Можливість маніпулювання масовою свідомістю і, як наслідок — фінансовими
ринками — сьогодні реалізовується в глобальному масштабі. У результаті
величезна будівля світової політики й економіки будується на хиткому підмурівку
стадних інстинктів, керованих «четвертою владою». Зокрема, вселити людям
думку про спад або підйом економіки означає реально організувати цей спад
або підйом.
Влада громадської думки означає владу господарів мас-медіа, які її формують.
Їхня влада поширюється не тільки на політику держави, а й на її економіку.
Стрімкий розвиток і взаємодія національних фондових ринків об’єднує їх
у єдиний глобальний організм. Нарівні з цією тенденцією існує не менш явна
тенденція глобальної віртуалізації. Якщо раніше домінуюче становище на
розвинених фондових ринках посідали цінні папери корпорацій, чиї реальні
активи могли бути реально оцінені, й державні боргові зобов’язання, чия
ціна прямо залежала від фінансової стабільності в країні, то сьогодні фактично
починають домінувати похідні фінансові інструменти, за якими реальні активи
не стоять. Оцінювати їхню реальну вартість більшості учасників фондового
ринку стає все важче. Звідси нестійкість і підлеглість фондового ринку
впливу мас-медіа, які одним своїм повідомленням можуть викликати на ньому
ажіотаж або паніку. Держава в такому разі не має дійових каналів впливу
на фондовому ринку, хоча зобов’язана забезпечити умови для його безпеки.
Контроль держави за ситуацією на валютному ринку сьогодні явно недостатній.
Більше того, відомі ситуації, коли цілеспрямовані дії спекулянтів сприяли
обвалу національних валют. Зовсім недавно думка відомого фінансиста Джорджа
Сороса, що промайнула у впливовій газеті «Файненшл Таймс», обвалила фінансовий
ринок такої величезної держави, як Росія. І ні російський уряд, ні Центробанк
не змогли нічого цьому протиставити, оскільки, по-перше, інформаційний
простір Росії роздроблений і перебуває під контролем певних фінансово-політичних
угруповань, чиї інтереси далеко не завжди збігаються з інтересами держави,
а по-друге, фінансова стабільність найтіснішим чином інтегрованої до світової
системи Росії прямо залежить від дій нерезидентів, які схильніші прислухатися
до думки фінансистів із своїх країн і повідомлень своїх мас-медіа. Однією
зі спроб боротися із сьогоднішнім становищем було створення Державного
інформаційного холдингу. У разі реалізації цієї ідеї у Росії з’явиться
шанс створити могутній інформаційний орган, здатний формувати позитивний
образ Росії всередині й поза країною. В Україні подібних дій не намічається,
та й навряд чи вони стануться в найближчому майбутньому через слабкість
і роз’єднаність центральної влади, неспроможної провести послідовну політику
ні в економічній, ні в інформаційній сфері. Інформаційний простір України
сьогодні фактично у вельми низькопробному вигляді повторює інформаційний
потік, що виходить від західних і російських інформаційних агентств. Формування
конструктивної громадської думки неможливе внаслідок недієздатності центральних
владних структур, у чиїх діях часом відсутня будь-яка логіка (приклад —
недавнє засідання директорів підприємств-боржників у Палаці «Україна»).
Цілком можливо, що в найближчому майбутньому Українській державі стане
життєво необхідним робити рішучі кроки не тільки в напрямі інтервенції
для підтримки національної валюти, резерви якої все менші й менші, а й
у плані інформаційних інтервенцій, необхідних для підтримки політичної
й фінансової стабільності держави. І тут питання впирається не тільки й
не стільки в фінанси, а й у кадри, котрі, як відомо, вирішують все, а також
у громадський контроль за такими кроками уряду і в створення на противагу
їм незалежних від уряду, але також контрольованих громадськістю засобів
масової інформації. Учасникам фондового ринку варто задуматися над цією
проблемою.
