщо ПАТ «Мотор Січ» купувало двигуни для крилатих ракет Х-55? де і коли «загубилися» ці двигуни? хто ці двигуни «знайшов»?
В історії з «китайським інвестором» 80-річний власник «Мотор Січ» Вячеслав Богуслаєв насправді втягнув Україну в глобальне протистояння.
«Це питання, яке, я вважаю, важливе для України, але також важливе для США, для Європи, для Японії, Австралії, Канади, інших країн», — відреагував на інформацію про продаж компанії Мотор Січ китайському інвестору американський радник із національної безпеки Джон Болтон у коментарі «Радіо Свобода» 27 серпня минулого року.
Аналітики кажуть, що на кону для України потенційно стоять мільярди доларів інвестицій з Китаю, тисячі робочих місць, і навіть членство в НАТО і підтримка союзників у війні з Росією... Та родина В’ячеслава Богуслаєва зайнта вирішення інших, очевидно, більш актуальніших для них питань. Днями українські медіа довідалися про те, що син Вячеслава Богуслаєва — Олександр Богуслаєв — врятував від «банкрутства» 9 італійських родин, придбавши у них острів біля берегів італійської Лігурії — Галлінару — за 10 млн євро.
40 років островом володіли 9 заможних італійських сімей. На острові був дорогий ресторан та вілли цих сімей. Останні роки в Італії економічна криза, яка з настанням епідемії коронавірусу суттєво посилилась. Тож, заможні італійські сім’ї вирішили продати острів, щоб рятувати свої бізнеси. І допомогли їм не кредити МВФ і не донорська допомога МВФ, а банальна українська...корупція і «вилика приватизація» Президента Кучми. Адже саме завдяки їм ось уже третій десяток років українські олігархи, а тепер вже і їх діти, шокують світові ЗМІ своїми неймовірними статками і придбаннями.
