Можна з упевненістю сказати, що для Президента України Петра Порошенка провали пам’яті не характерні. Проте після численних обіцянок (як удома, так і на міжнародному рівні) провести в країні земельну реформу він, перебуваючи минулої п’ятниці в Тернополі і ставлячи українському парламенту головні маяки на наступний політичний сезон, назвав з-поміж них реформу охорони здоров’я, освіти і пенсійну реформу і навіть пообіцяв, що через кілька тижнів буде завершено судову реформу. Але про земельну реформу, виходить, забув. І, певно, не випадково. У країні поширилися чутки, що МВФ нібито вилучив з меморандуму з Україною свою вимогу про запровадження з 2018 року ринку землі.
А 7 липня, всього лише за тиждень до закриття парламентської сесії, прем’єр-міністр Володимир Гройсман також вів мову про цю довгоочікувану і важливу реформу. Але досить обережно. Так, він повідомив, що законопроект про землю «на 90% концептуально готовий» і після обговорення з громадськістю буде внесений до парламенту. «Зараз я не можу сказати, які це будуть терміни, — не зміг уточнити прем’єр. — Але точно знаю, що дуже важливо врахувати думку українців, а особливо тих, які є власниками землі. Я хочу провести земельну реформу на користь українського фермерства», — наголосив прем’єр. Це, як мовиться, тепліше, тобто ближче до реалій.
БІЗНЕС-СЕРЕДОВИЩЕ ВІДТЕРМІНУВАННЯ НЕ ВИЗНАЄ
Ось тільки про власників землі не зовсім зрозуміло. Тому що в них можуть бути різні, а де в чому, можливо, й діаметрально протилежні інтереси. Так, в асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» 10 липня заявили, що бізнес-середовище однозначно негативно відреагує на можливе відтермінування відкриття ринку землі. Як наголошується в повідомленні УКАБ, неможливо чекати ситуації, коли всі компанії будуть повністю готові до відкриття ринку землі, а важливо розуміти, чи є критична більшість.
«На наш погляд, поки що вона є, — зазначає гендиректор УКАБ Тарас Висоцький. — Члени нашої організації розуміють плюси й мінуси відкриття ринку землі, але переваг у довгостроковій перспективі значно більше. Ми обговорювали, що адміністративного перехідного періоду тривалістю півроку цілком досить. Більшість компаній готові до старту вже зараз».
ПЕРЕМОГА ПРАВДИ І ДОБРА
Протилежної позиції дотримується президент Асоціації фермерів і землевласників України Іван Томич. Відповідаючи на запитання «Дня» про те, як він розглядає відтермінування ухвалення закону про обіг сільгоспземель та інших законів, що забезпечують проведення земельної реформи, він сказав: «Думаю, це перемога правди й добра над злом».
«Наше завдання не допустити трагедії українського, його обезземелення, — продовжував він, — а тим часом розв’язати всі потрібні для збереження українського фермерства питання. І дещо в нас уже виходить. Ми вийшли на діалог із прем’єром і дістали запевнення, що до 1 серпня фермерські господарства отримають державну підтримку на три роки. За ці роки ми повинні в 3-5 разів збільшити кількість фермерських господарств і, відповідно, державну підтримку. Це буде першим кроком для того, щоб змінити ситуацію щодо можливості запровадження ринку землі».
«Наше завдання — щоб заможний український фермер мав навколо себе не менш заможну інфраструктуру і кредитну систему, а головне — власні кошти, за рахунок яких він міг би долучитися до роботи ринку землі, — каже Томич. — Сьогодні дрібний фермер надзвичайно бідний і тому йде з ринку. Переконаний, не підготовлений як слід продаж землі його остаточно доб’є, як і всю Україну».
«Ми хочемо реформи земельних відносин, виходячи із сьогоднішніх обставин і за наявності чіткого плану дій та розуміння того, що слід робити. Якщо влада не заганятиме село в глухий кут, а з нами працюватиме, ми сподіваємося, що через п’ять років матимемо інше середовище й іншу ситуацію на селі. І тоді ми станемо одними з ініціаторів і головних прибічників ринку землі», — сподівається лідер фермерського руху.
«Так, через п’ять років, — додає він. — Три роки — це лише перший етап державної підтримки фермерських господарств. Але в цю державну програму ми вкладаємо далеко не все, що треба фермерам. Потрібно ухвалити ще чимало законів і підзаконних актів, зокрема забезпечити формування бюджетів. Ми пропонуємо сформувати консолідований бюджет підтримки фермерів хоча б на три роки. А для цього потрібно внести зміни до податкової політики, адже ту, яка фермерів влаштовувала, знищили. Це фіксований податок і пільги з ПДВ. Нам потрібна стабільна й довготривала податкова політика. І п’яти років може не вистачити, аби розгребти всі ці завали. Доведеться з ранку до ночі працювати п’ять років, аби потім відкрити ринок землі».
У СПИСОКУ УМОВ ТРАНШУ ЗМІН НЕМАЄ
Але того ж дня, коли «День» розмовляв з Томичем, керівник проекту «Програми інвестицій в ресурсоефективність в Україні» Міжнародної фінансової корпорації (IFC) Хайнц Штрубенхофф повідомив, що вимога МВФ про проведення в Україні земельної реформи і зняття мораторію на продаж земель залишається чинною. «Представник МВФ повідомив, що урядові і приватному сектору потрібно більше часу для визначення загальних цілей і зняття внутрішніх розбіжностей. Але вимога земельної реформи, що передбачає зняття мораторію на продаж землі в січні 2018 року, залишається у списку попередніх дій для отримання чергового траншу восени цього року», — написав Штрубенгофф на своїй сторінці у «Фейсбук».
