Нинішня «політична» Одеса — мов би неточний, але все ж дуже схожий зліпок із розстановки сил в Україні. За мера Едуарда Гурвіца тут проголосувало 54,8% виборців. Але в місцевому парламенті, тобто міськраді — різнобій. Партія регіонів має 38 голосів, блок Гурвіца «Наша Одеса» — 31, блок Наталії Вітренко «Народна опозиція» — 15, блок Юлії Тимошенко — 12, «Опозиційний блок «НЕ ТАК!» — 10, Народний блок Литвина — 8, Соціалістична партія України — 6. Як примусити працювати на одну мету всі ці різнобарвні команди, які мають часто власні бізнес-інтереси?
Мабуть, найважче для одеситів — вирішити земельне питання. Адже тут, як і в Криму, кожний квадратний метр — на вагу золота. І знаходиться дуже багато охочих тими або іншими шляхами і, часто, в обхід закону стати одеськими землевласниками. Днями мер Одеси Едуард Гурвіц підписав розпорядження про створення комісії з перевірки використання земельних ділянок на узбережжі Чорного моря, де ведеться будівництво будинків житловими кооперативами «Чорноморець» і «Аркадієвське». А приводом для цього стало звернення члена організації «Громадський контроль» Зої Ковальової, в якому викладено факти численних порушень. До 20 жовтня комісія розбереться і надасть звіт міському голові.
Але чи запанує і після цього мир і законний порядок на прибережних територіях, які є одним з головних джерел наповнення міського бюджету? Мабуть, Гурвіц на це не дуже сподівається, оскільки виявлені порушення, швидше за все, доведеться заперечувати в суді...
Тому мер, якого в Одесі, на відміну від очолюваної ним політичної сили, люблять, вирішив не робити ставку на конфронтацію і ще в квітні запропонував міським депутатам «Меморандум про співпрацю заради досягнення громадського порозуміння і процвітання Одеси». У ньому, зокрема, передбачається, що вони стануть його спільно здійснювати і забезпечать прозорість і соціальну спрямованість міського бюджету, збільшать його прибуткову частину (за рахунок раціонального використання комунальної власності і підвищення ефективності витрат), проведуть адміністративно-територіальну реформу і забезпечать Одесі статус міста-регіону, зможуть опрацювати і прийняти сучасний генеральний план розвитку, створити єдину базу земельних ресурсів тощо.
Серед найважливіших завдань, на розв’язання яких націлює Меморандум, реконструкція і будівництво нових транспортних вузлів для зв’язку всіх частин міста, подвоєння обсягів будівництва соціального і комунального житла, впровадження спрощеної процедури реєстрації підприємців, створення заповідних зон і міського рекреаційного комплексу вздовж морського узбережжя.
Але в документі наголошується, що ці багатогранні завдання можна здійснити лише в тому разі, якщо депутатам вдасться об’єднати зусилля... Коментуючи в інтерв’ю УНІАН необхідність ухвали Меморандуму, Гурвіц, зазначив: «...Одесити справедливо очікують від всіх нас найшвидшого початку конструктивної роботи. Меморандум дозволить звести до мінімуму організаційний період оформлення нової міської влади і дасть можливість городянам з перших днів роботи нової ради контролювати, наскільки передвиборчі програми і обіцянки відповідають реальним спрямуванням. У неминучому конфлікті особистих, корпоративних і суспільних інтересів пріоритет має бути забезпечений інтересам Одеси».
Що й казати, завдання не з легких. Тим більше, що завжди знайдуться люди, для яких «добра сварка» краща за «поганий мир». Вони, зокрема, докоряють одеській владі в прагненні забудувати весь берег, від чого, на їх думку, може бути вирубана частина дерев. Але, по суті, зовсім не це їх непокоїть, а те, що команді Гурвіца, як засвідчила перша робоча сесія міськради нового скликання, вдається навести мости майже з усіма іншими фракціями, які (о жах!) не мають намір заважати владі займатися їх «улюбленою» справою (забудовою міста).
І дійсно, прагматичні одесити не розуміють, чому їм треба протидіяти владі, яка закликає всі політичні сили до співпраці в такій важливій для міста і його громадян справі, як розвиток зон відпочинку і туризму. Зокрема, в районі пляжу «Отрада», на території 20 гектарів між провулками Азарова і Кренкеля, за задумом міської влади, має виникнути новий туристично-розважальний комплекс. Його будівництвом займеться грецька компанія «Механіки України», якій цю територію надано в довгострокову оренду. Причому за чималі гроші. Таким чином, від однієї операції місто отримує, на думку влади, як мінімум подвійну вигоду. З одного боку — кошти до бюджету, з другого — перетворення раніше дуже дикої місцевості на цілком пристойний туристичний центр, та ще з парком на додачу.
На думку міського голови, це дуже хороша перспектива. Але вона, на жаль, далеко не всім підходить. Іноді розходяться у думках навіть кровні родичі. Наприклад, лідер обласної організації Партії зелених Юрій Крук називає забудову прибережних схилів шкідливою для навколишнього середовища справою. А старший брат Юрія, В’ячеслав Крук, колишній лідер обласних «зелених», а нині керівник міської організації БЮТу і депутат міської ради, навпаки, вважає забудову прибережної зони розумною і неминучою. На його думку, там мають будувати не приватні особняки, а готелі, ресторани і клуби, перетворюючи цю місцевість на зону відпочинку і розваг. Старший Крук стверджує, що саме цим шляхом пішли всі великі приморські міста.
