Минулого тижня вартість газових ф'ючерсів TTF на жовтень на європейській біржі Ice Futures сягнула 964 долари за тисячу кубометрів. Це — рекорд, який здатен спричинити справжню газову кризу в Європі в майбутньому опалювальному сезоні. Ріст європейських цін вплинув і на Україну. За даними «Української енергетичної біржі», у вересні газ для промисловості коштуватиме 18,5 тис. грн за тисячу кубометрів.
Попри це, країна до зими готова, переконують експерти. А в майбутньому ми зможемо менше залежати від цін на енергоресурси, якщо вже зараз почнемо впроваджувати енергоефективні заходи.
ТЕХНІЧНО ДО ЗИМИ ГОТОВІ
Наприкінці вересня підприємства звітують про готовність розпочати подачу тепла в українські оселі. Традиційно опалювальний сезон в Україні починається в жовтні, підготовка до нього триває протягом теплих літніх місяців.
«Є дані Мінрегіону щодо технічної готовності. Майже всі обласні центри вжили конкретних заходів з енергоефективності та енергозбереження. Я знаю багато міст, де міняли теплотраси, де здійснювали реконструкцію котелень. Є міста, де було більше популізму, аніж праці, але гадаю, що і вони запустяться. Звичайно, будуть аварійні ситуації, це життя, але навряд чи стануться якісь серйозні проблеми», — повідомив радник голови правління НАК «Нафтогаз України» Едуард КРУГЛЯК під час експертної дискусії на тему «Опалювальний сезон 2021-2022: ключові проблеми та виклики».
Як заспокоює експерт, у будь-якому разі, населення буде з теплом та газом. А платіжки за ці послуги не будуть захмарними.
Тим паче, що запасів газу, про які вже сьогодні звітує НАК «Нафтогаз України», вистачить на всю зиму. Станом на 16 вересня у ПСГ зберігається 18,6 млрд кубометрів блакитного палива. І сезон закачування, нагадують у компанії, триватиме аж до настання холодів. За планом опалювальний сезон розпочнеться із запасами в розмірі не менше ніж 19 млрд кубометрів газу.
Ми пройдемо опалювальний сезон стало, про це говорять усі прогнози. «Нафтогаз» виконав свою домашню роботу. На сьогодні уже вистачає газу у сховищах, ми перетнули позначку у 18 млрд кубометрів. План — 19 млрд кубометрів», — зазначив директор з енергоефективності та управління майном Групи Нафтогаз Віталій ЩЕРБЕНКО.
ЩО БУДЕ З ТАРИФАМИ?
Держава дедалі менше втручається в регулювання вартості комірного. Так, із серпня 2020 року в Україні діє вільний ринок газу, де кожен побутовий споживач може обрати постачальника газу з кращою пропозицією. А з травня 2021 року скористатися опцією вибору кращої ціни серед запропонованих газовими компаніями можуть і підприємства теплокомуненерго.
Однак, щоб захистити населення від стрімкого зростання цін на газ, уряд і «Нафтогаз» об’єднали зусилля й розробили низку довгострокових пропозицій для ринку газу. Таким чином, весь газ українського видобутку йде на потреби населення. Його ціна — вдвічі-втричі нижча, аніж вартість імпортованого ресурсу.
«Побутові споживачі отримуватимуть газ за ціною 7,96 грн за кубометр. Це ціна, яка дає можливість «Нафтогазу» працювати беззбитково ба навіть інвестувати у видобуток. Що ж до теплокомуненерго, то для них ціна за кубометр становить 7,42 грн — фактично це ціна, зіставна з тією, яка була в минулі періоди», — повідомив Віталій Щербенко.
Він зазначив, що ціна газу не повинна спричинити різкого зростання тарифів на тепло. Однак вартість тепла також не може бути нижчою, ніж того вимагає економічне обґрунтування. Тож для того, щоб забезпечити баланс між потребами теплокомуненерго і тарифами для населення, до процесу має долучитися місцева влада.
