Днями міністр спорту Польщі Мірослав Джевєцький в ефірі телеканалу новин TVN24 заявив, що поляки разом із УЄФА готуються до так званого плану «Б». За ним Польща начебто може прийняти більшість матчів чемпіонату, бо в Україні — економічні та політичні проблеми. Ще раніше, як повідомляє УНІАН, польська Gazeta Wyborcza з посиланням на джерело в УЄФА повідомила, що матчі Євро-2012 відбудуться в шести польських та двох українських містах через те, що українські міста, крім Києва та Донецька, не зможуть вчасно й належним чином підготуватися через економічну кризу. І хоча подібну інформацію тут же й спростовують, проте нерви в потенційних господарів «на межі» — вже у травні УЄФА має назвати Україні чотири міста-господарі чемпіонату. Як просувається процес підготовки наших міст-претендентів та чи не завадить економічна криза комерційній успішності великого футболу для України? Про це та про інше «День» розмовляв із віце-прем’єр-міністром України, який курує питання підготовки Євро-2012, Іваном ВАСЮНИКОМ.
— Як ви оцінюєте появу негативних настроїв стосовно доцільності проведення Євро-2012 в Україні? Мовляв, через дефіцит бюджету слід відмовитися від чемпіонату, або ж принаймні більшу його частину віддати Польщі.
— Поява таких настроїв зумовлена поверхневим розумінням як суті самої кризи, так і змісту проведення Євро-2012. Зазвичай кризу зводять до нестачі фінансів. Хоча у період економічної кризи гроші не випаровуються в атмосферу, а вони десь таки працюють. Дай Бог, щоб з кризою випарувалися лише хибні стереотипи фінансового управління та загалом застарілі зразки державної політики. Переконаний, криза для нас стане початком прогресу. Як це не парадоксально, та лише в умовах глобальної кризи по відношенню до України може спрацювати принцип «кволого верблюда», коли при розвороті всього каравану останній верблюд стає першим.
Щодо Євро-2012, то у всьому світі подібного рівня матчі проводяться не для спустошення казни, а для її наповнення. За нашими розрахунками, чемпіонат дозволить зберегти та створити 2 мільйони робочих місць, сповільнити різке падіння виробництва, забезпечити металургійні та будівельні компанії великими довгостроковими замовленнями, залучити нові інвестиції в умовах, коли інвестори виводять свої фінансові активи. Уряд готовий надавати гарантії усім інвесторам, які вкладатимуть свої кошти у ключові інфраструктурні об’єкти.
Донедавна Україна боролася за право проводити чемпіонат та доводила свою здатність це зробити. Я вважаю, що цього року завдяки чемпіонату суспільство отримає можливість зцілити економічний організм, пробудити громадські ініціативи, втихомирити політичні та соціальні конфлікти. В умовах світової кризи Євро-2012 — це фактично «Ноїв ковчег», який отримала Україна, це як можливість на нове життя, на реалізацію власної місії. Тому питання «Чи проводити чемпіонат?» не стоїть на порядку денному. Євро-2012 дає реальний колосальний шанс Україні зменшити наслідки економічної кризи.
— Але за всю свою історію чемпіонат Європи ніколи не проводився в умовах такої економічної кризи. Враховуючи цей фактор, чи переглянув уряд рівень державного фінансування Євро-2012 та чи скорегував показник його прибутковості для країни?
— Я дивлюся на підготовку до чемпіонату як на довгостроковий проект. За той час, який залишився до проведення Євро-2012, ми збудуємо аеропорти, готелі, транспортну інфраструктуру, яка залишиться і працюватиме для українців після проведення чемпіонату. Стосовно фінансування будівництва об’єктів під Євро-2012, то цифри відомі. Державну програму з фінансування чемпіонату перезатвердили ще до осені 2008 року. Загальний розмір державних інвестицій у ній близько 10 мільярдів дол.і 20 мільярдів дол.— приватні інвестиції. Чи держава робить корекції? Звичайно, що вона робила і буде їх робити залежно від того, як просувається процес реалізації об’єктів будівництва. Так, нещодавно отримали першу інформацію про укладення субпідрядних угод з «Київміськбудом» (генеральний підрядник на НСК «Олімпійський»), що в ході відкритих тендерних процедур на залучення субпідрядників на закупівлю матеріалів ціни, у порівняні з початковими, зменшуються на 8—10%.