Всі ці суперечки, безумовно, мають під собою грунт. Гурвіцу дісталася дуже непроста «спадщина». Місто біля моря практично не має генерального плану розвитку (старий явно не відповідає реаліям сьогоднішнього дня, а новий не так просто опрацювати). Цим частково пояснюється безліч проблем в транспортній і житлово-комунальній сферах. Але, мабуть, їх справжній «засновник» — це дефіцит міського бюджету. Адже для розвитку міста, в тому числі і для створення нового генплану, потрібні чималі кошти. Швидко їх не заробиш, а чекати ніколи — господарство міста буквально розвалюється, занепадає не щоднини, а щогодини. Найбільш правильний спосіб наповнити бюджет — розвивати туризм і міжнародну торгівлю, а також розумно розпоряджатися найбільш могутнім ресурсом, що є у міської влади — землею.
У команді Гурвіца і у фракціях міськради, що співробітничають з нею, добре розуміють всю складність земельних відносин, в яких якісь особисті інтереси дуже часто вступають у найгостріші суперечності з суспільними. Отож депутати мають намір не допустити повторення ситуації, яка виникла в Криму, де практично все узбережжя виявилося «за огорожею» — перейшло в приватні руки і розбито на приватні пляжі.
У той же час прихильники мера не замислюють у місті жодних революцій. На їх думку, не можна разом скасувати всі колишні домовленості і заднім числом «призначити» нові умови. Ніхто не хоче повторення тотальної реприватизації в масштабах окремо взятого міста. Адже зрозуміло, що це, як засвідчив недавній досвід нашої країни, відштовхне інвесторів і порушить авторитет влади. Гурвіц переконує і прихильників і опонентів, що хоч якими б поганими були попередні домовленості — їх можна змінити тільки еволюційним шляхом, шляхом переговорів і поступового введення рішень, які заперечують, у рамки інтересів міста. І названий вище Меморандум — один з перших реальних кроків Гурвіца і його команди в цьому напрямі.
Міські власті розуміють, що сьогодні їх головне завдання — створити умови для подальшого розвитку міста. Але не можна руйнувати чи просто заплющувати очі на ті численні проекти, які було ініційовано колишньою владою. Міськрада має можливість і навіть зобов’язана зробити все, щоб вони принесли місту максимальну користь. А для цього можна використати і переговори з учасниками цих проектів, і можливості законодавства. Наочний приклад — згадуваний проект забудови 20 га рекреаційної зони грецькою компанією «Механіки України». З одного боку — контракт на оренду цієї ділянки підписаний колишньою владою. Але не можна ж ігнорувати той факт, що термін реалізації цього і подібних проектів 10-15 років. Якщо кожний новий мер почне скасовувати рішення попереднього, то ніколи нічого масштабного в місті зроблено не буде. І міська земля, як це сталося з Кримом, продаватиметься без генерального плану розвитку і практично розбазарюватися.
Тому стратегія Гурвіца полягає в тому, щоб провести детальний аналіз конкретних ситуацій (пригадаємо вищенаведений приклад створення комісії) і внести необхідні корективи до планів, що дісталися у спадщину. І при цьому головне завдання його команди — не зашкодити, тобто зберегти історичне обличчя Одеси і її привабливість для інвестицій.
Одночасно одеська влада стурбована ще і тим, як звести інвестиційні потоки і зобов’язання міста в єдину стратегію його розвитку. Міськрада, за задумом Гурвіца, підписавши і реалізовуючи Меморандум, має стати ініціатором і керманичем цього процесу.
І депутати, мабуть, підтримують мера. У них переважає думка, що в нинішній обстановці, коли ціни на землю ще остаточно не визначилися, не можна і навіть злочинно не тільки дарувати, але навіть і продавати земельні ресурси. Найбільш правильний шлях, на їх думку, це середньо- і довгострокова оренда з обов’язковим громадським контролем за законністю і ефективністю використання виділених в користування ресурсів.
Природно, цілковитої єдності політичних сил на цьому фронті ще немає. Деяким з них не так-то просто відмовитися від якихось своїх корпоративних інтересів. Але процес розвитку міста, в якому кровно зацікавлена більшість громадян, не можна зупинити. Міськрада, як вважає Гурвіц, має його очолити і терпляче, наполегливо скеровувати. Умовою для цього, звичайно ж, має стати політична стабільність, відсутність різких політичних коливань. Громадяни Одеси отримають від цього багаторазову користь. Сам багатовіковий досвід нашого міста свідчить про те, що не можна рубати з плеча ні в міжпартійних, ні в міжособистісних стосунках. Мудрі одеські купці в усі часи вміли домовлятися і між собою, і з іноземцями. Невже нове покоління одеситів забуло цю науку? Принаймні, Гурвіц упевнений, що це вміння можна і треба відновити.
