Нинішній стан платіжного балансу все ще не вимагає суттєвого макроекономічного коректування, бо свідчить про високу ліквідність платіжної позиції України. Непоганими є і перспективи її утримання протягом тривалого часу. Адже зовнішній дисбаланс не зазнав неприйнятного посилення.
Серед базових трендів руху поточних операцій істотним є те, що дефіцит перебуває на висоті історичного максимуму. Але відносно ВВП він скоротився з 4,5% у квітні до 4,1% у травні. Менш вагомим виглядає і його абсолютне нарощування: з рівня $441 мільйона у середньомісячному вимірі він зменшилося до $221 мільйона у травні. Особливість ситуації полягає в тому, що негативне сальдо зазнає більшого імпульсу від уповільнення зростання імпорту, ніж від подальшого прискорення динаміки експорту. Водночас дефіцит торговельного балансу майже не зазнає змін (у травні негативний розрив був меншим за квітневий на якихось $30 мільйонів).
У той же час за січень—травень підвищувальна динаміка експорту практично була такою ж, як і у попередні чотири місяці (29,8% проти 30,3%). Що ж до деякого травневого уповільнення зростання (на 7,7%), то воно віддзеркалює ефект трансформації бази порівняння: саме у травні минулого року відновився висхідний рух експорту товарів і послуг (позитивний темп в 11,7% прийшов на зміну негативному у 4,4%). З урахуванням змін у базі порівняння експорт у січні—травні виглядає значно динамічнішим, ніж у січні—квітні. Найбільш рухливим сегментом експорту стало машинобудування. У відповідному періоді 2006 року воно поступилося хімії та аграрному сектору. Цього року за темпами зростання машинобудування (53,1%) помітно випереджає металургію (40,4%) та всі інші галузі. При цьому слід відзначити, що традиційні лідери експорту (металургія, хімія) у своєму підйомі переважно спираються на ціновий фактор. Машинобудування натомість має інший маршовий двигун — підвищення конкурентоспроможності. І не в останню чергу за рахунок девальвації реального обмінного курсу (РЕОК), яка цього року за 5 місяців становить 3%.
Важливо також відзначити, що зростання газових цін не призвело до вибуху імпорту. У травні тривала нормалізація. Рік тому у цьому місяці темпи зростання імпорту сягали 28,3%, а цього року 29,1%. У той же час траєкторія експорту піднялася з 11,7% до 27,7%. У порівнянні з першими чотирма місяцями темпи росту імпорту знизилися у січні—травні на 0,7%.
У структурі імпорту продовжує домінувати машинобудування (його частка зросла від 29,5% у січні—травні 2006 року до 30,9% у січні—травні нинішнього року). За динамікою ця галузь поступається лише ввезенню чорних металів (51,3%). Це свідчить про високий рівень інвестиційного попиту.
Водночас імпорт енергоносіїв після підвищення цін на газ теж став втричі «важчим». Темпи його зростання з 11,3% піднялися до 35,2%. За абсолютними обсягами приросту ($1,657 мільярда) він поступається лише машинобудуванню ($1,966 мільярда).
Нова вартість палива, зростаючий попит інвесторів на обладнання і метали утримуватимуть імпорт на високих оборотах і надалі. А розширення імпорту товарів народного споживання (16,1% проти 0,5% у січні—травні 2006 року) продовжує сприяти послабленню інфляційного тиску на фоні чергових підвищень зарплат і пенсій.
Не зазнав змін і тренд відносного зменшення надходжень валюти від експорту послуг. Менш вагомим за надходженням валюти став український транзит. Це обмежує рух позитивного сальдо послуг до більш високих позначок. Профіцит балансу послуг у 2,4 разу менший, ніж за відповідний період 2006 року.
Зростають поточні трансфери. Але вони все ще не виправдовують сподівань. Практично не ростуть виплати остарбайтерам. Ця позиція в балансі поточних операцій поки що не компенсується іншими статтями.
І все ж негативний розрив у поточному рахунку з надлишком покривається позитивним сальдо у балансі фінансових і капітальних операцій. У цьому контексті стають все більш виразними деякі особливості фінансового рахунку.
Платіжний баланс усе міцніше стискується «обіймами» профіциту фінансового рахунку. Останній перебуває на вищій за всі роки позначці. У травні приток довгострокових фінансових ресурсів був безпрецедентним (якщо не рахувати разової транзакції з перепродажу «Криворіжсталі»). Позитивне сальдо рахунку фінансових операцій з капіталом збільшило відповідний показник попередніх чотирьох місяців відразу на $1,6 мільярда. Це вивело профіцит зведеного балансу на рівень історичного максимуму — майже $2,5 мільярда. Особливість полягає в тому, що у 2006 році фінансовий рахунок теж мав розрив в межах $2 млрд. дол. за п’ять місяців. Це було пасивне сальдо. Тому і зведений баланс був дефіцитним.
