Днями Міжнародний валютний фонд укотре підтвердив, що програму стенд-бай для України ґрунтовано заморожено. Але наш уряд, мабуть, все ж таки знайшов спосіб реалізувати соціальні ініціативи Президента і одночасно убезпечити себе та країну від дефолту. Але якою ціною? У понеділок Кабмін попросив Верховну Раду дозволити залучити додатково до спеціального фонду держбюджету кредит (до 3 мільярдів дол.), призначений для реалізації проектів у сільському господарстві. До парламенту внесено проект закону (№10683) про поправки до бюджету, згідно з яким будуть збільшено граничні розміри дефіциту держбюджету і держборгу України.
Якщо ця пропозиція дістане підтримку народних депутатів, то в законі про держбюджет на 2012 рік з’явиться нова стаття, що дозволяє урядові «здійснити державні запозичення на реалізацію Меморандуму про взаєморозуміння щодо співпраці в галузі пріоритетних проектів у сільському господарстві». Відповідні корективи буде внесено до граничного дефіциту спецфонду держбюджету і граничного обсягу держборгу.
Даруйте, запитають здивовані народні депутати і геть спантеличені громадяни: задля чого нам потрібні такі чималі кошти і під які умови їх буде надано? І що це за Меморандум, з ким він був підписаний? У самому законопроекті відповідей на ці запитання не знайдеш. Як повідомляє проект закону, на обсяг залучених коштів Мінфін «збільшує відповідні показники фінансування, витрат і кредитування спеціального фонду державного бюджету понад обсяги, затверджені в доповненнях № 2, №3 і №4 до цього закону, і в разі потреби (без узгодження з парламентом? — Авт.) встановлює нові бюджетні програми».
Щоправда, пояснювальна записка до законопроекту дещо, проте далеко не все розшифровує. Зокрема, в розділі, що йменується «Обгрунтування необхідності прийняття акта», наголошується, що «проект закону розроблений на виконання виписки з протоколу №45 засідання Кабінету Міністрів України від 18.06.2012 з підписання українсько-китайської рамкової угоди про співпрацю у сфері сільського господарства». Запитується: «рамкова угода» і «Меморандум про взаєморозуміння» — це різні документи чи один і той самий? І чи будуть ці документи (документ) представлені парламенту і громадськості України? Відповідей на ці запитання в пояснювальній записці не знайти.
Її розділ «Мета і шляхи її досягнення» повідомляє, що «Законопроект розроблений з метою забезпечення реалізації проектів у сфері сільського господарства, а саме (стиль і пунктуація зберігаються. — Авт.) закупівля китайських засобів захисту рослин, насіння для сільськогосподарських культур, сільськогосподарського реманенту та іншої сільгосппродукції до України або продаж українських злакових культур до Китаю, будівництво заводу засобів захисту рослин, переробки органіко-мінеральних добрив та інші будівельні проекти в Україні, культивація землі, посадка тощо».
Усе це геть не тягне на реальні економічно обгрунтовані проекти, радше нагадує нашвидкуруч зготований мікс, за яким, до того ж, у позиції «тощо» криються не вельми сприятливі, а можливо, й неконституційні умови, з якими може бути пов’язаний китайський кредит. Ще дякувати Богу, що в розділі «Позиція зацікавлених органів» зазначається, що проект потребує узгодження з Міністерством економічного розвитку і торгівлі та проведення правової експертизи Мін’юстом. А до подання законопроекту в парламент не можна було отримати візи цих двох відомств? Чи вони заперечують?
У пояснювальній записці є й розділ «Регіональний аспект». У ньому автори вже вкотре підтверджують, що стислість — сестра таланту, і пояснюють: «Проект не має відношення до питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць». І більше жодного слова. Тобто з регіонами нема чого обговорювати. І справді, у Кабміні, напевно, все вирішуватимуть самі: де ставити завод, розташовувати інші будівельні об’єкти, відводити під це земельні ділянки, де треба культивувати землі, а де ні. І що це за «посадка»? Кого, чого, куди і навіщо? Можливо, китайці вчитимуть нас вирощувати просо чи жень-шень? А про таємниче «тощо» українським регіонам й геть знати не треба...