Адже цього року право встановлювати тарифи на теплову енергію передали від НКРЕ КП до органів місцевого самоврядування.
«Тепер усі ліцензіати з виробництва, постачання тепла ліцензуються на місцях, тарифи також встановлюються на місцях. Для ТЕЦ уже встановлені тарифи. Причому вони диференційовані: для бюджетних та інших споживачів газ враховується на рівні близько 12 тис. грн за тис. кубометрів, а для населення — 7,42 грн за кубометр, — пояснив ексчлен НКРЕ КП Євген Магльований. — Тобто політично передали тарифи на місця, але мери на місцевому рівні не переймаються теплопостачанням. Думають про те, як усіх перевести на індивідуальне опалення — газове чи електричне. І все, проблем начебто немає. Така логіка у багатьох мерів».
Тим часом, як нагадують фахівці, кошти для фінансування підприємств ТКЕ на місцях є: бюджети міст зросли в середньому по країні удвічі. А ті громади, які традиційно проживають на території дотаційних міст, можуть отримати відповідні субвенції із бюджету.
«Тарифоутворення передали на місця. Тож саме органи місцевого самоврядування долучатимуться до цієї проблематики. Влада на місцях має відповідально поставитися до цього. Так, це виклик. Але й бюджети міст зросли вдвічі. Так, є міста, що є дотаційними, яким потрібні гроші для закупівлі газу та проходження опалювального сезону. Такі міста визначає Міністерство розвитку громад і територій — вирішує, кому потрібні субвенції із державного бюджету. Це і є реальна робота», — додав Віталій Щербенко.
ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ ЯК ПРІОРИТЕТ
Проте розв'язувати наявні проблеми теплоенергетики не можна лише шляхом постійного підвищення тарифів і надання дотацій. Як зазначив виконавчий директор асоціації «Енергоефективні міста України» Святослав ПАВЛЮК, значно більш дієвим інструментом є впровадження заходів з енергоефективності.
«Ми, як споживачі, ніколи не зможемо контролювати вартість газу чи тариф на тепло. Ми є енергодефіцитною країною, яка імпортує енергоресурси. Ми будемо залежні від цін на них за кордоном. Єдиний спосіб, яким можна контролювати наші платіжки, — це контролювати обсяг споживання. Для цього потрібно зайнятися енергоефективністю і робити це системно. Енергоефективність є тим інструментом, який допоможе споживачам скоротити свої рахунки. Є випадки, де заміна котла в будинку дала економію по газу 37%. Разом з модернізацією теплового пункту економія складе уже 70%», — сказав експерт.
Енергоефективність, констатують експерти, не користується належним попитом серед органів місцевого самоврядування, адже це — довготривала робота на перспективу. Результати цієї роботи одразу не помітні, але дають свій ефект через п'ять-десять років. Втім, навіть поточний опалювальний сезон покаже: мерам, які раніше не займалися популізмом, а думали про енергоефективність, буде легше стабільно пройти зиму.
«Заходи з енергоефективності потрібно було робити вже. А якщо цього не робилося, то саме час зробити це зараз. Це довга історія, не на один рік. Але доки місцева влада не почне розбиратися у проблемах теплопостачання, ми не зрушимо з місця. Допоки в цій галузі буде багато політики і популізму, буде багато проблем. Лише за рахунок заходів з енергоефективності можемо стати енергонезалежною країною. Нам вистачатиме того газу, який видобуває «Нафтогаз», — додає Віталій Щербенко.
Але для цього, підсумовує він, кожен повинен виконувати свою роботу. Якщо так і буде, зрештою Україна зможе знизити енергоємність своєї економіки та ЖКГ, збільшити видобуток природного газу, а також налагодити виробництво синтетичного газу, біогазу, а в перспективі — й водню. Усе це надасть країні можливість не лише забезпечити паливом себе, а й стати його експортером.
