Але в липні цього року, коли Нацагентство з управління
держкорпоративними правами вперше в своїй, а також в українській історії
провело конкурс на право управління державним пакетом акцій ВАТ «Херсонський
НПЗ», Казахстаном у Херсоні й не пахло.
Виставлялися 50% + 1 акція ВАТ. Переможцем стала така собі
фірма «Торговий будинок «Укрнафтопродукт», засновником якої, по ідеї, має
бути державний холдинг «Укрнафтопродукт». Про те, що трапилося далі і чому
у переможця раптом не виявилося нафти, щоб забезпечити роботу заводу, історія,
а вірніше, нафтове керівництво, дипломатично замовчує. У ДАХК «Укрнафтопродукт»
автору повідомили телефон і прізвище керівника «Торгового дому» — Олександр
Колган. Але дізнавшись про те, що саме цікавить журналіста, приймальня
O.Колгана переадресувала «День» в інший офіс, до іншого керівника фірми
— Сергія Хоровського. Секретар зазначеного начальника у відповідь на більш
ніж наполегливі спроби «Дня» прояснити ситуацію, відповідала триєдиною
формулою (Його ще немає — телефонуйте пізніше, він зайнятий — телефонуйте
пізніше, його вже немає — телефонуйте завтра).
У вересні Херсонський нафтопереробний зупинився, оскільки
переробляти стало нічого. Саме у вересні, коли зрив поставок нафти в Херсон
ще тільки позначився, Президент Леонід Кучма (скоріше за все, не знаючи
про підсумки згаданого конкурсу) домовився з президентом Казахстану Нурсултаном
Назарбаєвим (за даними агентства Інтерфакс-Казахстан) про передачу цього
підприємства в управління Національній нафтогазовій компанії «Казойл»,
а практично — російському ВАТ «Група «Альянс» на чолі з відомим бізнесменом
Зією Бажаєвим. Втім, сьогодні вже не можна однозначно стверджувати про
те, з чого починалася колізія: з пересохлих нафтових труб чи, навпаки,
саме названа домовленість й обумовила подальший двомісячний простій підприємства.
Проте, реалізуючи домовленість президентів, Кабмін України
7 жовтня своїм розпорядженням призначив казахську компанію «Казнафта» уповноваженою
особою з управління все тим же державним пакетом акцій (50% + 1 акція та
ще 6% не проданих) Херсонського НПЗ в обмін на зобов'язання постачати 3
млн. тонн на рік. Однак і рішення Нацагентства залишалося в силі.
Треба було шукати компроміс. І заступник голови агентства
Володимир Ємельянов дуже м'яко повідомив «Українським новинам» про помилку,
допущену урядом в цьому питанні «через неузгодженість дій державних органів».
«У нас не було підстав розривати з переможцем якісь договірні зобов'язання»,
— сказав В.Ємельянов. І тоді, очевидно, для порятунку обличчя двох державних
органів було запущено легенду за домовленістю між «Укрнафтопродуктом» і
«Казнафтою». За словами В.Ємельянова, вони уклали угоду про співробітництво
у поставках нафти на підприємство.
Перший заступник голови Нацагентства Олена Коваль, роз'яснюючи
«Дню» суть цієї домовленості, повідомила, що сталася зміна засновників
«Казойлу», і тепер компанія представлена «Торговим домом «Укрнафтопродукт»
— «нашим переможцем».
Обізнане джерело у ліквідовуваному, але все ще живому Держнафтогазпромі
сказало «Дню»: «Тут настільки темне все, що не хочу навіть вникати». Чи
малися при цьому на увазі якісь натяки на зв'язки пана З.Бажаєва або інших
осіб даної історії, сказати важко. Але і голова правління ДАХК «Укрнафтопродукт»
Юрій Колупайло у розмові з «Днем» заявив, що не уповноважений коментувати
ситуацію.
Куди визначеніше висловився Віктор Попов — президент концерну
«Співдружність», який уже багато років постачає нафту на Херсонський НПЗ.
З його слів, «Казойл» володіє ресурсами, і це (передача йому заводу в управління.
— Ред. ) найнормальніше рішення. Приватизація в Україні, сказав
В.Попов, українськими резидентами — це не є постачання нафти. Тому він
вважає, що будь-яка інтеграція з російськими, казахськими структурами в
цьому плані вигідна насамперед Україні: якщо умови будуть паритетними і
будуть виконуватися, то це «буде здорово і всі будуть з ними (структурами.
— Ред. ) дружити».
Дійсно, яка різниця, хто управляє підприємством, хто постачає
йому нафту? Головне — щоб воно працювало, давало країні нафтопродукти і
платило податки.
Підтверджуючи цю думку, прем'єр-міністр Валерій Пустовойтенко
заявив Українським новинам, що уряд має намір продати держпакет акцій Херсонського
НПЗ казахським компаніям, якщо Казахстан виконає свої зобов'язання з постачання
3 млн. тонн нафти.
КОМЕНТАР Олексій НАРБУТ, заступник голови Спілки платників
податків України, президент концерну «Пульсар»:
— У делегації Казахстану на переговорах з Президентом Л.Кучмою
виявився російський бізнесмен Зія Бажаєв. І прозвучала пропозиція: ми готові
постачати стабільно нафту, але з умовою, що будемо контролювати процес
її переробки на Херсонському НПЗ. Схема контролю — дуже інтимна, і описати
її непросто. Наскільки я зрозумів із наявної у мене інформації, вона передбачає,
що «Казойл» купує певну долю в «Торговому домі «Укрнафтопродукт» (див.
вище висловлювання О.Коваль. — Ред. ) і таким чином дістає права
на управління і контроль. А основним оператором і уповноваженим від «Казойлу»
буде російська структура, яку очолює пан Бажаєв, тобто «Група «Альянс».
Таким чином казахи реалізовуватимуть свою частину проблеми, а пан Бажаєв
робитиме все необхідне, щоб ця нафта була перероблена і з вигодою продана,
скоріше всього, на зовнішньому ринку. Усі російські схеми роботи наших
НПЗ на диво схожі й орієнтовані в основному на експорт, а не на насичення
внутрішнього ринку. Останній розглядається ними як хороший ринок для збуту
нафтопродуктів, вироблених на російських заводах, а під виглядом постачання
нафти на українські НПЗ вони намагаються збити ціну на транспортування,
щоб здешевити плече з постачання нафти, і таким чином знизити вартість
тих нафтопродуктів, які потім продаватимуться далі на Захід. Безумовно,
в їхні розрахунки входить і підвищення цін на українському ринку. Сьогодні
сюди постачають нафтопродукти за великим рахунком дві-три структури. Вони
легко можуть домовитись і диктувати ціну.
Сьогодні економічні рішення Кабміну, м'яко кажучи, не прораховуються.
Звинувачення КМ на адресу Верховної Ради в тому, що вона ухвалює закони
без вказування фінансових джерел для їх виконання, можна адресувати і самому
Кабміну. У його рішеннях немає головного — прорахованості стратегічних
наслідків. Про це свідчить і епопея з Херсонським НПЗ. Замість стратегічної
незалежності в економічному плані виходить стратегічна залежність. Йде
здача промисловості і найбільш слабкої її частини — нафтопереробки. Слабкість
цієї галузі в тому, що ми енергозалежні. Те, як продаються об'єкти, каже
про елементарну здачу своїх позицій виконавчою структурою. Одеський термінал
не будується тому, що невигідно тим, хто сьогодні має кращі позиції на
Одеському НПЗ, — навіщо їм термінал? — Коли є головний напрямок — Росія.