Крім того, держава збільшить свою участь у тих об’єктах, де будуть проблеми із залученням приватних інвестицій, щоб гарантувати виконання своїх зобов’язань перед УЄФА. Після визначення УЄФА чотирьох основних міст (8 травня 2009 року) державні ресурси будуть перерозподілені між ними. Хоча я наполягатиму, щоб започатковані за участю держави проекти завершилися і в тих двох містах, які не витримають конкуренції.
— Як позначиться криза на комерційній успішності Євро-2012? Чи не ризикуємо «прогоріти»?
— Прогоріти ризикуємо щодня, коли замість того, аби опікуватися реальними справами, займаємося «зведенням політичних рахунків». Але до цього не має відношення ані криза, ані Євро-2012. Щодо комерційної успішності чемпіонату, то хотів би, щоб ми з вами її правильно розуміли. Турнір — це не оборудка для разового отримання прибутку. Хоча й таке матиме місце. Але це не головне. Євро-2012 — стратегічна інвестиція, яку реалізовують для отримання постійного доходу та стійкого розвитку країни. Чемпіонат відкриває перспективний шлях до переосмислення економічної політики в цілому, в бік розвитку нових постіндустріальних видів діяльності, таких як рекреація та дозвілля, спорт, туризм тощо. У світі такі напрями дозволяють отримувати більші прибутки, аніж традиційні галузі. Це буде значно більша вигода для держави та суспільства.
Зараз разом з Євро-2012 говорять і про кризу. Однак турнір відбудеться через три роки, коли всі експерти прогнозують економічне відновлення як в Україні, так і в світі. У мене немає сумнівів, що Євро-2012 буде одним з найприбутковіших проектів, яким коли-небудь займався український уряд. До речі, це прогнозують і експерти УЄФА. Кожен новий чемпіонат давав організації більший прибуток, ніж попередній. Вже зараз ми розпочали роботу над стратегією туристичного розвитку держави, мета якої зробити з України нове привабливе місце для туризму та відпочинку іноземців.
— Де найбільші ризики сьогодні?
— У будівництві готелів, бо це — повністю приватні інвестиції. Немає жодного готелю, в якому держава приймала б фінансову участь. Сьогодні інвестори розпочатих готельних об’єктів зіткнулися із проблемою доступу до кредитних ресурсів. В бюджеті на 2009 рік передбачені кошти у Стабілізаційному фонді, з допомогою яких можна компенсувати частину кредитної ставки приватному інвестору, що будує готель під Євро-2012. Найближчим часом буде затверджено відповідний порядок. Крім того, міста прийняли абсолютно пільгові, практично нульові ставки за оренду землі і зменшили багато інших місцевих зборів.
Я нещодавно мав зустріч з директором Світового банку по Україні, Білорусі та Молдові Мартіном Райзером. Ми з ним домовилися в умовах кризового року провести конференцію іноземних інвесторів та України з питань залучення інвестицій у інфраструктурні об’єкти та, зокрема, у готельний бізнес. В найближчий місяць буде оприлюднена детальніша інформація про це.
— Багато об’єктів для Євро-2012 планувалося збудувати за гроші інвесторів. На яку суму інвестицій сьогодні вже може реально розраховувати країна? Звідки вони надходять?
— Найбільша сфера залучення приватних інвестицій — готельне господарство. На момент оголошення рішення про проведення Євро-2012 в Україні були одиниці готелів, які мали 4-5 зірок, окрім Києва. Загалом для проведення чемпіонату Україна повинна мати близько 270 чотири-п’ятизіркових готелів. За попередніми розрахунками для цього потрібно 50 мільярдів гривень інвестицій. У різних містах з готелями ситуація просувається по-різному. Особливих застережень немає стосовно Києва. Процес непогано рухається у Львові та Одесі.
