Розрахунки, зроблені Німецькою консультативною групою, свідчать, що дотик до грошового преса емісійного банку неухильно напружує темп інфляції
Жовтневі президентські вибори стрімко насуваються. Спостерігаючи сусідні з Україною держави, можна побачити, що навіть у країнах, більш стійких з погляду економіки, найкращі форзаци фіскальної політики напередодні прийняття важливих політичних рішень перетворюються на макулатуру. Прагматичні уявлення щодо дефіциту бюджету відсуваються в бік. На ловитву виборчих голосів відправляються із щедрими подарунками до виборів. Горизонт економічної політики дуже вужчає на короткий період часу, а необхідні в довгостроковій перспективі напрямки в списках пріоритетів скочуються далеко назад.
Останнє звільнення сільського господарства від податків, існуючі досі винятки стосовно податку на оборот і стосовно податкової пільги для певних підприємств є серйозними ознаками того, що і в Україні маятник гойднувся в цьому напрямку. Продовжує розпалюватися дискусія про заходи щодо скорочення неплатежів у державному секторі, адже службовці бюджетної сфери та пенсіонери є величезною групою виборців. Усе це породжує побоювання, згідно з якими встановлені фіскальні цілі і з цього боку найближчими місяцями зазнають значного тиску.
Чим би могла заповнити дефіцит фінансування Україна? У зв'язку із зачиненими дверима на міжнародні ринки капіталів, недовірою вітчизняних банків і вкладників до державних боргових зобов'язань, а також у зв'язку зі слабкою із структурного погляду базою оподаткування, — шлях веде безпосередньо до грошового преса Національного банку. Вже тепер Національний банк України є майже єдиним покупцем державних ОВДП. Часто згадуваний у публічних дискусіях дуже низький коефіцієнт монетаризації (відношення валового внутрішнього продукту до обсягу всіх грошей в обігу. — Ред. ) — прихований виклик для розширення грошової бази — посилює тиск на Національний банк.
Ефект посиленої грошової емісії, якою спекулюють українські учасники в передвиборній боротьбі, полягає в ілюзії наявності грошей у населення України. Підвищення прибутків і заробітних плат прирівнюються до відповідного збільшення реального прибутку, результатом чого цілком може стати зростання добробуту кожного окремо. Тоді цей психологічний ефект повинен вплинути позитивним чином на поведінку під час виборів. Уся заковика в нетривалості цього ефекту. Тільки-но населення усвідомить, що рівень цін не залишився постійним, умить настане протверезіння. Подібні ефекти зайнятості на основі ілюзії грошей, посилені стійкістю цін і заробітних плат, гаснуть швидко. Залишаються негативні наслідки грошової емісії, відчутні для населення ще і в середньотерміновій і довготерміновій перспективі. Крім того, інфляція має також інші негативні наслідки.
Значне підвищення рівня цін спричиняє негативний вплив на інвестиції. Розвиток інфляції, стаючи важко прогнозованим, призводить до ускладнення калькуляції майбутніх прибутків. Ризикові надбавки відсоткових ставок дуже збільшуються. Поряд з ослабленням і без того незначної інвестиційної діяльності резидентів падають і прямі іноземні інвестиції. Оскільки в парі з дуже зростаючим темпом інфляції обмінний курс також дуже девальвує або навіть виходить за межі темпу зростання цін усередині країни, то інвестиції, що плануються, відкладаються.
Оскільки високі темпи зростання цін спотворюють цінову структуру народного господарства, відбувається нераціональне розміщення ресурсів: чим менше відносні ціни відображають нестачу окремих товарів, тим дедалі гіршає передбачуваність економічного процесу. Узагалі зростання невпевненості призводить до скорочення довготермінового планування. Довготермінові контракти в середовищі, що постійно змінюється, збиткові.
Небагато хто із прибічників інфляції усвідомлює, що коли вона комусь і вигідна, то, в першу чергу, — державі. Оскільки і в Україні максимальні податкові ставки орієнтовані на номінальний дохід, то підвищення цін призвело б до зростання податкового навантаження на приватний сектор. Інфляція зачіпає одержувачів фіксованих номінальних прибутків у національній валюті, зокрема пенсіонерів. Оскільки ступінь адаптації прибутку від пенсій, як неринковий дохід, відбувається з певним лагом, при цьому виникають значні збитки від інфляції.
Навпаки, підприємства скоріше реагують на зміни економічного середовища підвищенням цін на свої продукти, ніж одержувачі прибутку у вигляді заробітної плати, тому вони можуть записати в свій актив прибутки від інфляції. Ще інфляція вигідна боржникам номінальних цінностей. Через велику взаємну заборгованість підприємств в українській економіці внаслідок цього здійснюється серйозне порушення економічної логіки. Підприємства, які внаслідок неефективності нагромадили найбільш високу суму боргу, і підприємства з низькою платіжною дисципліною винагороджуються за рахунок інфляційного знецінення своїх боргів.
Розрахунки, зроблені Німецькою консультативною групою, свідчать, що дотик до грошового преса емісійного банку неухильно напружує темп інфляції. Навіть за умови часткової «монетаризації» (емісійного фінансування. — Ред. ) неплатежів державного сектора все ж слід би розраховувати на значне зростання цін за короткий час.
Ця новина для українських політиків має бути зрозумілою: грошова емісія не є законним засобом для роздачі подарунків до виборів. Будь-яке збільшення дефіциту бюджету або посилення емісійної діяльності Національного банку напередодні виборів не зробило б послуги початковій цільовій групі — українському населенню. Він також не є надійним інструментом для розв'язання проблематики неплатежів, причину яких потрібно шукати в структурних дисбалансах державного бюджету. Навпаки, високі реально-економічні та соціальні витрати, викликані зростаючим невдалим розміщенням ресурсів, підвищеними витратами на трансакції і небажаними аспектами політики розподілу, після виборів ляжуть на плечі населення важким тягарем. Подальший регрес трансформаційного процесу був би запрограмований.
