На один долар вироблюваної продукції в Україні, за підрахунками фахівців, витрачається 89 кілограмів умовного палива. Це у три— п’ять разів більше, ніж у розвинених країнах. У той же час залежність нашої країни від постачання палива з інших країн в останні роки становила 60%. На жаль, держава практично не приділяє уваги цій проблемі. Натомість до її розв’язання усе активніше беруться вітчизняні бізнесмени. Один iз них — голова товариства «Нова енергія» Валерій Боровик. Iз ним «День» мав бесіду відразу ж після його повернення зi США.
— Як учасник конференції з енергетики, що проходила в рамках візиту прем’єр- міністра України Юрія Єханурова до Сполучених Штатів, ви, мабуть, склали своє враження про підсумки переговорів у Вашингтоні? Чи були вони сприятливими для України?
— З цього приводу звучать різні думки й коментарі, але я переконаний, що візит був успішним. Американські парламентарі з обох партій дуже позитивно сприймають призначення нашого нового прем’єра. Вони його добре пам’ятають і знають ще по роботі у Фонді державного майна України та першим віце-прем’єром, вважають його активним політиком, людиною слова і сподіваються на позитивні зрушення в українській економіці, які стануться з його приходом до уряду.
— Перебуваючи у Вашингтоні, Єхануров висловив упевненість у тому, що незабаром, на початку 2006 року, США нададуть Україні статус країни з ринковою економікою. На вашу думку, це реально?
— Цілком реально. Я гадаю, що саме так і буде. Це моє враження грунтується на підсумках зустрічей iз американськими конгресменами, у яких мені довелося брати участь, зокрема, я особисто провів переговори з конгресменом Куртом Велдоном (він відомий як один iз провідних лобістів України у Сполучених Штатах).
— Але ж США досі не відмінили навіть поправки Джексона — Веніка щодо України... Вони про неї, здається, просто забули. Але ж це досить проста справа... А статус країни з ринковою економікою, який надають США, грунтується на дуже серйозних дослідженнях. Вони, до того ж, проводяться незалежно від політичних обставин, згідно з детально прописаною процедурою.
— Щодо згаданої поправки, то всі конгрессмени, з якими мені довелося розмовляти, з цього приводу говорять «так» — треба зняти. До того ж всі еврейські громади у США і всі єврейські лобісти, які працюють у Конгресі, і зокрема в сенаті виступають за це. Але чомусь справа не просувається. Я навіть запропонував від імені нашої конференції звернутися до Конгресу з проханням ухвалити відповідне рішення. Але особисто я можу зробити таке припущення: якісь проблеми з цього питання є у керівництва чи то сенату, чи то Палати представників. Бо це питання просто не вносять до порядку денного, у той час як у Конгресі, здається, вже є більш ніж достатня критична маса людей, які голосуватимуть позитивно для України. Отже, можна припустити, що є й якісь сили, які діють на керівництво законодавчого органу США в зворотньому напрямку.
— Які підсумки енергетичної конференції, у якій ви брали участь?
— Ми аналізували стан і перспективи енергетичного сектору України та переконували американських бізнесменів у його привабливості. У роботі брали участь прем’єр-міністр України, міністр палива та енергетики, інші урядовці. Усі вони почули претензії західних інвесторів, американських та світових компаній до України. Згадували про досі ще не закрите питання реприватизації, що лякає інвесторів, яким не хочеться, щоб і їх колись звинуватили у чомусь... Були й інші конкретні претензії. Так, представник однієї відомої нафтової компанії наголосив, що в усьому світі дані про розвідані запаси енергоресурсів є відкритими. А в Україні це проходить під грифом закритої інформації, за яку потрібно платити. На думку підприємця (у США він ще й досить відомий у минулому політик), це не сприяє прозорості у відносинах між Україною та провідними нафтовими компаніями США, які могли б інвестувати в нашу країну чималі кошти.
— Ви також виступали на конференції?
— Моя доповідь була присвячена проблемам енергозбереження в Україні. Вона не всіма була сприйнята, але розпалила дискусію, бо одна з моїх тез полягала в тому, що Україні слід не зациклюватися лише на переговорах iз країнами, які є для неї старими джерелами енергопостачання, та на пошуку нових зовнішніх джерел, а приділяти значно більше уваги проблемам енергозбереження. Я свідомо загострив це питання, бо й справді цей напрям у нас просто занедбаний, сектор енергозбереження знаходиться просто у катастофічному стані. Хоча розмови на цю тему ведуться, обіцянки звучать. Моя пропозиція, і ми (громадянська партія «Пора», я член її Політради) будемо її відстоювати політично, полягає в тому, щоб добитися створення і в структурі уряду і у Верховній Раді окремих комітетів iз енергозбереження, які будуть наділені розширеними функціями для суттєвого впливу на формування енергополітики держави. Адже не може це питання розв’язуватися лише в рамках структур паливно-енергетичного комплексу, покликаних заробляти на продажі енергоносіїв... Ці дві проблеми потрібно розвести. А енергозбереження зробити пріоритетною справою в нашій державі.
— А що було предметом вашої зустрічі з конгресменом Куртом Велдоном?
— Я розповів йому про діяльність компанії «Нова енергія», про заплановану нами на найближчий час конференцію з енергозбереження, про свої зустрічі з представниками американських енергетичних компаній, а також компаній, які працюють у напрямі енергозбереження, і попросив його приділити увагу лобіюванню в Конгресі та взагалі в американському суспільстві допомоги Україні в галузі енергозбереження. Я також обгрунтував це тим, що підтримуючи енергозбереження в Україні, США можуть допомогти нам отримати енергонезалежність, жодним чином не вступаючи при цьому в протиріччя з інтересами Росії. Йшлося також про альтернативні джерела постачання енергоносіїв в Україну (це питання ми домовилися обговорити детальніше на наступній зустрічі, яка має невдовзі відбутися).
— Чи вдалося в ході цього візиту подолати негативне ставлення інвесторів до України?
— Думаю, що так. Ми рухаємось в позитивному напрямку — це показала і проведена конференція. Незабаром після моєї доповіді я мав розмови з представниками серйозних інвестиційних компаній (саме вони були ініціаторами цих зустрічей), які виявили бажання прийти в Україну. Адже в галузі енергозбереження у нас абсолютно не пахане поле. Я пояснив їм, що треба поспішати, бо найближчим часом Україна, чия інвестиційна привабливість все ж таки потроху зростає, стане місцем боротьби між інвесторами за можливість працювати. І ми будемо обирати найкращих партнерів. А ті, хто прийшов першим і першим закріпився на нашому ринку, безумовно, матимуть переваги.
