Дехто називає АМК силовим відомством. Чи є в цьому заслуга його нинішного керівника — виконуючого обов’язки голови Олександра Мельниченка? Зовні він анітрохи на силовика не схожий. З дитинства мріяв про кар’єру музиканта і навіть закінчив кілька курсів консерваторії. Ніхто не знає, що перевернуло його життя, — пішов на юрфак і дванадцять років був суддею. Власне, він і тепер у цій ролі: карає порушників... на величезні суми. Втім, готуючись до інтерв’ю, прочитав: «Ми — не революціонери і не можемо просто дістати шаблю й рубати голови. АМКУ завжди діє виключно в рамках закону, який передбачає певну процедуру...». Ось про це й запитаємо.
ПРОЦЕДУРНИЙ МОМЕНТ
— Між першим і другим турами виборів президента України Антимонопольний комітет раптом перетворився на політичний, у практичному сенсі цього слова, державний орган, від якого чи не найбільше залежать підсумки виборчих перегонів. Бо ж серйозне підвищення цін на багато товарів грає проти голови уряду, що балотується на посаду президента. Ці обставини додають жорсткості та оперативності діям вашого відомства. Чи будете ви діяти, не зважаючи на них?
— Антимонопольний комітет України, в якому я працюю вже 16 років, завжди виходив з того, що має бути аполітичним в широкому розумінні цього слова. Але, разом із тим, там, де йдеться про конкурентну політику, ми маємо грати одну з перших скрипок у державі. Але не першу. Тому що, на мій погляд, пріоритет тут має залишатися за Верховною Радою, Кабінетом Міністрів і Президентом України. А вже після цих основних державних інститутів дуже важливу роль має відігравати наш комітет. І про це свідчать наслідки його діяльності, зокрема у правозастосуванні. Тут ви праві: ми, з одного боку, прагнемо жити інтересами бізнесу, і не тільки добропорядного, який ми захищаємо, а й того, який вчиняє порушення. Ми приймаємо рішення, що випливають з конкурентного законодавства. Але при цьому ніколи не слідкуємо за політичною складовою цих рішень. Нас цікавить лише юридична й економічна складова. Один із головних принципів правозастосування в комітеті — рівність усіх перед законом, незалежно від політичного кольору. Я не знаю, як сприймають у суспільстві це наше прагнення, але ми робимо все від нас залежне, щоб так насправді було. Серед порушників для нас немає кращих чи гірших. Наше завдання одне — аналізувати, наскільки серйозними є наслідки порушення, й абсолютно пропорційно до цього встановлювати відповідальність. Якщо підприємство визнало порушення, відшкодувало споживачам збитки, зробило так, щоб надалі його діяльність була в межах закону, тоді ми можемо, знову ж таки в рамках закону, дещо послабити «прес» штрафу.
— Як я зрозумів, ви у своїх діях ніколи не цікавитеся партійним квитком порушника, а в момент нинішнього цінового збурення не будете надто поспішати — працюватимете в рамках виробленої процедури?
— Так, ми керуватимемося законом. Але оптових постачальників, які заробляли на пандемії, підвищували ціни на лимони та часник, ми нещодавно знайшли за лічені дні й притягнули до відповідальності.
АВТОРИ ЦІНОВОГО ЗБУРЕННЯ
— Чи згодні ви з висновками очільників уряду, що для підвищення цін нині немає жодних економічних підстав, що це сталося лише завдяки певній політичній силі, яка змусила «своїх» бізнесменів таким чином ставити підніжку супернику?
— Не хотів би коментувати висловлювання «різнокольорових» політичних суперників, бо це за межами моєї компетенції та завдань комітету. Ось якою є реальна картина, що склалася сьогодні на деяких товарних ринках. 28 січня ми відкрили справу щодо ринку цукру й досліджуємо стан справ на ньому. Система органів комітету налаштована встановити тих юридичних осіб, які причетні до нинішнього різкого підвищення цін. Тут усе на поверхні. Нині — не сезон консервування, і споживчий попит аж ніяк не підштовхує до змін пропозиції. Щоправда, експерти стверджують, що в країні вироблено менше цукру, ніж у попередні роки, відтак у нас менші його запаси. Разом з тим у ринковій економіці, яка нами розбудовується, дефіциту просто за визначенням не може бути. Як тільки у якійсь точці земної кулі з’являється посилений попит на певний товар, то, за законами економіки, з’являється і можливість доставити туди товар з будь-якої точки світу, де існує його надлишок або його просто вдосталь. Відкривається ринок, і проблема вирішується... У нашій ситуації, я вважаю, дехто з підприємців, причому не тільки на ринку цукру, а й на інших — наприклад, нафтопродуктів, намагається без жодної підстави перекласти свої можливі ризики у підприємницькій діяльності на мільйони українських споживачів, тобто на нас із вами. Підприємництво — це прибуткова, але дуже ризикована діяльність. Утім, нікому не варто робити спроби заробити на наслідках політичної конкуренції, сподіваючись, що державні органи не зможуть навести елементарний порядок. Отже, на ринку дійсно є деякі ознаки дефіциту, які дуже швидко можна усунути. Я впевнений, що уряд за лічені дні здійснить необхідну інтервенцію. Адже усі ми зараз в одному човні, і не можна, щоб одні веслували, а інші свердлили дірочки...
