Проте в період президентства Леоніда Кучми громадяни були
практично позбавлені цих конституційних гарантій. Нині житло можна легко
втратити. Зокрема, Закон України «Про виконавче провадження», який набрав
чинності з 1 липня 1999 року, значно розширив перелік майна, на яке може
бути звернено стягнення, включаючи й житло, що знаходиться в власності
громадян (приватні житлові будинки та приватизований житловий фонд). Куди
ж дивився гарант Конституції, підписуючи закон, що їй суперечить? Так,
стаття 62 цього закону передбачає звернення стягнення на будинок, квартиру
в разі браку у боржника достатніх коштів для задоволення вимог кредитора.
І це не зважаючи на те, що відсутність коштів у боржника (боржників) для
виконання своїх зобов'язань, наприклад, коли виникає заборгованість щодо
квартплати, може виникнути внаслідок заборгованості із зарплат і пенсій
або через значне підвищення квартплати.
Житло тепер можна втратити за всіма цивільно-правовими
зобов'язаннями, які неминуче виникають у повсякденному житті. Для прикладу
можна навести випадки відшкодування збитків внаслідок автомобільних аварій
або ушкодження здоров'я джерелом підвищеної небезпеки тощо. Скажімо, відповідно
до ст. 446 Цивільного кодексу, шкода, заподіяна неповнолітніми дітьми,
відшкодовується в повному обсязі їхніми батьками, усиновителями або опікунами.
Не виключено, що цей порядок буде застосований і до тих, хто насмілюється
критикувати президентське оточення, для відшкодування завданої цим моральної
шкоди.
Жертвами такого «нового правопорядку» стають найменш захищені
громадяни — діти, хронічні хворі, особи похилого віку, що стали учасниками
угод, укладених внаслідок обману, погрози, збігу тяжких обставин. В умовах
глибокої економічної кризи це призводить до збільшення кількості безпритульних.
Стаття 379 Цивільно-процесуального кодексу України передбачала
раніше додаток № 1, який встановлював неможливість звернення стягнення
на «житловий будинок з господарськими будовами або окремі його частини
— у осіб, основним заняттям яких є сільське господарство, якщо боржник
і його сім'я постійно в ньому проживають». Стаття 54 Закону «Про виконавче
провадження» вже не містить відповідного пункту.
До речі, такі обмеження на примусове відчуження житлового
будинку при стягненні з боржників існували навіть у царській Росії. Перелік
обмежень щодо конфіскації майна діяв також як додаток до Кримінального
кодексу України, відповідно до якого у засудженого та членів його сім'ї
не можна було конфіскувати житловий будинок, незалежно від роду його занять.
Ці правила спрямовувались на те, щоб спонукати людину до виправлення та
відшкодування боргу за рахунок заробітної плати, інших доходів і не провокувати
до ще тяжчих правопорушень.
Наш гарант Конституції надто поспішно дозволив для задоволення
вимог кредиторів позбавляти людей житла, не рахуючись з тим, що право на
нього гарантовано Конституцією. Така політика веде до створення численного
прошарку бездомних громадян, тобто «бомжів», і викликана бажанням президентського
оточення в умовах недосконалості законодавства та правової незахищеності
простих людей захопити в них задарма якнайбільше нерухомості, особливо,
в великих містах. Характерно, що для свого збагачення ці люди мають змогу
використовувати апарат державного примусу, перетворюючи таким чином прошарок
«бомжів» на новий численний клас нашого суспільства.
Отже, залишивши нинішнього Президента при владі, громадяни
України, що мають заборгованість з квартплати, вже наступного року можуть
втратити своє житло, і будуть викинуті на вулицю зі своїми сім'ями, а їхні
квартири будуть за безцінь продані з торгів. На жаль, такі торги в Києві
вже відбуваються, адже всі необхідні документи правлячим режимом вже видані.
Вважаю, що відповідно до вимог статей 22, 47, 64 Конституції,
необхідно терміново внести доповнення до ст. 62 Закону України «Про виконавче
провадження» й відновити обмежувальну норму, за якою «не може бути звернено
стягнення на житловий будинок, квартиру, якщо боржник і його сім'я постійно
в ньому проживають, крім випадків стягнення на окремі частини будинку або
квартири, в яких сім'я проживає, якщо житлова площа, що припадає на одного
члена сім'ї перевищує норми, встановлені Житловим кодексом, та будинку
або квартири, що знаходиться у власності сім'ї, але сім'я в них постійно
не проживає». Така норма закону повинна бути нормою прямої дії, а не додатку,
який має інше правове навантаження.
