Слова «енергоефективність» та «енергозбереження» по-справжньому набули сенсу в Україні лише у 2006 році, після того, як ціна газу для українських споживачів зросла втричі з 50 дол. до 160 дол. за тисячу кубічних метрів. Упродовж 2006—2008 років ЄБРР та Міжнародна фінансова корпорація інвестували більше мільярда доларів у проекти з енергетики в Україні — стільки ж інвестицій було вкладено в цю сферу за всі попередні роки незалежності. Хоча фінансова криза 2008 року загальмувала розпочатий у 2006 році процес, але Національне агентство з питань ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР) сьогодні відновлює зацікавленість як бізнесу, так і суспільства у реалізації енергоефективних та енергозберігаючих проектів.
В Українському домі завершила свою роботу дводенна виставка-презентація дитячих робіт переможців конкурсу «Діти за чисту енергію», ініційованого НАЕР. Недарма говорять, що привчати до певного способу мислення потрібно змалечку. Маленькі учасники конкурсу (декому з них по 6—7 років), напевно, краще за дорослих розуміють, що енергоресурси слід економити, і ця економія можлива не лише за допомогою великих проектів, а й на побутовому рівні, що не менш важливо.
«Про енергію я дбаю і звичайно ж зберігаю. Коли зуби чищу рано, закриваю вранці крана, мию овочі на кухні, користуючися кухлем. Ту водичку зберігаю, квіти нею поливаю. Так я воду бережу, всім про це завжди кажу», — такі рядки в своїй конкурсній роботі написала Єлизавета Ничипорук з Хмельницька, яка здобула перше місце у молодшій віковій групі в номінації «Вірші».
«Взявши участь у конкурсі, своєю роботою «Веселий музичний потяг» ми хотіли показати, що енергоресурси ненескінченні, тому їх потрібно ощадливо використовувати. Ми самі подаємо приклад іншим, економлячи газ, воду та світло», — розповідає представник Миколаївського дитячого центру позашкільної роботи Кирило Равінський, який, проте, вважає, що навчити цьому дорослих — неможливо. На малюнках можна було побачити й вітрові, й сонячні електростанції — мислення дітей деколи випереджає роботу дорослих. Недарма голова НАЕР Микола Пашкевич, нагороджуючи переможців, сказав, що роботи деяких учасників конкурсу можна використовувати для наукових розробок.
Зрозуміло, що формування у суспільства «енергоефективного» мислення хоч і важлива, але не єдина складова, що потрібна для переходу країни на розумний рівень енергоспоживання, тому дитяча виставка стала хорошою нагодою поговорити й про більш прагматичні речі. Як розповів журналістам Микола Пашкевич, на 2011 рік із бюджету країни виділено 600 мільйонів гривень для виконання програми Нацагентства «Підтримка з розвитку енергоефективності та енергозбереження» на 2010—2015 роки. Ці кошти мають стати каталізатором процесу залучення закордонних інвестицій.
«Наразі ми очікуємо на прийняття рішення з боку ЄС щодо виділення Україні коштів для інвестицій в енергетичні проекти. Перший транш планується розміром 31 мільйон євро, — зазначив Микола Пашкевич. — Ці кошти через бюджет надходитимуть на програму Нацагентства «Підтримка з розвитку енергоефективності та енергозбереження». Всього за попередніми домовленостями буде три транші на загальну суму 70 мільйонів євро — два наступні ми плануємо отримати у 2012 та 2013 роках».
Ці кошти, зокрема, будуть використані на проекти житлово-комунального комплексу для переходу на тепло-комунікаційне обладнання та на термоізоляцію бюджетних споруд. За результатами п’ятирічної програми в НАЕР очікують зниження витрат природного газу в усіх галузях промисловості й сільського господарства на 25%, підвищення ефективності роботи житлово-комунального комплексу, зменшення витрат води та тепла при їх постачанні населенню.
«Ми хочемо збільшити об’єм робіт у цих напрямках, щоб було якомога більше прикладів ефективного просування енергозберігаючих проектів в Україні, що допоможе нам створити сприятливе інвестиційне поле. Але ми не вважаємо, що 31 мільйон може закрити наші проблеми. Ми розраховуємо, щоб ці засоби підтримки спрацювали як каталізатор», — розповідає Микола Пашкевич.
У планах НАЕР — і реструктуризація української промисловості, яка, як відомо, є одним із найбільших і найменш ефективних споживачів енергії, оскільки підприємства не поспішають модернізувати за власний кошт застаріле обладнання. Проте тут НАЕР теж планує виступити лише каталізатором процесу. Засоби на реструктуризацію промисловості менеджери підприємств мають шукати самостійно. Найбільш прогресивні отримуватимуть державну підтримку, а технологічно відсталі — санкції. Чи підтримає держава таку ініціативу НАЕР усупереч бізнесовому лобі, стане зрозуміло вже найближчим часом.
Про те, наскільки ефективно Україна рухається в напрямку переходу до ефективного споживання енергії, у коментарі «Дню» розповів Перший секретар Посольства Німеччини (країни, яка перша звернула увагу на потребу переходу енергоефективного споживання й успішно реалізувала її) в Україні Фолькер ЗАССЕ:
— Ми в Німечинні вже десятиліття займаємося проблемами енергоефективності та альтернативних видів енергії й є провідним експортером енергоефективних технологій. Німеччина співпрацює з Україною в цілому ряді енергетичних проектів, що стосуються більш ефективного використання енергії в транспорті, використання біоенергії та відходів сільського господарства у виробництві, залучення альтернативних видів енергії. Ці проекти в Україні реалізовуються досить успішно, але кожен проект — це пілот. Тобто загальну картину споживання енергії вони суттєво не змінюють. Перш за все інвесторів лякають умови законодавства, правосуддя, які з боку виглядають не надто стабільними та надійними. Якими будуть кроки нинішньої влади у цьому напрямку — поки сказати важко. Сьогодні є приклади того, що ситуація покращується, й є можливості співпрацювати з новим урядом. І водночас є інші, тривожні сигнали, які відлякують інвесторів. Водночас перехід на енергоефективне споживання можливий не лише завдяки технологіям та інвестиціям, а й завдяки роботі з населенням. Розуміння важливості цих речей у суспільстві — необхідна складова всього процесу. Суспільство повинно підтримувати державні проекти з енергоефективності, лише тоді вони будуть успішними. Але й держава має знайти спосіб спрямувати громадську думку в правильне русло. Мова йде про те, щоб державні гроші, які виділяються для цих цілей, справді служили їм, а не нарощуванню власного капіталу в чиїйсь кишені.