Якщо вірити його інформації, то завдання уряду значно ускладнюється. Проблему тепер можна описати за допомогою нерівності, де проти фермерів та уряду виступають у цьому питанні не лише агрохолдинги, а й МВФ. Чи зуміє уряд розв’язати це завдання відповідно до національних інтересів України?
Павло КАЛЕНИЧ:
«Сьогодні ставити питання про скасування мораторію, коли немає прозорого закону про ринок землі і бачення, хто може й навіть повинен, а хто не має права цю землю купувати, дуже небезпечне. Але ринок землі, звичайно, має бути. До того ж відповідний закон має пройти дуже серйозне обговорення, зокрема і в експертному середовищі. Найбільша проблема сьогодні в тому, що люди не відчувають, що закон про вільний обіг землі дасть їм користь. І в мене самого це теж викликає великі сумніви. Добре було б, аби держава надавала фінансову підтримку тим, хто хоче купити землю, щоб працювати на ній. Але поки що це лише розмови, реклама.
Доктор юридичних наук, завідувач сектору відділу проблем аграрного і земельного права Інституту держави і права ім. Корецького Павло Кулинич у цьому сумніву не має. «Примирити інтереси агрохолдингів і дрібних виробників цілком можливо», — сказав він «Дню». По-перше, у самих холдингів сьогодні немає єдності. Половина з них за відкриття ринку землі, як уряд це й пропонував спочатку — з 1 січня 2018 року, пояснює вчений. Інша половина вагається чи взагалі виступає проти, хоча для них ця проблема не критична, і з їхнього боку опору, на думку Кулініча, звичайно, не буде.
ПОТРІБЕН СІЛЬСЬКИЙ ОМБУДСМЕН
А ось фермери, за його словами, були принципово проти доти, доки уряд не запевнив їх, що буде створено програму фінансово-кредитної підтримки. Усі її параметри поки що не відомі, але робоча група, створена мало не таємно за участю аграрних асоціацій, включаючи і фермерів, а потім і представників уряду, найближчим часом їх оприлюднить.
Але дещо вже відомо. Для того, щоб фермери могли зберегти землі, які вони сьогодні обробляють, їм буде надано можливість одразу ж викупити за допомогою пільгових кредитів до 200 гектарів землі на одного члена фермерського господарства, а якщо їх, наприклад, троє, то це вже 600 гектарів. Це дає їм гарантію від витіснення агрохолдингами і від рейдерських захоплень, про які ми багато чуємо останнім часом, каже доктор наук.
На додаток до закону про обіг сільгоспземель і про фінансову підтримку дрібних та середніх агровиробників Кулініч розробив законопроект про запровадження в Україні інституту земельного омбудсмена. Він буде зобов’язаний захищати інтереси селян — дрібних землевласників, і для цього отримає, згідно із законом, відповідні і досить широкі повноваження.
Кулініч вважає, що всі три згадані законопроекти слід розглядати і ухвалювати в одному пакеті. Він передбачає, що після відкриття ринку земель 10% сьогоднішніх дрібних власників вийдуть на цей ринок. Але їх обов’язково ошукуватимуть, пропонуватимуть різні незаконні схеми. Уряд їх не захистить, та вони на нього й не сподіваються — не довіряють. А їм треба гарантувати додатковий, а головне — надійний захист. Цим і мають зайнятися омбудсмен і його органи на місцях, — пропонує вчений.
МОРАТОРІЙ: МИ СКАСОВУЄМО, А ПОЛЬЩА ЗАПРОВАДЖУЄ
А що думають з приводу земельної реформи і ринку землі самі фермери? Керівник фермерського господарства «Ольгопіль» (Чечельницький район Вінницької області) Павло Каленич сказав «Дню»: «Сьогодні ставити питання про скасування мораторію, коли немає прозорого закону про ринок землі і бачення, хто може й навіть повинен, а хто не має права цю землю купувати, дуже небезпечне. Але ринок землі, звичайно, має бути. До того ж відповідний закон має пройти дуже серйозне обговорення, зокрема і в експертному середовищі. «У мене великий досвід (28 років керую агропідприємством, з 1998 року депутат обласної ради), але я не можу сказати, хто сьогодні в селі готовий і може купувати землю, — наголошує Каленич. — Принаймні молода людина, яка закінчила інститут і яка насправді бажає жити й працювати на селі, її точно не купить. Найбільша проблема сьогодні в тому, що люди не відчувають, що закон про вільний обіг землі дасть їм користь. І в мене самого це теж викликає великі сумніви. Добре було б, аби держава надавала фінансову підтримку тим, хто хоче купити землю, щоб працювати на ній. Але поки що це лише розмови, реклама. А яка реклама йде по телевізору на користь ринку землі?! Нашу державу порівнюють з дуже бідними країнами, де земля не продається, — з Північною Кореєю, Кубою тощо. Але у квітні цього року не деінде, а в Польщі теж ухвалили мораторій на продаж землі. І лише тому, що поляки зараз не мають досить коштів, щоб викупити землю. А ось іноземці це можуть зробити легко. Тому мораторій там ухвалили на п’ять років. А в нас, в обстановці війни і за тотального зубожіння людей, запроваджувати вільний і абсолютно не контрольований ринок, на мою думку, повторюю, — дуже небезпечно».
