Завтра парламент має розглянути в другому читанні революційний законопроект № 2250 «Про ринок природного газу». Голосування за нього — одна з вимог МВФ та пряме зобов’язання України в рамках імплементації європейських норм третього енергопакету. Втім, легко провівши документ у першому читанні, Кабміну навряд чи вдасться це зробити у другому. Чому? Депутати кажуть, що між першим і другим читанням законопроект набрався нетипових для третього енергопакету норм і відтак спотворює логіку європейських газових правил. Крім того, він може спровокувати зростання комунальних тарифів і в підсумку послужить інструментом перерозподілу газового ринку між олігархами.
«Він демонополізує вплив облгазів на надання послуг із забезпечення населення газом. На ринку можуть з’явитися багато компаній... У споживача буде можливість вибирати постачальника на базі кращих умов і ціни», — вважає депутат парламентського комітету з ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки Олександр Лівік.
Справді, логіка документа — створити цивілізовані правила гри на ринку газу, говорить «Дню» його колега по комітету з ПЕК ядерної політики та ядерної безпеки Юрій Чижмар. Однак після внесених у документ поправок від благої мети лишилася назва. По-перше, розповідає народний депутат, сьогодні в багатьох облгазів до 60% мереж збудовані коштом населення та приватними забудовниками висоток, промислових об’єктів. Потім ці мережі безоплатно передавали у власність облгазів. «Тобто вони збудовані не державним коштом і не є державною власністю», — акцентує Чижмар. Відтак облгази, з одного боку, управляють мережами, збудованими коштом громад, а з іншого — державними на підставі договору про верховне господарське відання. У поданих змінах до цього законопроекту, пояснює учасник комітету з ПЕК ядерної політики та ядерної безпеки, пропонують передати газорозподільчі мережі у користування третім структурам, а можливо, створити єдину структуру по всій країні. Що це означає? «Одна мережа опиниться в руках як мінімум двох власників. Це взагалі не припустимо. Європейське енергетичне співтовариство не знає цього нюансу. У них заборонено, щоб одна труба була у двох руках. Вона має бути тільки в одних. Тому ця норма взагалі порушує норму третього енергопакету і має бути скасована, навіть якби вони (КМУ. — Авт.) не хотіли монополізувати цей ринок під одну особу», — резюмує Чижмар.
«2009 року прем’єр Юлія Тимошенко вже створила ДП «Енергомережі». Тоді змогли закрити дві області. І то на них не вистачило грошей. Сьогодні, аби створити нову структуру, яка опікуватиметься газорозподільними мережами, державі потрібно мільярди гривень (на сервісні установи, закупівлю транспорту, винаймання приміщення). Я думаю, держава не має цих грошей сьогодні. Це не реально. Тому правка 213 не є економічно обґрунтована. Складається враження, що Верховну Раду втягують у боротьбу певних олігархів, які мріють перерозподілити ринок», — припускає Чижмар. Він пояснив, що у законопроекті немає такого запобіжника, який би точно визначив форму власності (приватна чи/і тільки державна) майбутньої «компанії-опікуна» газовими мережами. За умов кризи і хронічного недофінансування бюджету, переконаний парламентар, це пряма дорога мереж у руки потрібному олігарху.
Крім того, законопроектом хочуть змінити й форму управління газотранспортними системами — будувати на базі права оренди, що означає платне користування. Скільки доведеться додатково сплатити, продовжує Чижмар, залежить від вартості транспортування енергоносіїв у мережі, але в підсумку це додасть 3—7% до вартості послуги теплопостачання та природного газу для населення. Погоджуватися на це в умовах зростання цін не варто, переконаний він. Відтак Чижмар пропонує — встановити дворічний термін для переоформлення договорів оренди, закріпити привілейоване право оренди за діючими користувачами і на кризовий період (наприклад, на 5 років) встановити безкоштовну оренду, щоб не спровокувати зростання тарифів.