Такого ж штибу і зміст розділів «Громадське обговорення» і «Позиція соціальних партнерів»: «Проект не потребує обговорення з громадськістю» і «Проект не стосується соціально-трудової сфери»! Як це ще не написали: проект не стосується громадян України?
Ще більше обурює твердження, що міститься в розділі пояснювальної записки «Запобігання корупції»: «У проекті відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень». Звісно, в ньому немає ні правил, ні процедур, а тому землі можуть виділятися будь-кому й без жодних конкурсів, так само може закуповуватися обладнання для заводів і сільгоспробіт, виділятися квоти на постачання до Китаю українського зерна тощо. Простір для усіляких хитромудрих схем розкрадання бюджетних коштів нічим не обмежений.
Дивує і «Прогноз результатів», зроблений в пояснювальній записці. Автори стверджують, що «ухвалення закону надасть можливість забезпечити реалізацію спільних українсько-китайських проектів у сфері сільського господарства». І під цією запискою підпис, можливо, не вельми обізнаної із сільськогосподарським виробництвом людини — міністра фінансів Юрія Колобова. Нагадаємо, що в листопаді 2011 року, будучи першим заступником голови Нацбанку України, він домовився в Китаї про підписання угоди про здійснення операцій «валютний своп». У червні 2012 року НБУ і Народний банк Китаю (НБК) цю домовленість реалізували і підписали в Пекіні трирічну валютну операцію «своп» на загальну суму 15 мільярдів юанів (2,36 млрд дол.).
«Ця операція ставить завданням поліпшити двосторонню фінансову кооперацію, сприятиме розвитку торгівлі та інвестицій і підтримує регіональну фінансову стабільність», — наголошувалося в повідомленні центробанку Китаю, що цитувалося українськими ЗМІ. Що означає ця загадкова фраза? Можливо, Україна таємно вступила до якогось євразійського супероб’єднання і тепер разом з Росією, Казахстаном, Монголією та Китаєм становить один регіон величиною з півсвіту? Тут, можливо, якась помилка перекладача, тож усі питання до нього. Тим часом голова представництва МВФ в Україні Макс Альєр вважає, що формування частини золотовалютних резервів НБУ в юанях не є оптимальним. Раніше він зазначав, що китайська валюта не є вільно конвертованою і при формуванні частини резервів НБУ в юанях «може постати питання якості резервів».
А у громадян України питання до власного уряду. Відомо, що Китай надає кредити під державні гарантії. І це, здається, саме той випадок, тому що кредит отримує Україна як держава. Але ще відомо про те, що в Україні земля ось-ось стане товаром, до того ж значною мірою товаром державним, таким, що продається через Земельний банк, який створюється. А великі китайські гроші виділяються зазвичай під забезпечення землею — чи то з умовою передачі її в оренду, чи то при створенні спільних підприємств... І на скільки ж тисяч гектарів неоціненного нашого чорнозему тягне цей кредит?
КОЛИ ВЕРСТАВСЯ НОМЕР
Микола ПРИСЯЖНЮК — Україна готова до зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення
Про це, як повідомляє прес-служба Міністерства аграрної політики та продовольства України на офіційному сайті відомства, міністр заявив учора, коментуючи щорічне послання Президента до Верховної Ради.
«Сьогодні Президент України Віктор Янукович у щорічному посланні до Верховної Ради зазначив, що реформи в аграрному секторі потребують прискорення. Я з цим погоджуюсь, тому цього року Міністерство приділило велику увагу вдосконаленню законодавчої бази. Зокрема, у першому читанні був прийнятий законопроект «Про ринок земель», — підкреслив Присяжнюк.
Тож, за інформацією прес-служби Мінагропроду, «на переконання очільника відомства, держава готова до зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення».
«Автоматизована система ведення державного земельного кадастру буде основою системи гарантування державою прав власності на землю. Купувати й продавати землю сільгосппризначення зможуть лише громадяни України. Юридичні особи-підприємства, як і іноземці, такого права не отримають. Це дозволить захистити українських сільгоспвиробників», — сказав Присяжнюк.