— Днями на цю тему виступав народний депутат Петьовка з «Єдиного центру» і стверджував, що цим займаються саме підприємці, наближені до уряду.
— Не чув і не читав цих слів, бо зайнятий професійною діяльністю. Однак завжди вважав і вважаю, що будь-які вислови найшанованіших експертів мають підкріплюватися об’єктивною інформацією. Щоб з’ясувати, якою вона є, ми й порушили справу. 2006 року ми під час цукрової кризи оштрафували винних на 17 мільйонів гривень і виграли потім усі суди. Ми й тепер їх встановимо. Тож я маю нагоду через ваше авторитетне видання закликати власників, щоб вони обміркували свою цінову політику на ринку цукру і зробили її більш економічно обѓрунтованою. А також хочу звернутися до всіх українців і сказати їм, що немає жодних підстав для того, щоб скуповувати цукор чи будь-які інші продукти харчування. В умовах ринкової економіки дефіциту не може бути і не буде.
— Дефіциту не буде, але ж ціни можуть і далі зростати; коли не вистачає якогось продукту, це також закон ринку. Про нього теж не можна забувати...
— Я вважаю, що у Мінекономіки і МінАПК є всі можливості вирішити питання інтервенцій, поставити на наші підприємства сировину закордонного виробництва й наповнити ринок. Я не бачу тут проблем, які неможливо розв’язати.
— А хто винен у тому, що про це не потурбувалися заздалегідь?
— Питання цінової політики — справа Мінекономіки. Формування резерву — за Мінекономіки та МінАПК. Наша ж роль, яка випливає з законодавства, це захист конкуренції, контроль за станом товарного ринку, за тим, чи працюють на ньому правила конкуренції, чи, можливо, вони кимсь спотворюються.
— Я хочу запитати вас не як державного чиновника, а як приватну особу, тобто просту людину, до того ж обізнану з економічною ситуацією. Чи не в розбалансованості бюджету та економіки в цілому слід шукати першопричину зростання цін?
— Це запитання слід було б адресувати економічним експертам і керівникам Мінекономіки. Але, безумовно, і в мене є своя відповідь на такі запитання. Та все ж прошу рахуватися з тим, що у цих стінах я не можу виступати як незалежний експерт, бо закон мені цього не дозволяє.
ХТО КРАЩЕ РАХУЄ
— Днями ви звинуватили Рахункову палату у перевищенні повноважень при перевірці вашого відомства. АМКУ обвинувачували у тому, що він проспав підвищення цін? Тоді в цьому щось дійсно є. Гадаю, частина громадян, які відвідують магазини, також згодні з таким обвинуваченням...
— Я дуже поважаю Рахункову палату, її високопрофесійний колектив. Ми відкриті для будь-якої об’єктивної та обѓрунтованої критики, яка є дуже важливим чинником для того, щоб зробити діяльність відомства ефективнішою. Щороку комітет відвідують декілька перевіряючих інспекцій. Мені навіть легше сказати, хто нас за останні роки не перевіряв... До того ж ми — орган прямо підзвітний Верховній Раді. Що стосується історії з Рахунковою палатою, то ми її, до речі, не звинувачували — це не зовсім точно. Ми лише дали оцінку тому, що сталося. А йшлося про наступний факт: вони розмістили на своєму сайті та в деяких виданнях документ під назвою «Антимонопольний комітет монополістам не загроза». І вже сама ця назва спонукала нас до відповіді. Зокрема, йшлося про те, що комітет не виконує у повному обсязі основні завдання, визначені законом, і це є наслідком неефективної системи управління діяльністю комітету. Була там і така сентенція: «Соціально-економічний ефект від вжитих заходів до порушників конкурентних вимог комітетом не оцінюється. Висновки про причини порушень не формулюються».
