Коли не знаєш, як боротися з некерованим або негативним процесом, його потрібно очолити. Цей підхід, вироблений у сфері політики, не чужий і такому тіньовому бізнесу, як нелегітимний видобуток вугілля в так званих шахтах-копанках. Боротьба з підпільним вугільним підприємництвом, потрібно визнати, донедавна була неефективною, оскільки це явище стало масовим через закриття шахт та утворення так званих депресивних регіонів, де в людей практично не було іншої можливості вижити. При цьому, у доповнення до соціально- економічної проблематики, з'явилися також і питання безпеки. Адже нелегальні копанки, де не дотримувалися правила гірницького нагляду, стали загрозою й для населених пунктів, під якими вони безконтрольно поширювалися, і безпосередньо для людей, які там працювали.
Отож, Луганському територіальному управлінню Держнаглядохоронпраці не залишилося нічого іншого, як скористатися наведеним вище висловом. Так, на території області з'явилася «Асоціація малих приватних вугільних підприємств щодо питань охорони праці» (скорочено — «Асоціація ОП»). Сьогодні в ній вже беруть участь близько 30 власників подібних підприємств, які стали на шлях легалізації. Йде вироблення положень статуту. Передбачається, що з моменту державної реєстрації асоціація отримає права юридичної особи, а місцем розташування її керівного органу стане шахтарське місто Антрацит, де виникли перші на Луганщині копанки.
Ініціативу Держпромгорнагляду, що відповідає за безпеку праці у вугільній промисловості, безумовно, можна тільки вітати. Адже його інспектори можуть відстежувати ситуацію в охороні праці тільки на офіційно зареєстрованих вугільних підприємствах. Відповідальність же за допущені порушення чи нещасні випадки на нелегальних шахтах несуть органи місцевої влади, які допустили існування вугільного «підпілля» на ввіреній території. Тому Держпромгірнагляд має в цій справі повну підтримку регіональної влади.
Закривати шахти в цьому регіоні почали в середині 1990- х років минулого століття. Парадоксально, але першим підприємством, що потрапило під ніж так званої реструктуризації вугільної галузі, стала якраз шахта «Центральна-Ірміно», на якій в далекому 1935 році здійснив свій трудовий подвиг Олексій Стаханов. Нині на Луганщині закрито понад 40 шахт. А ось проблема виділення коштів, передбачених проектами їхньої ліквідації, не вирішена. Рідною державою забуті, передусім, соціальні проблеми гірників, які втратили роботу, а також питання, пов'язані з небезпекою підтоплення територій навколо закритих шахт підземними водами.
І люди могли сподіватися тільки на себе. За підрахунками луганських правоохоронних органів, 2006 року в краї діяло близько 800 копанок, де видобувалося майже 700 тисяч тонн вугілля в рік (приблизно 5 % від вироблення всіх державних шахт області).
Тепер, коли стало зрозуміло, що лобова боротьба з цим бізнесом не дає результатів, ставлення до нього дещо змінилося. Копанки тепер офіційно іменуються малими вугільними підприємствами, якщо, звичайно, їхні господарі отримали офіційний дозвіл на розробку надр. Більше того, великі шахти, які нині відчувають нестачу кваліфікованих робітників, вважають малі підприємства своїми конкурентами в боротьбі за залучення досвідчених гірників. Люди йдуть туди, щоб заробити «живу копійку». Є замовлення на певну кількість вугілля — значить, є пристойний заробіток у такого шахтаря. Зате про соціальну захищеність такого працівника не може бути й мови. А ось на юридично оформлених малих шахтах Луганщини, число яких наближається до двохсот, зовсім інша ситуація.
Розповідає директор малого вугільного підприємства Володимир Козак, який став одним із ініціаторів створення «Асоціації ОП». На очолюваній ним шахті «Львівська», що знаходиться в Антрацитівському районі, працює близько 50 осіб. Тут все організовано так, як на великій державній шахті. Починаючи від охорони праці, виплати передбачених законодавством допомог і відрахувань, до підземного стажу, необхідного для дострокового виходу на пенсію. На відміну від копанок, працівникам тут надають встановлену відпуску, оплачують лікарняні. Крім гірських майстрів, які стежать за станом видобутку i лав, є й штатний інспектор, який відповідає за безпеку праці.
Нинішня «Львівська» працює на пластах, видобуток на яких визнаний нерентабельною справою й запаси «чорного палива» просто списали. Щоб розпочати видобуток, власникам тепер уже малої шахти довелося наново провести геологорозвідувальні роботи, щоб «вугільні запаси, що зникли» після реструктуризації знову можна було взяти на баланс... держави! Нині на «Львівській» дозволено щорічно видобувати понад 25 тисяч тонн високоякісного антрациту, запасів якого вистачить не на один десяток років.
Козак бачить у створенні «Асоціації малих приватних вугільних підприємств» інструмент для спільного розв'язання виробничих проблем, головна з яких — забезпечення безпеки праці шахтарів. Тільки минулого року тут загинуло 55 гірників. Директор «Львівської» вважає, що громадській організації буде під силу залучити інспекторів з охорони праці, маркшейдерів. Кожний такий фахівець зможе обслуговувати кілька малих шахт, оскільки окремо взятому підприємству сплатити їхню роботу часто не має за що. Керівники малих шахт також упевнені, що без уваги цієї організації не залишаться питання захисту прав цих підприємств як в чиновницьких кабінетах, так і в судах, що асоціація займеться підготовкою технічної документації та розробкою програм гірського розвитку.
Сьогодні на Луганщині незаконно видобувають вугілля тільки любителі гострих відчуттів і надприбутків. Адже зрозуміло, що на нелегальних копанках, що використовують працю, не захищену ніякими законами, собівартість продукції, у тому числі й через відсутність системи охорони й безпеки праці, буде нижчою. І це також дає певні переваги на вугільному ринку, що часто працює без правил. Тому асоціація виступає за те, щоб більшість малих підприємств стали на шлях легалізації. 70 міні-шахт уже отримали ліцензії i видобувають корисні копалини виключно в правовому полі, ще близько сотні подали до відповідних органів необхідні документи. Багато з них, вважають засновники «Асоціації ОП», вступлять у ряди нової організації. Їй вже довіряють, тому що вона створюється не за вказівкою чиновників, а для блага гірників.
