«Вся моя робота має бути досягненнями, інакше навіщо мене обирали», — таким амбіційним посилом характеризує свої плани й наміри київський мер Леонід Черновецький. І роботою своєю він вже задоволений. «У Києві все спокійно. Принаймні все контролюється, і з кожним днем контроль з боку нових людей, які приходять до моєї команди, посилюється», — говорить Черновецький журналістам. Важливим досягненням своєї команди він вважає громадські слухання. «Уперше, напевно, з часів Леніна, з 1917 року, налагоджено комунікативний зв’язок між населенням і чиновниками адміністрації, — говорить він і додає: — Сподіваюся, що тепер чиновник стане синонімом визначення «хорошої людини». Напевно, на підкріплення цієї своєї тези градоначальник зазначив, що за період його недовгого перебування на посаді виникла тенденція до збільшення міського бюджету (на 205% !) щомісяця. «А це сотні й сотні мільйонів гривень», — зазначив він. І додав. — Феномен».
І дійсно, це визначення дуже підходить для характеристики стилю роботи нової міської влади. Зокрема, мер запевнює, що з його приходом жодна земельна ділянка нікому не була видана. «Жодної земельної ділянки на забудову в центрі Києва я не підписав. Сподіваюся, і не підпишу», — повідомив Черновецький і тут же спростував інформацію ЗМІ, згідно з якою він нібито виділив землю Яну Табачнику: «Я бачив його всього раз у житті. Хоча він мені симпатичний, і він добре грає на акордеоні».
Крім того, за словами мера, на даний момент завдяки підтримці сесії Київради припинено найбільш «нахабні» будівництва. Будівництво, проти якого виступають жителі міста, має бути й буде припинене, впевнений він. Як альтернативу забудові, мер запропонував такий варіант реконструкції житла: інвестори можуть викупити землю, на якій стоять відповідні будинки, з тим, щоб потім подарувати її місту, «щоб ніхто й ніколи не зміг її приватизувати». За це, за словами мера, землі називатимуть ім’ям інвестора, «як би воно не звучало». Хороша пропозиція: адже справдi, в нашому місті є чимало людей, здатних безкорисливо зробити для нього щось добре, корисне і значуще. Дивись, за ними тоді потягнуться з мітлами й лопатами на організований мерією «ленінський» суботник і прості люди. Адже вони побачать, що в місті все робиться для них і за їхньою згодою. Навіть реконструкцію площі Перемоги, а точніше, «хрущовок», розташованих навколо неї, мер має намір провести так: «Якщо хоча б один мешканець будинку буде проти — реконструкції не буде. Вона можлива виключно за умови стовідсоткової згоді мешканців».
Розвиваючи тему, мер запевнив, що з вересня в столиці буде поставлено на конвеєр будівництво комунального житла. От тільки поки що абсолютно не зрозуміло, яким чином можна його будувати, якщо заздалегідь не виділяти ділянки під будівництво? Проте мерія, мабуть, готує киянам сюрприз. Можливо, він полягає саме в тому, що буде проведено повну ревізію черги на житло і таким чином удасться і без зведення нових будинків її істотно скоротити? Одночасно мер добивається підтримки законодавців із тим, щоб упевнитися в тому, що соціальне житло залишиться в комунальній власності... Але, звісно, найкращим сюрпризом був би запуск «єдиного офісу», завдяки якому всі необхідні дозволи на будівництво можна було б отримати в одному місці. Щоправда, поки що в мерії обговорюється лише принцип його устрою.
Крім того, міський голова пообіцяв переглянути діяльність усіх комунальних підприємств. «Це анахронізм», — так прокоментував їх існування мер і дорiкнув, що орендна плата у трьох тисячах таких об’єктів в основному розкрадається. «Не залишу жодного такого підприємства, — категорично заявив він, — окрім хіба що двох-трьох, які займаються життєзабезпеченням. Комунальні підприємства мають працювати в системі конкуренції за споживача». А ще у нього є намір побудувати в Києві щось на зразок Діснейленду: «Тоді життя прожите не даремно».
А ще «мер хоче бачити місто з упорядкованими особняками. Ми змусимо всіх власників особняків підсвітити їх і підфарбувати — довести до ладу. Якщо хтось буде не в змозі це зробити — то ми подумаємо, кому його (особняк. — Авт .) передати». І дійсно, приватна власність завжди передбачає і відповідальність. От тільки священний принцип її недоторканності в нашій країні вже порушувався, і всі знають, що з цього вийшло. Куди ж веде нас новий мер?
Чи не краще йому зайнятися громадськими туалетами? А він і не потребує цієї підказки. «Ця тема дуже актуальна, — стверджує мер, — я знаю, де в Києві та який саме буде встановлено туалет. Але поки ми не обговоримо це на громадських слуханнях, не узгодимо з кожною людиною, оскільки була заклопотаність багатьох киян... (ми не зможемо вирішити це питання. — Ред .). Їм усім подобається, щоб все пахло квіточками. Тому це тонка штучка — туалети». Він запевнив, що проблему буде вирішено протягом року і що кількість туалетів буде достатньою. «Їх буде багато. І я вже мав презентацію цих місць. Вони будуть усі європейськими», — додав він, хоч і уточнив, що поки що ця проблема буде вирішуватися на тимчасовій основі за рахунок біотуалетів, які все ж таки не можна встановлювати в центрі міста. Адже саме там випиваються тонни пива...
Проте киян туалетна проблема непокоїть все ж дещо менше, ніж нестача житла й непідйомні ціни на нього. Ще в травні мер відмовився від своєї зарплати, яку наказав перераховувати на будівництво житла для малозабезпечених. Жест благородний, але, як показує життя, малоефективний. Місту потрібна революція в сфері земельних відносин та інвестування будівництва, а головне — в дебюрократизації відповідної регуляторної політики. Мер явно вважає себе в цих питаннях радикалом, але деякі його дії виглядають скоріше консервативними і заснованими на принципі: «як би чого не вийшло».