Насправді все відбувається з точністю до навпаки. Лише торік кількість звернень до Антимонопольного комітету зросла на 22%. До нас звернулися понад шість тисяч юридичних та фізичних осіб. Такого не було за всю нашу історію. Минулого року ми розглянули небувало велику кількість справ — близько чотирьох тисяч — про порушення конкурентного законодавства. Не кожне антимонопольне відомство світу має такі показники. Коли ми зустрічаємося з колегами із Франції, Австрії, Угорщини, інших європейських країн, то вони взагалі дивуються й навіть не вірять, що ми здатні розглянути стільки справ. До того ж, 80% усіх рішень комітету потім підтверджуються рішеннями судів. Минулого року нами виявлено та розглянуто 1508 зловживань монопольним становищем та 608 випадків антиконкурентних узгоджених дій. Такого досі ніколи не було в історії українського правозастосування. Ми наклали штрафів на 299 мільйонів гривень. Таких показників теж ніколи не було (за 2008 рік — лише 13 мільйонів). Наші фахівці проаналізували 1970 випадків правопорушень антиконкурентного законодавства та провели за два останні роки понад 1500 досліджень стану конкуренції на товарних ринках. Ці дані, як на мене, досить промовисто демонструють, чи становить АМК загрозу для тих, хто хоче зловживати монопольним становищем... Отже, перш ніж робити такі суворі висновки щодо нашої діяльності, варто було б спитати, чи «задоволені» нами самі монополісти. Наприклад, оператори авіаційного пального, яких ми оштрафували на 265 мільйонів гривень, не зважаючи на те, що вони боролися з нами в судах, як то кажуть, «по-дорослому». Або у 62-х порушників на ринку бензину, яких ми виявили минулого року.
ВАЖЕЛІ Й ПРІОРИТЕТИ
— Вас уже тривалий час тримають у статусі виконуючого обов’язки голови комітету...
— Як ви, мабуть, здогадуєтеся, це питання й мене цікавить, хоча я ні перед ким у державі його публічно чи в кулуарах не порушував і не робитиму цього. Я себе доволі комфортно відчуваю і на посаді виконуючого обов’язки, бо в мене ніколи не було прагнення за будь-яку ціну обійняти керівну посаду. Хоча я не проти того, щоб на практиці перевірити, наскільки я готовий реалізувати свій роками напрацьований професійний потенціал.
— Будучи суддею, ви виносили вироки. Сьогодні у вас схожа робота. Але важелі інші. Наскільки я знаю, у ваших руках єдиний вид покарання за порушення закону — штраф, хай і відчутний. Чи не вважаєте ви, що опісля штрафні суми так чи інакше буде стягнуто з покупця?
— У теоретичному плані така небезпека, безумовно, існує. Але ж Антимонопольний комітет саме для того й працює, щоб відслідковувати поведінку порушників і після накладення санкцій. Можливо, останнє навіть пріоритет. Я наведу вам приклад щодо ринку олії. Два роки тому в Україні виникла цінова криза. Пам’ятаєте, ціни раптом стрімко піднялися. Ми провели розслідування, і всупереч твердженням, що цей ринок у нас є суперконкурентним (на ньому, мовляв, працюють сотні маслобоєнь), виявили, що правила на цьому ринку диктують лише дві групи, які мали там частку понад 50%. На них наклали штраф (більш ніж мільйон гривень на кожну), і вони зобов’язалися надалі утриматися від необѓрунтованого ціноутворення. А головне — вони дотримали слова. Минуло два роки, і ринок олії стабільний. Але якщо раптом до нас надійдуть певні сигнали, то ми там знову швидко наведемо порядок.
Ми мріємо створити таку ж ситуацію на інших товарних ринках. Пріоритетне питання для нас зараз — ринки ліків. Візьмемо цього року в роботу й великі торговельні мережі, продовольчі товари, державні закупівлі, телекомунікації, транспорт. Кожен із цих ринків, відповідно до наших планів, має стати зрозумілим, прозорим для кожного українця та кожного українського бізнесмена.
— А що відбувається сьогодні на ринках молока і молокопродуктів? Подивіться, як зросли ціни на твердий сир...
— Ці ринки регулюються державою. Там встановлюється мінімальна закупівельна ціна. Зараз ми звернулися до уряду з пропозицією виправити деякі з нормативних актів, що регулюють цей ринок, виходячи з фактору сезонності. Тут також багато залежить від того, чи зуміє Україна, наше сільське господарство на чолі з МінАПК, стати на шлях великотоварного виробництва.
— Мені дуже приємно, що я якимось чином усе ж змусив вас зайти в сферу іншого відомства...
