Українці, як це не дивно, ще не стомилися від постійних економічних експериментів. Мабуть тому, що вони далеко не завжди здійснюються. Ну, хто з нас за останні півроку щось чув про так званий український прорив? Так само невідома людям і урядова антиінфляційна програма (хіба що залишиться в пам’яті незугарне держрезервівське м’ясо, яке мало хто наважувався купувати). Єдиний, хто робить радикальні реформи, це — Нацбанк. Проведена ним корекція офіційного курсу гривні (на 4%) змусила багатьох наших співвітчизників замислитися: а що буде далі? Першим пориванням було: аплодувати. Адже одним махом обіцяли й гривню зміцнити й інфляцію вгамувати. Щоправда, видавалося, що ліва рука при цьому не знала, що робить права. Та після недовгої суперечки і з’ясування стосунків між правлінням та Радою Нацбанку новий міцніший курс вирішили залишити.
«Зроблено це тоді, коли зростання долара на світовому валютному ринку Форекс почало набирати обертів. Раніше були розмови про те, що долар втрачає позиції. Але з середини квітня до середини травня він укріпився більш ніж на 4% у відношенні до євро, а у порівнянні з іншими валютами — ще більше», — говорить провідний аналітик «Форекс-клубу» Олексій Палій.
Аналізуючи ініціативу Нацбанку фінансисти сходяться на тому, що таким чином можна понизити інфляцію на 3— 4%, але за це доведеться платити падінняям важливих економічних показників. Найбільше програють експортери, однак не всі, а лише середні та малі. Великі гравці можуть використати сприятливу фінансову погоду для дешевої модернізації виробництва, а потім, з новими «силами», сповна наверстати втрачене. Крім того, експортер, отримавши збитки або навіть просто падіння прибутковості від продажу своєї продукції за кордоном, намагатиметься компенсувати їх на внутрішньому ринку, піднімаючи ціну на свою продукцію. А от зменшення валютної виручки, чим має супроводжуватися падіння продажів за кордоном, означає для України автоматичне зменшення інвестицій у власний капітал, а відтак і темпів ВВП. Водночас, природно, зростатиме від’ємне торговельне сальдо, «мінус» у якому вказує на загадьнодержавну тенденцію до життя в борг (дефіцит у торгівлі покривається за рахунок профіциту фінансового рахунку, який створюється здебільшого іноземними інвестиціями, які треба повертати та ще з прибутком), а не за рахунок стимулювання власного виробничого потенціалу. Якщо до всього цього додати наміри відпустити гривню взагалі у «вільне плавання», то рядовий українець не просто заплутається у високій банківській арифметиці, а й втратить до неї інтерес. А може в усьому цьому й захована справжня арифметика? Бо ж, якщо хтось втрачає, то, за законами життя, хтось обов’язково знаходить.
«Зараз не час відпускати курс гривні, бо це може дати можливість спекулювати на такій курсовій грі державі, а з точки зору споживача — це безумовний мінус. Коли курс скакатиме, то може просто розпочатися хаос», — сказав «Дню» начальник департамента розробки продуктів роздрібного бізнесу VAB банку Антон Шаперенков.
Та у Нацбанку не вірять розмовам про мільйонні збитки, про які волають експортери. На думку голови НБУ Володимира Стельмаха, від зміцнення гривні виграють всі: зокрема, бізнес свої втрати з валютних депозитів компенсує здешевлення обслуговування валютних боргів, а громадяни розраховуватимуться за взяті кредити у доларах теж зі знижкою. Однак, на противагу таким фактам чомусь не йдуть з голови інші: як бути тим, хто отримує заробітну плату номіновану у доларах, які вже почали перераховувати за новим курсом?
Де ж та золота середина та чи буде ревальваційне продовження? Уряд відмовчується. За все і за всіх відповідають фінансові експерти. Вони вказують на цілком можливий і навіть скорий «ефект маятника». На думку Палія, до кінця 2008 року курс долара до євро буде 1,47—1,49, тобто нацвалюта втратить «у вазі». «Курс долара повернеться до відмітки 5,05 гривні, бо причин для його укріплення, окрім стримання інфляції, не було», — майже дублюючи наведену вище відповідь аналітика говорить Шаперенков. Утримати високий гривневий курс не дозволять очевидні економічні реалії, вважає перший заступник голови правління «Сбербанк Росії» Вячеслав Кравець. Швидке зниження темпів приросту ВВП, велика інфляція, значне від’ємне сальдо торговельного балансу (воно вже перевищує 10% ВВП) призведуть до неминучої девальвації вже у вересні—листопаді, вважає банкір.