Профіцит фінансового рахунку багато в чому зумовлений зростанням прямих іноземних інвестицій. Але, як і рік тому, їхня динаміка нижче потенціалу. За січень—травень, як і за перший квартал, вони збільшувалися повільніше минулорічного графікa: відповідно — на 8% та 3%. Перевищення графікa у квітні (на 24%) виявилося ситуативним. На настрої інвесторів, як і рік тому, впливає невизначеність. На цей раз — як до, так і післявиборної ситуації.
На жаль, боргова складова у фінансовому рахунку зростає швидше, ніж прямі та портфельні інвестиції. Вражає розрив у динаміці. Якщо прямі інвестиції, наприклад, за п’ять місяців приросли на $2 мільярди, то боргові залучення (чисті), що представлені негарантованими кредитами та облігаціями приватного сектору, збільшилися вже на $4,1 мільярда. Це майже в чотири рази більше, ніж у відповідному періоді минулого року.
Однак позитивною особливістю ситуації в сфері операцій з капіталом і фінансових операцій є послаблення відтоку капіталу. Рік тому за п’ять місяців він був удвічі інтенсивнішим. Тоді негативне сальдо за статтею «інший короткостроковий капітал» було на $1,8 мільярда більшим.
У царині зовнішніх фінансових операцій відмінністю поточного моменту є різке підвищення внеску притоку капіталу у формування валютних резервів країни. Рік тому вони скоротилися на $2,3 мільярда, а цього року зросли на таку ж суму. Внесок притоку капіталу був достатнім ($4,3 мільярда за п’ять місяців), щоб перекрити його «відток» у зв’язку з утворенням дефіциту поточного рахунку. І це при тому, що за п’ять місяців останній зріс удвоє вищим темпом, ніж у 2006 році ($1,9 млрд. проти $0,9 млрд.).
Рік тому Україна мала подвійний дефіцит (і поточного, і фінансового рахунків). Цього ж року профіцит операцій з руху капіталу дозволяє компенсувати негативний торговельний баланс і зміцнювати валютно-резервну забезпеченість національної грошової одиниці.
Аналіз змін платіжного балансу дозволяє зробити ряд висновків і прогнозів. Дуже важливо, що зростання ВВП стабілізувалося. Споживчий компонент сукупного попиту в останні два місяці набирає ваги. Причому за рахунок, а не у додаток до інвестиційного попиту. Тому темпи збільшення дефіциту поточного рахунку вже другий місяць поспіль уповільнюються. При цьому висхідна динаміка експорту товарів наблизилася до свого потенціалу. Ймовірно, пік зростання пройдено. Однак на підході ще й сезонне посилення позитивного сальдо за статтею «послуги». Тому експорт товарів і послуг не зазнає відчутних змін, хоча з травня минулого року зросла база порівняння.
Ще не вибрав ресурс подальшого зростання імпорт. Свідченням того є тенденція до зменшення профіциту держбюджету, що виявилася у травні—червні. На фоні підвищень зарплат і пенсій, а також волотильності цін на нафтопродукти це може вивести головну фіскальну пропорцію в зону дефіциту і сприяти висхідній динаміці імпорту як споживчого, так і інвестиційно-енергетичного спрямування.
Капітальний рахунок збільшує своє позитивне сальдо більш високими темпами, ніж поточний рахунок своє негативне. За цих умов навантаження на канал чистої кредитної емісії Нацбанку, через який він поповнює свої валютні активи, не зменшується. До того може додатися приватизаційна і передвиборна інтенсифікація притоку валюти. Тож Нацбанк стоятиме перед необхідністю посилити свою стерилізаційну політику, щоб не втратити перспективи досягнення бюджетного орієнтиру з споживчої інфляції.
Тривожним фактором є те, що боргова складова в структурі притоку капіталу за інтенсивністю значно перевищує всі прогнози. У планах лібералізації руху капітальних операцій це, мабуть, буде враховано. І не варто в цих умовах робити передчасні та різкі кроки в напрямі реалізації ідеї повної конвертованості гривні. Вони нині видаються поспішними і надто швидкими, тобто невиваженими і ризикованими. Якщо на додаток до цього уряд продовжить перебувати у стані «розкутості» у сфері зовнішніх запозичень, то утримувати цінову стабільність йому буде ще важче.
Тож досить актуальними залишаються пропозиції, спрямовані на внесення необхідних змін у діючий механізм державного, в т.ч. з боку Мінфіну і Нацбанку, управління зовнішніми гарантованими запозиченнями і відповідним рухом суверенного боргу.
Серед рекомендацій владі на літній період — рішучі кроки в напрямі розблокування м’ясомолочного експорту в Росію, своєчасне і вмотивоване зняття обмежень на зерновий експорт, завершення вступу до СОТ, подальша оптимізація імпорту за рахунок створення і запровадження середньострокової національної програми енергоефективності. Верховній Раді вже у найближчому майбутньому слід би завершити виснажливий і багаторічний процес підготовки оновленого законодавства з питань управління боргом і валютного регулювання. Владі слід також розглянути додаткові заходи щодо адаптації економіки у перший період (три-чотири місяці) після вступу до СОТ.
