Інвестувати в українське житлово-комунальне господарство в його нинішньому стані взмозі хіба що іноземці, констатують експерти. Мовляв, у держави на «латання дір» у галузі просто немає грошей, а приватні інвестори досі не готові вкладати в ЖКГ через відсутність гарантій повернення коштів. Тому надія залишається лише на міжнародні фінансові організації.
Як розраховують у Центрі досліджень енергетики, в разі підписання Угоди про Асоціацію з ЄС, Україна протягом наступних 3 років зможе розраховувати на 3—5 млрд доларів дешевих кредитів від Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку, які на сьогодні вже вклали в українське ЖКГ близько 1,5 млрд. доларів.
Утім, для повноцінного переоснащення інфраструктури ЖКГ необхідно значно більше. Адже навіть урядові оцінки потреб галузі в інвестиціях сягають 450 млрд. грн. Експертні ж оцінки ще вищі — на 200 млрд. Саме стільки Україні може коштувати нинішня майже 90-відсоткова зношеність тепломереж і аварійність близько 15 тис. котелень із 25 тис. наявних.
Можливій фінансовій допомозі з-за кордону будуть неабияк раді в Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ, запевняє начальник управління міжнародного співробітництва відомства Віталій Кіндратів. «Співпраця з міжнародними фінансовими організаціями — пріоритет для міністерства. Тож ми готові за руку вести кожну фінустанову й разом з нею проходити всі кола бюрократичної машини», — обіцяє чиновник.
От тільки адекватних бізнес-планів від муніципалітетів поки що замало, визнає Кіндратів. Інвестувати ж у невідомо що не схоче ніхто, тим паче міжнародні банки. Тому, аби хоча б мати змогу освоїти потенційні мільярди доларів, українцям потрібно терміново вчитися енергоменеджменту, вважають фахівці.
«У іноземних інвесторів реальні проблеми з вибором проектів в Україні, — розповідає член правління Європейсько-українського енергетичного агентства Олена Рибак. — Місцеві органи влади далеко не завжди вміють правильно підготувати пропозицію, а тим паче використати інвестовані кошти». Крім того, за словами Рибак, інвесторів часто відлякує неквапливість українських чиновників: коли проект з реконструкції певного об’єкту ЖКГ тривалістю до лише кількох місяців погоджують роками.
Освоєнню потенційних інвестицій заважає навіть ментальність простих українців, переконані експерти. Адже люди переважно не готові брати на себе відповідальність щодо створення тих же об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. У результаті, економити на послугах ЖКГ переважна більшість українців наразі не може. Більше того, люди платять навіть за ті послуги, які їм не потрібні. Наприклад, за гарячі батареї при середньодобовій температурі повітря вище 8 градусів тепла. В ідеалі температуру радіатора можна було б відрегулювати за допомогою вентиля, а зменшення споживання теплової енергії зафіксувати лічильником. Натомість якщо людина скрутить вентиль на батареї, але не матиме теплового лічильника, то все одно заплатить повну вартість опалення.
Фахівці закликають громадян ставити хоча б один спільний тепловий лічильник на будинок. Мовляв, інакше себе не виправдовуватимуть будь-які заходи з підвищення енергоефективності.
«Якщо встановити лічильник на будинку й укласти прямий договір із теплопостачальною компанією, то терморегулятори на радіаторах уже даватимуть економію. Але чекати, що це зробить держава, не варто. Якщо це ваша квартира, то робіть це за власні кошти», — рекомендує заступник генерального директора Центру досліджень енергетики Вадим Гламаздін.
Не чекати «з моря погоди» радить і програмний спеціаліст Програми розвитку ООН Олена Овчиннікова: «Інвестуючи в своє майно, ми підвищуємо його вартість. 50 доларів, вкладених у модернізацію квадратного метра житла, підвищують його вартість на 130 доларів. Тобто, інвестуючи в енергоефективність, ви не лише економите для себе зараз, а й підвищуєте ціну свого майна в майбутньому».
