Громадська рада при Держенергоефективності звернулася до Президента України Віктора Януковича, прем’єра, міністра енергетики з проханням змінити проект Енергетичної стратегії до 2030 року. Розробники кажуть, що проект оновленої стратегії «перетворює питання національної енергетичної безпеки на вузькогалузевий інтерес добувних та генеруючих секторів, відкидаючи Україну назад в сфері енергоефективності, відновлюваної енергетики, сталого розвитку». Зокрема, говориться у зверненні, в проекті оновленої енергостратегії «ставка робиться на розвиток та бюджетну підтримку традиційних енергогенеруючих об’єктів, а не на заходи енергозбереження, віддача від яких перевищує потужності нової генерації, і не враховує міжнародні зобов’язання України, зокрема виконання ратифікованих угод щодо скорочення викидів парникових газів у рамках Кіотського протоколу, членства в Енергетичному співтоваристві тощо». «Ознайомившись з поточною редакцією оновленої «Енергетичної стратегії України на період до 2030 року», маємо відзначити, що, на жаль, порівняно з попередньою версією (липень 2012 року), в документі не відбулося ніяких змін на краще щодо перспектив розвитку сектору відновлюваної енергетики в країні. Можна сказати, що можливості цього сектору майже проігноровано», — сказано в зверненні далі. Зважаючи на все це, громадська рада при Держенергоефективності просить вище керівництво держави, уряду та окремих міністерств оновити цей документ. Що ще не задовольняє в стратегії? Які зміни до нього треба внести? Про це «День» запитав експертів ринку.
«НИНІШНІЙ ПРОЕКТ — КОНСЕРВАЦІЯ ПРОБЛЕМ»
Михайло ГОНЧАР, директор енергетичних програм Центру «Номос»:
— Логічно змінювати стратегію, бо підготовлений її варіант ні минулого року, ні зараз не відповідає духу і суті цього документа. З самого початку зробили помилку, тому сьогодні вона мало кого влаштовує, окрім замовника (Мінтопенерго) і розробника (приватний фонд приватної олігархічної структури). Крім того, значною мірою вона формувалася кулуарно і тому відображає побажання та запити певних олігархічних груп. Зауваження є до кожного блоку розділу. В числі основних проблем: невизначений базовий сценарій розвитку енергетики та відсутність чіткої ієрархії пріоритетів. З одного боку, нібито правильно визначено — робити ставку на власні енергоресурси, але з іншого — немає балансу розвитку цих покладів та запасів. Крім того, важливе зауваження, яке й змусило відреагувати Нацагенство, стосується нехтування пріоритетності енергозбереження та впровадження енергоефективних технологій, які лишилися в тіні. А саме в них приховано основний потенціал зменшення надмірної енергомарнотратності нашої економіки. В умовах олігархономіки (як у нас) інтерес провідних олігархічних груп полягає в збереженні ресурсних потоків, які формують їхні фінансові прибутки. Тож вийшов набір лобістських побажань. Ця стратегія тільки консервувала проблеми України, бо вона не пропонує шляхи їхнього вирішення у взаємозв’язках. Мова про те, що енергетична стратегія України має поєднуватися зі стратегією ЄС та Росії. Треба дивитися, де наші шанси, а де — виклики. Оскільки у зовнішній політиці України євроінтеграція визначена як основний напрямок, то й оновлена енергостратегія також має бути органічною частиною стратегії ЄС. Вона повинна відповідати євроінтеграційним планам, тобто будуватися на основі правил Енергетичного співтовариства та директив другого і третього енергопакету. Має бути чітко зафіксовано, що жодних інших альтернатив, окрім як європейський енергоринок, немає.
«СТРАТЕГІЯ ЗАМОРОЖУЄ РОЗВИТОК АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ»
Валерій БОРОВИК, голова правління альянсу «Нова енергія України»:
— Я підтримую це звернення. Адже стратегія фактично заморожує розвиток альтернативної енергетики, даючи натомість велику підтримку вугільній галузі, навіть порівняно з атомною генерацією. Словом, як замовив лобіст — так цю стратегію і написали. Тому її не треба поспіхом приймати, а слід обговорити публічно. Що в ній має бути? Перше — підтримка розвитку проектів альтернативної енергетики для малого і середнього бізнесу та населення. Адже реально зробити сьогодні такий проект без великих проблем не можна. Тому слід передбачити пряме фінансування таких проектів через спеціальний фонд. Друге — установити обов’язкові норми і графіки переведення на альтернативні джерела енергії чи енергозберігаючі засоби генерації бюджетної житлово-комунальної сфери. Третє — у газовій галузі запровадити імплементацію норм третього енергопакету. Словом, слід іти в європейському напрямку. На останок — потрібні механізми залучення інвестицій та пільги для модернізації і реконструкції енергогенеруючих компаній та мереж.
