Україна уникла технічного дефолту. Минулої п’ятниці уряд сплатив 120 мільйонів доларів купонного доходу за євробондами. Факт розрахунків підтвердив заступник міністра фінансів України з питань євроінтеграції Артем Шевальов: «Так, купон погашено». Позитивну новину посилила інша радісна звістка — Міжнародний валютний фонд схвалив надання Україні чергового траншу. «Внаслідок підтримки реформ і визнання того, що президент, парламент, уряд проводять реформи, й ці реформи повністю відповідають заявленій програмі, Україна отримала 1,7 мільярда доларів від МВФ», — розповів глава держави Петро Порошенко.
Тож гривня отримала підстави для укріплення, економіка — додатковий час на перепочинок. Адже ризики повністю не знято. В огляді міжнародного рейтингового агентства Moody’s Investors Service сказано, що Мінфін пішов на погашення в липні, щоб уникнути зриву переговорного процесу з приватними кредиторами, який до теперішнього часу мав певний прогрес. Із цієї ж причини, вважають експерти агентства, уряд, швидше за все, 23 серпня виплатить 60 мільйонів доларів процентного доходу за єврооблігаціями на 1,5 мільярда доларів з погашенням 2021 року. А от реальна загроза введення мораторію з’явиться у вересні, коли МВФ та інші міжнародні кредитори України вимагатимуть від уряду конкретної угоди з приватними кредиторами. «Ми очікуємо, що Україна утримається від погашення 23 вересня єврооблігацій на 500 мільйонів доларів, емітованих 2010 року, якщо КМУ до завершення чергового квартального перегляду програми співпраці з МВФ не вдасться досягти угоди з приватними кредиторами», — сказано в документі.
Чи зможе Україна втриматися від реалізації перенесених економічних ризиків? Чіткого пояснення реалізації боргової політики від Мінфіну поки не прозвучало. Єдиний орієнтир для суспільства — вимога МВФ, де чітко сказано — реструктуризація зовнішніх позик — частина програми співпраці. Замість того уряд всіляко демонструє міжнародним кредиторам та інвесторам активну реформаторську діяльність. Утім, ефекту від реформ поки що... обмаль. А реалізовані — викликають ще більше запитань. Наприклад, подорожчання комунальних тарифів на тлі споживання теплокомуненерго газу власного видобутку, який апріорі є дешевшим за імпортний.
Щоб зрозуміти логіку економічних дій уряду, варто орієнтуватися на план його дій. Ним є Коаліційна угода, підписана головами п’яти парламентських фракцій із коаліцій 27 листопада 2014 року. В документі основними названо 17 напрямів: регуляторна політика, розвиток підприємництва та забезпечення умов конкуренції, фінансовий сектор, банківська сфера, сільське господарство, енергетика, інфраструктура, транспорт тощо. Що із записаного виконано? За даними Комітету виборців та РПР, за перші два квартали 2015 року коаліція в парламенті виконала лише третину своїх зобов’язань (див. графік). Що зробив КМУ — мало відомо. Утім, висновки з майже піврічного реформування зробити потрібно і внести в економічну доктрину уряду зміни, кажуть експерти. Інакше запасу міцності в економіки може не залишитися.
ДВІ ПРОГРАМИ НА ВИБІР
Підписана угода — не більше, аніж пам’ятка, розповідає «Дню» президент Центру економічних реформ Володимир ЛАНОВИЙ. Із самого початку, продовжує він, вона не могла бути виконаною, бо її писали за принципом: «хто що знав, те й додавали». «У документі немає ніякого спільного фундаменту, окрім словосполучення «європейська Україна». Економічні результати за вісім місяців не збігаються із записаними намірами, бо ніхто не закладав в угоду 20% падіння виробництва, зарплат, скорочення кількості робочих місць, експорту, інфляцію в 19%. Натомість угода встановлює жорсткі межі в діяльності уряду: написано що робити — до дрібниць, але як бути з грошово-кредитною, банківською, борговою, депозитно-кредитною політиками — ні слова», — каже він. На думку Ланового, документ не є вичерпним. «Він розписує урядові план з дрібниць і встановлює, якщо хтось із міністрів не виконуватиме його, на того чекає відставка. Усіх підвісили на гачки, й всі мають виконувати. Що поганого в такій моделі? Рішення народжуються в дискусіях, зокрема, в Кабміні, міністерствах чи на їхніх стиках, а не в коаліції. Це означає, що перед урядом є дві економічні програми: одна — від коаліції, друга — яку розробив власне сам КМУ. Як, на вашу думку, яку виконуватиме Яценюк? Шляхи уряду та парламенту розійшлися, й це поглиблює конфлікти між ними. Яскравий приклад — збільшення вартості тарифів, що дуже похитнуло коаліцію». — розповідає «Дню» президент «Центру економічних реформ».