— Так, але це не нова тема. Вона неодноразово обговорювалася у прем’єр-міністра та завжди нею підтримувалася, хоча, звичайно, такі питання ніде в світі, особливо в умовах кризи, швидко не вирішуються...
ВІДКРИТІСТЬ ДІЙ І ЗАКРИТІСТЬ ІНФОРМАЦІЇ
— На початку нашої розмови ви наводили дані про кількість скарг, що надійшли до вашого відомства. А може рядова людина звернути вашу увагу на якісь порушення? От, скажімо, рекламні паузи всіх телеканалів збігаються у часі. Скільки не перемикай, від реклами не сховаєшся. Чи це не антиконкурентна змова?
— Ви першим поставили перед нами таке запитання. Розглянемо. В конкурентному законодавстві, у створенні якого я також брав участь, закладено думку, що наш комітет має бути відкритий для суспільства, хоча ми й володіємо конфіденційною інформацією, яку нам надає бізнес. Ми оберігаємо цю інформацію як святая святих, але це не заважає нам прагнути до відкритості та до найширших зв’язків із громадськістю. До комітету може звернутися будь-який громадянин України. Більше того, ми широко практикуємо відкриті, так звані гарячі телефонні лінії, які дозволяють нам дізнаватися про проблеми, що непокоять наших громадян чи то у ціновій політиці, чи то у сфері конкуренції.
У конкурентному законодавстві передбачено право людини, яка до нас звертається, утаємничити для третіх осіб своє ім’я. Таким чином ми створюємо режим довіри для всіх, хто до нас звертається. І кількість звернень, як ми вже говорили, сильно зросла. З цього висновок — ми відкриваємося до суспільства, а воно, у свою чергу, з більшою довірою ставиться до нашої діяльності. Ми тільки технологію розслідування справ не розкриваємо. А от напрямки нашої діяльності мають бути всім відомі. Наприклад, 2010 року комітет приділить особливу увагу ринкам фармацевтики, а саме національним компаніям і великим оптовим постачальникам, які постачають на територію країни до 70% усіх ліків. Не забудемо й про нафтотрейдерів.
ЗАКОН: ЗА КОНКУРЕНЦІЮ І ПРОТИ МОНОПОЛІЗМУ
— А чи є у вас наміри виступати із законодавчими ініціативами?
— Так. Лише торік за нашою ініціативою Верховною Радою ухвалено Закон про внесення змін до Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», який вводить новий інститут відповідальності — за оманливу рекламу. Це, наприклад, реклама нульових тарифів мобільними операторами. Усі розуміють, що це лише інструмент недобросовісної конкурентної боротьби. Цього року ми хочемо також розібратися з оманливою рекламою у банківських та страхових послугах. Вже найближчим часом всі почують про те, як обманюють нас своєю рекламою деякі фармацевтичні компанії, а серед них — навіть транснаціональні. Повертаючись до законодавства, скажу, що торік ми розробили концепцію вдосконалення захисту системи економічної конкуренції. У ній, зокрема, передбачено створити низку нових нормативних актів, які ставлять за мету підняти українську економічну політику на новий рівень.
— Чи не варто запровадити в Україні також і кримінальну відповідальність за порушення конкурентного законодавства, зокрема, за картельні змови? Чи будете ви на цьому наполягати?
— Однозначно — так. Це наша ідея, ми її розробники.
— А можливі ще й якісь інші заходи для заохочення вільної конкуренції?
— Ми у комітеті — ринковики по своїй суті. І тому проти надмірної зарегульованості ринків, за вільну конкуренцію. Разом із тим усвідомлюємо: щоб інститути вільної конкуренції працювали ефективно, на користь суспільству, потрібні жорсткі регулятори, які мають відслідковувати поведінку суб’єктів господарювання — власників і топ-менеджерів, великих ринкових гравців. Ті, хто сьогодні ще чинить порушення, незабаром мають зрозуміти — краще й вигідніше бути законослухняним, бо відповідальність невідворотна і дуже серйозна. І не тільки фінансова, як сьогодні, а й кримінальна. Візьмемо сферу державних закупівель, де нерідко панує монополізм і обертаються десятки мільярдів державних коштів. Щоб виправити становище, тут недостатньо зусиль Антимонопольного комітету. Потрібне серйозне втручання Служби безпеки України та інших правоохоронних органів. Це питання я обговорював на зустрічі керівників антимонопольних відомств кількох європейських країн, і всі вони мене підтримали. Кримінальна відповідальність за порушення конкуренційного законодавства має стати важливим інструментом суспільного прогресу.
