Початок роботи Національного агентства з питань запобігання корупції відкладається. Така ж історія з антикорупційним прокурором...
Конкурсна комісія з відбору керівників агентства обрала не трьох (цього було б достатньо для початку роботи), а лише двох з п’яти його членів (Віктора Чумака і Олександра Скопича — інші претенденти не набрали необхідної кількості голосів). Залишивши протокол засідання відкритим, комісія зробила перерву на невизначений час...
Не складається і з початком роботи антикорупційної прокуратури. Перший заступник генерального прокурора України Юрій Севрук вважає, що обрання відповідною комісією минулої п’ятниці учасника АТО Максима Грищука й першого заступника прокурора Криму Назара Холодницького кандидатами на пост антикорупційного прокурора може відкласти початок роботи спеціалізованої прокуратури. Адже у цих людей, на думку заступника генпрокурора, немає належного досвіду роботи на посаді керівника, і, мовляв, генпрокурору Віктору Шокіну в таких умовах буде важко зробити свій вибір, тим більше, що закон не обмежує його певним терміном.
Зволікання на найвищому щаблі створюваної антикорупційної системи позначається і на низовому рівні, де насправді вирішується завдання переломити поблажливе ставлення до корупції, яке ще й досі існує в нашому суспільстві. Старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) Анатолій Октисюк зауважує, що «в регіонах є значний скепсис щодо перспектив подолання корупції, оскільки радикально налаштовані громадські активісти сподівалися на швидкий успіх». «Вони не бачать прикладів доведення до кінця розпочатих ними розслідувань через повільне реформування судової влади», — наголошує він. Тим не менше, експерт розповідає, що активісти у Хмельницькій області за допомоги МЦПД створюють мережу антикорупційних осередків і, зокрема, вже розгорнули розслідування незаконної приватизації на 1,7 мільйона гривень.
Голова правління центру Василь Філіпчук розповідає про існуючі в регіонах перепони для антикорупційних розслідувань. Діяльність місцевих активістів, на його думку, є на порядок складнішою і небезпечнішою, ніж у столиці. Тому МЦПД, створюючи мережу антикорупційних осередків на місцях, гарантував активістам професійну юридичну підтримку та захист. Філіпчук також нарікає на труднощі з оприлюдненням результатів таких розслідувань у місцевих ЗМІ, які спонсоруються з державного бюджету і ніколи не розмістять відповідних матеріалів без дозволу керівника міської ради чи губернатора. Ще важче працювати зі ЗМІ, які перебувають на дотації тієї чи іншої групи впливу. І якщо в антикорупційному матеріалі не висвітлюється боротьба одного клану проти іншого, то, зі слів Філіпчука, розмістити дані про таке розслідування просто неможливо.
Корупція — як цукор... Ми любимо його. Це — легко. Але потім ми погано закінчуємо. Так багато цукру, що ми закінчуємо діабетом, або наша країна закінчує діабетом. (Папа Римський Франциск під час меси на стадіоні в Найробі в рамках останнього візиту до Кенії)
Корупція є найбільшою противагою для того, щоб Україна увійшла до європейської сім’ї, вважає заступник посла Фінляндії в Україні Анссі Куллберг. На його думку, корупція впливає на всі сторони життя в Україні, починаючи з купівельної спроможності звичайних громадян і закінчуючи ситуацією на найвищих щаблях української влади. «На жаль, — говорить дипломат, — корупція визначає не тільки рівень довіри людей до влади, а й довіру до України як держави з боку міжнародної спільноти, позначається на вірі у спроможність цієї країни».
«Коли я зараз розмовляю з українцями, то відчуваю, що вони розчаровані, і мені здається, що Україна втратила великі можливості, які відкрили перед нею дві революції, — наголошує Куллберг, — зрозуміло, що певний вплив на це має агресія Росії. Але варто сказати, що це взаємопов’язані речі. Адже внутрішня корупція робить Україну вразливою до будь-яких зовнішніх зазіхань».
Заступник посла відзначає, що зміни на цьому напрямку не стануться, якщо написати хорошу стратегію чи книжку, хороший закон. Зміни, на його думку, відбуваються, коли задуми впроваджуються у життя. Він радить українцям проводити як заохочення за некорупційні практики, так і роз’яснювальну роботу, щодо того, що кожна корупційна практика буде невідворотно супроводжуватися покаранням.
Стратегічний радник з питань протидії корупції у Фінляндії, радник Національного антикорупційного бюро України Міка Аалто вважає, що успіх у боротьбі з корупцією в Україні визначається тим, чи існує в нашій країні для того політична воля. «Коли ми говоримо про пакет антикорупційних законів або про процедуру створення НАБУ, то бачимо, що політична воля в Україні існує, — відзначає фахівець. — Але варто поставити питання, на чому вона базується. Треба, щоб люди, які займаються цією діяльністю усвідомили: що вони мають виявляти політичну волю». Однак Аалто впевнений, що битва з корупцією не буде успішною, якщо в суспільстві відсутня й загальна мотивація для цієї діяльності.
«Чому Україна досі не досягла успіху в боротьбі з корупцією, — запитує радник НАБУ і припускає: — Тому що не було жодних наслідків для корупціонерів, жодних покарань і конфіскацій». Експерт радить українцям створити не лише суворі закони та структури, що попереджатимуть та протистоятимуть корупції, а й її негативний образ у суспільстві. «І всі антикорупційні послання, на думку Аалто, — слід проговорювати з громадськістю. Люди повинні знати, що відбувається і яку користь вони від цього матимуть». Розкриваючи досвід своєї країни у боротьбі з тіньовою економікою, він вказує: «Ми створили таке сильне легальне поле, що влада мусила розкривати всю інформацію».