ЕНЕРГЕТИКА ЗАЛИШАЄТЬСЯ У ФОКУСІ ОЛІГРАХІВ
У цілому, економічна частина угоди хоч і не дуже добре, але виконується, вважає президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло ГОНЧАР. Наприклад, пояснює він, в частині зобов’язання з реформування газового та енергетичного ринків (відповідно до вимог до третього пакета ЄС) ухвалений закон щодо газового ринку, з енергетики — на підході. Але навіть тут є прихований ризик, який криється в затягуванні з подальшим реформуванням. «Адже законопроект про ринок газу, електроенергію і незалежного регулятора ринку (має запрацювати з 1 жовтня) мали б розглядатися одним пакетом, бо вони взаємопов’язані. Однак відбувся розрив цього пакета: по газу прийняли, з енергетики розробляють, а законопроект із Нацрегулятора застряг у внутрішньокоаліційних і міжкланових суперечках, які мотивуються спробами виписати його модель під себе. Це небезпечно. Якщо регулятор не з’явиться вчасно, то збережеться контроль олігархату за цим сектором, а всі здобутки з реформування будуть поступово перекреслені», — говорить він.
На думку Гончара, наразі Президент хоче залишити за собою право останнього підпису з формування складу цього регулятора. «Це може призвести до заміни одного клану іншим. Якщо раніше газовим фаворитом був Фірташ, а енергетичним — Ахметов, то в енергетиці зараз зроблять все під Григоришина. А по газу з’явиться новий, ще нікому не відомий король», — каже він. Уся недолугість владної політики усіх гілок влади виявляється на прикладі втрачених внаслідок анексії Криму шельфових родовищ у Чорному морі. «Усі офшорні родовища не відносяться до Криму, але Росія захопила їх. У той же час ні уряд, ні Президент, ні парламент і пальцем не поворухнули, щоб їх повернути», — підсумовує він.
Натомість голова Аграрної партії України Віталій СКОЦИК не бачить прогресу від реформ в галузі АПК. «У програмі немає стратегії розвитку галузі. Тільки набір пропозицій. Чому так сталося? Аграріїв як політичної сили немає. Боротьба за ПДВ довела, що із 42 депутатів реально в роботі було тільки семеро. Видно, що міністерство інтенсивно працює на євроринок і зміцнення зовнішньоекономічних зв’язків, але розвитку галузі та сільських територій не відбувається», — зазначає він.
Але найгірше навіть не це, кажуть експерти. За час восьмимісячного «недореформування» утворився новий вид економічної політики — гібридний, який шкодить Україні, продовжує Михайло Гончар. «З одного боку, є реальне бачення вирішення проблем і правильні кроки. А з другого — не цілком адекватні результати... На ключові економічні посади намагаються «посадити» своїх людей з боку всіх членів парламентської коаліції, щоб виторгувати найвигідніші позиції, та за рахунок контролю фінансових потоків допомагати своїй політичній силі», — пояснює він.
Ще один наслідок такої псевдоекономіки, веде далі Володимир Лановий, — позиція великого бізнесу. «Він зрозумів, що революціонери намагатимуться його обмежити, тому почав активно виводити кошти й не інвестувати в розвиток української економіки», — доповнює експерт.
ТРИ ПОРАДИ УРЯДУ
Для утримання балансу економіки та політики, на думку опитаних експертів, Кабміну слід змінити економічні підходи.
Лановий пропонує терміново зайнятися реформуванням банківського сектору, зупинити емісію та неконтрольовану фінансову підтримку державних корпорацій на кшталт НАК «Нафтогаз» та інші. «Це — ключові умови для стабілізації гривні, повернення довіри населення до сектору і старту кредитування», — вважає він.
Гончар також озвучує три пропозиції. Перша — не може політика уряду зводитися до продажу «все і вся». «В умовах продовження зовнішньої агресії ці активи мало чого коштують. Їх за копійки куплять із задоволенням іноземні чи внутрішні інвестори, але ці гроші не врятують бюджет. Поспіх у приватизації свідчить про тенденцію реолігархізації, а не деолігархізації в Україні. Тому така логіка уряду зараз не на часі. Навпаки, всі активи треба притримати до стабілізації економічної ситуації», — вважає він. Друга порада — не поспішати зі зміною статусу таких стратегічно важливих компаній, як «Укргазвидобування» чи «Укртрансгаз». «Ще встигнемо наламати дров», — каже він. Третє — проходження зимового сезону: час формувати газові запаси.
Скоцик наголошує на заходах для АПК. «Перше — зберегти спецрежим ПДВ і повернутися до тієї системи фіксованого сільськогосподарського податку, яка була до 1 січня 2015 року. Адже за шість місяців реформаторських експериментів показники галузі впали на 9,7%. Друге — кредити за рахунок цільової емісії НБУ на потреби АПК. Третє — створення доданої вартості за рахунок розвитку переробки, а не просто експорту сировини», — наголошує він.