Лише у другій половині 2008 року фізично почали реалізувати інвестиційні проекти. Багато з них ще перебуває на етапі пошуку інвестора. Вже відбулося чимало інвестиційних форумів разом із європейськими державами. Зараз проводимо переговори про залучення інвестицій із США за допомогою механізму кредитування через Ексімбанк України. Маємо намір обговорити можливості спільного інвестування в українські об’єкти під Євро-2012 разом із польськими інвесторами. Так, один з наймасштабніших проектів такої співпраці — проект першої концесійної платної дороги від західного кордону Краківця до Львова і далі на Броди та Київ. Мова йде про інвестицію у декілька мільярдів доларів.
Крім того, плануємо поширити автомобільну концесійну практику на термінальну частину аеропортів. Зокрема, буде оголошено конкурс на будівництво терміналу Львівського аеропорту. Така ж перспектива чекає й на державний аеропорт «Бориспіль». Я вважаю, що найефективніше повернути державні інвестиції у «Бориспіль» (200 мільйонів дол. лише на один термінал Д) можна з допомогою концесії. Управління професійною компанією аеропортами — нормальна світова практика.
Зараз жодний масштабний проект, про реалізацію якого Україна домовилася з міжнародними фінансовими інституція (ЄБРР, ЄІБ, СБ), не зупинено. Це відповідь на критику тих, хто говорить, що криза відбиває бажання інвестувати. Більше того, Україна отримує від цих інституцій нові сигнали. Так, Львів заключив новий договір з ЄБРР про виділення 50 мільйонів євро на підготовку та закупівлю нового наземного транспорту, будівництво доріг.
— Як взагалі просуваються переговори з Європейським інвестиційним банком для отримання кредиту на фінансування 50% комунальних доріг у містах-претендентах?
— Вони проходять у робочому режимі. Остання зустріч була декілька тижнів тому.
— Які міста можуть стати наступними в черзі на отриманні «дорожніх» кредитів після Львова?
— Європейський інвестиційний банк працює і з урядом, і з містами. З одного боку, мова йде про отримання урядом кредиту для 50% державного фінансування при підготовці комунальних доріг. А з іншого боку, банк окремо працює з містами.
— Озвучте, яким ви бачите рейтинг готовності кожного з міст-претендентів на Євро-2012, виходячи з нинішніх реалій.
— Всі вони мають як переваги, так і недоліки. Але загалом видно, що за останні 6—8 місяців кожне з шести міст зробило очевидний прогрес. По стадіонах всі міста продемонстрували поступ. Ми практично маємо гарантію того, що до 2012 року будуть побудовані стадіони. Єдиний стадіон, який ще перебуває у зоні високого ризику — НСК «Олімпійський». Але до травня 2009 року ситуація з ним стабілізується. Стовно аеропортів, то роботи у Києві по «Борисполю» просуваються без проблем. В питанні з аеропортом «Жуляни» головне, щоб КМДА визначилась зі своєю участю у розбудові його терміналу, адже держава практично побудувала полосу. У Харкові закінчується проектування злітної полоси, а інвестор почав будівництво терміналу. У Львові роботи зі зведення злітної полоси розпочнуться через тиждень-другий, а протягом декількох місяців оголосять тендер на будівництво терміналу. В Одесі — етап підготовки договору з інвестором. Для того, щоб почати роботи в аеропорту у Дніпропетровську, слід дочекатися рішення РНБО про відміну заборони його приватизації. Тільки так можна отримати інвестора для розвитку дніпропетровського аеропорту. У Донецьку інвестора немає, але сподіваємося, що він скоро з’явиться і розпочне будівництво терміналу, бо смуга вже готова. З готелями не бачу великих ризиків у Києві, Одесі, Львові та Донецьку. З будівництвом чотиризіркових готелів є певні запитання у Харкові та Дніпропетровську.
Крім того, кожне місто активно розробляє так звану запасну стратегію у частині підготовки аеропортів та готелів. Вона полягає у розміщенні на відстані до 100 кілометрів від головного міста проведення матчів чемпіонату (година їзди автобусом) запасних готелів та аеропортів. Для Харкова таким запасним містом стане Полтава, для Дніпропетровська — Запоріжжя, для Львова — рекреаційні зони Трускавця, Моршина та аеропорт Івано-Франківська, для Одеси — високо комфортабельні пароплави та інше.
