Реальний валовий внутрішній продукт (ВВП) України в січні 2004 року виріс на 9% проти січня минулого року. Як повідомив у понеділок Держкомстат, у номінальному виразі ВВП склав 19 млрд. гривень.
Найбільший приріст валової доданої вартості спостерігався в будівництві (21,9%), обробній промисловості (20,5%), оптовій і роздрібній торгівлі (9,4%), видобувній промисловості (9,2%). У січні 2003 року реальний ВВП виріс на 7,7%. Згідно з консервативним прогнозом уряду, на основі якого розроблено бюджет- 2004, ВВП України цього року зросте на 4%, за цільовим прогнозом — на 8%. Однак є й інші, оптимістичніші прогнози, які, однак, не залишають без уваги і серйозні ризики, здатні впливати на показники зростання української економіки.
Січневий показник динаміки зростання ВВП дає орієнтир для річного прогнозу. За рік український ВВП, за моїми розрахунками, може зрости у діапазоні від 8,9% до 11,4%. Досить значні розбіжності у цьому прогнозі можуть пояснюватися тим, що на реальний рух ВВП можуть вплинути як негативні шоки, які не мали прецеденту в минулому, так і унікальні фактори, які можуть підсилювати економічне зростання. Якщо ж виключити їх можливий вплив, то річне зростання ВВП можна прогнозувати у межах 9—11%. На реалістичність такого прогнозу істотно впливатимуть масштаби реалізації вже відомих на сьогодні ризиків.
Йдеться, зокрема, про підвищення зарплат, пенсій та соціальних виплат, що має позначитися на споживчому попиті, про передбачуване скорочення виробництва тваринницької продукції у першому півріччі, вплив можливих подальших змін тарифів на комунальні послуги, енергоносії та світових цін на нафту. На оптові та роздрібні ціни, виробництво промислової продукції та монетарні показники може впливати і більш висока динаміка ВВП, а на експортно-імпортні операції — зростання курсу гривні. Водночас на українську економіку можуть впливати зміни на головних ринках збуту української продукції, зокрема, з урахуванням можливого скорочення експорту в країни ЄС після приєднання його нових членів.
Відтак не важко передбачити, що керівництво Нацбанку візьме на себе публічне зобов’язання сприяти кредитуванню аграрно-промислового комплексу. Цілком логічними були б також його зусилля, спрямовані на підтримку внутрішнього попиту через деяке посилення вартості національних грошей. Можна сподіватися активізації антиінфляційної пропаганди, спрямованої на протидію негативним очікуванням, що виникають внаслідок словесних інтервенцій. Адже в балансі макроризиків після оприлюднення січневих результатів росту ВВП надійно переважає інфляція. Це, зокрема, пояснюється тим, що зберігається загроза індустріального перегріву економіки. Інфляція може бути вищою хоча б з огляду на утримання високотемпературної кон’юнктури у промисловості. Мінекономіки робить навмисну помилку, занижуючи у 2—2,5 разу цьогорічний прогноз зростання виробництва промислової продукції (6%). Наш прогноз — 16—18%. Зростання січневих оптових цін у три рази вищими темпами, ніж у січні 2003 року, підтверджує цей висновок. Динаміка нарощування промислового виробництва не вимагає значного посилення кредитної активності. Є навіть підстави продовжити політику деякого її «охолодження» і посилення уваги до капіталізації банків і нагляду за їх кредитними портфелями.
Водночас не можна не звернути увагу на істотне, на 6,8%, скорочення в січні виробництва електроенергії, газу та води у порівнянні із зростанням на 3,9% у січні 2003 р. Пояснити такий темп лише ресурсозбереженням важко, хоча воно й могло мати місце. Можливо, в роботі даних галузей є додаткові проблеми, які потребують окремого аналізу, оскільки також можуть вплинути як на динаміку ВВП, так і на інфляційні процеси.
Якщо економічне зростання в наступних кварталах не буде зберігатися на рівні, достатньому для абсорбції емітованих на придбання в резерви валюти грошей, то кращим вибором для протидії інфляції було б подальше посилення курсу гривні, яке певною мірою сприяло б зменшенню темпів продажу валюти. При цьому для Нацбанку може виявитися вчасною подальша лібералізація валютної політики. При підготовці до цього, на мою думку, було б доцільно вивчити всі плюси і мінуси таких альтернатив зміні нормативу обов’язкового продажу валюти, як збільшення відкритої валютної позиції комерційних банків, а також більш глибокий розвиток форвардних операцій на валютному ринку, які б протидіяли можливому тиску притоку валюти на ціни.
Слід також визначитися щодо подальшої лібералізації умов продажу валютної виручки на торговельних сесіях Міжбанківської валютної біржі. Йдеться про прискорення підготовки змін до законодавства, які б започаткували рух до розвитку капітальних операцій з використанням валюти, що могло б бути застосоване за гіпотетичних умов надмірного притоку валюти і досягнення достатності валютних резервів.
