За даними Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО) світові ціни на пшеницю за останні три роки зросли на 181%. На думку експертів ООН, збільшення вартості харчових продуктів та енергоносіїв, конфлікти та стихійні лиха призвели до того, що сьогодні 37 країн світу наразилися на цілком реальну продовольчу кризу. Серед країн, які потребують термінової продовольчої допомоги, експерти називають Таджикистан та Молдову. Найбільше непокоїть ФАО різке зростання цін на хліб, рис, ку курудзу, рослинну олію, бобові... У зв’язку з цим, експерти прогнозують, що витрати найбідніших держав на імпорт зернових зростуть на 56% у порівнянні з минулим роком. Щоб привернути громадськість до вкрай важливої проблеми, ФАО має намір провести у червні в Римі спеціальну зустріч на вищому рівні для обговорення проблеми недостачі зерна. Між тим, у експертних колах України таку зернову тенденцію вже встигли охрестити зерновим шансом. Як він позначиться на українському аграрному ринку та чи не загрожує країні дефіцитом зерна через зростання його експорту, «День» запитав у своїх експертів.
Антон УСОВ, радник зі зв’язків з громадськістю Європейського банку реконструкції та розвитку:
— Зростання світових цін уже вплинуло на ціни на внутрішньому ринку навіть в умовах існуючого квотування експорту, яке було впроваджене в останні два роки як запобіжна дія проти зростання цін на хліб у середині країни. Це призвело до того, що значні залишки зерна нині знаходяться на зберіганні у елеваторах та втрачають свою вартість. А вітчизняні фермери недоотримали свої доходи, які могли б бути при експорті.
Євген ЛЕНГ, генеральний директор компанії «Укрзернопром Агро»:
— Зростання цін на зерно в Україні буде. Тим більше, що після вступу до СОТ вона не може штучно віділяти себе від світових цін на будь- яку продукцію. І ціни в Україні будуть зростати до світового рівня і на нафтопродукти, і на продовольство. А спроби штучного, адміністративного їх стримування не мають перспективи і призведуть лише до дефіциту.
Якщо світові ціни падатимуть, то й українські падатимуть, якщо зростатимуть, то наші теж збільшуватимуться. Зараз потрібно працювати не над адмістративним зниженням ціни, бо це безперспективно і всі економіки світу це доводять, а потрібно працювати над збільшенням життєвого рівня населення.
Вадим ВИШНЕВСЬКИЙ, генеральний директор ВАТ «Концерн Хлібпром»:
— Для внутрішнього ринку — це погано, а для зовнішнього — позитивно. Сільгоспвиробники будуть отримувати більше за зерно — це плюс, а хліб стане дорожчий — це мінус. Зростання вартості буде на всі продукти і воно буде адекватне світовим цінам. Хоча саме хліб зросте у ціні в останню чергу, бо на нього поширюється державне регулювання. Сьогодні у деяких областях рівень рентабельності становить 2%, а у нас, у Львівській області, — 3%. Скоро обіцяють зробити до 5%. Всі ці штучні натиски рано чи пізно вистрілять і спрацює закон пружини.
Дійсно існує загроза вивезення зерна за кордон, але, на щастя, наші порти не можуть пропустити такої кількості зерна, яку готовий з’їсти ринок. Порти — це вузьке горло, плюс на світових ринках давно сформовані контракти, хоча водночас споживання росте. Реальним ринком зернового збуту для України може стати Африка.
Алекс ЛІССІТСА, президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу»:
— Зараз ціни на зернові дещо стабілізувалися, але якщо взяти глобально, то за останні два роки вони дійсно галопують, і не тільки на зерно. Для України — це позитивний момент. Якщо ми використаємо свій потенціал у аграрному секторі, то зможемо вийти на світовий ринок як потужний гравець, і увійти у четвірку найбільших світових зернових експортерів.
Якщо в Україні споживання на внутрішньому ринку 28 мільйонів тонн, то решту можна продавати на світовий ринок. Інше питання пов’язане із ВТО та внутрішнім ринком. Тут потрібно розділити зерно на продовольче та фуражне. Перше — це продовольча безпека держава. Стосовно другого, якщо у майбутньому розвиватиметься тваринництво, то зростатиме потреба і у фуражному зерні. На що буде більший попит можна сказати наприкінці року, коли побачимо, чи інвестували великі компанії у м’ясо, чи ні.
Стосовно експорту, то все залежить від врожаю. За словами Президента, буде 50 мільйонів тонн зерна, Юлія Володимирівна сказала — 55, а ми вважаємо, що скоріше за все отримаємо 35—40 мільйонів. Я гадаю, що на експорт піде більше, ніж цього року. По- перше, як я сказав, врожай очікується кращий. По-друге, у нас чудові умови для отримання високоякісного врожаю, а це додаткові можливості.
Стосовно зростання вартості хлібу, то у всьому світ ціни на нього вищі, ніж у нас. Який вихід з ситуації? Зрозуміло, що адміністративними методами не можна вирішувати це питання. Напередодні президентських виборів навряд чи жодна з політичних команд ризикне підняти ціни на хліб. Нам потрібно йти шляхом Франції, запроваджуючи соціальні сорти хліба...
А от вартість пшениці, безперечно, зросте. Сьогодні аграрії у більшості випадків закладають у виробничі витрати набагато більше грошей, закуповуючи пальне, добрива, різні хімічні препарати, які набагато дорожчі, ніж торік. Тому вже сьогодні можна говорити про підвищення собівартості продуктів харчування на 20% у порівнянні з 2007 роком. До цього додадуться й витрати на догляд за посівами.
Іван ТОМИЧ, голова Партії відродження села:
— Це сприятиме різкому нарощуванню сільськогосподарського виробництва, розвитку інфраструктури, переробки продукції та збільшенню робочих місць. Це — чудові умови для оптимального використання наших земель, з яких сьогодні майже шість мільйонів гектарів пустують. Це — шанс стимулювати збільшення урожайності сільськогосподарських культур, бо нині вона на рівні 1913 року.
Україна може протягом трьох років вийти на стабільне виробництво зернової групи у межах 70—75 мільйонів тонн. Але, на жаль, тут можуть бути перешкоди. Одна із них — обмежені експортні можливості, від яких виробник уже зазнав збитків у межах від 6 до 8 мільярдів гривень.
