Поки що голова Національного банку України Валерія Гонтарева нещодавно майже присягалася в тому, що зробила свою справу — реформу банківської системи — і тепер може зі спокійною совістю відпочити від цієї праці після 10 травня, відповідно до заяви про відставку, поданої Президентові України. Але, як відомо, коли ця дата настала, надійшла нова заява: залишаю виконуючого обов’язки, а сама йду на два місяці у відпустку. Чи немає тут лукавства?
КЕРУВАТИ МОЖНА Й У ВІДПУСТЦІ
Дещо пояснює інтерв’ю головного банкіра країни, що з’явилося днями, в якому можна побачити позитивну відповідь на це питання. Виявляється, голова регулювальника збирається асистувати в.о. міністра охорони здоров’я Уляні Супрун в реформуванні системи охорони здоров’я. «Ми беремо, якщо можна так сказати, шефство в тих напрямках, де ми можемо допомогти: аналітикою, моделюванням, утіленням їх верхньорівневої концепції в розгорнуті документи», — розповідає Гонтарева «Інтерфаксу Україна» про свої плани.
І тут же, немов і не збиралася здавати справи, звинувачує нове керівництво Приватбанку в спробі підіграти колишньому його власникові Ігорю Коломойському. Питання лише в тому, чи справді йдеться про принципові державницькі позиції керівника регулювальника. Пам’ятається, вона (ця позиція) була не дуже помітною при ухваленні рішення про націоналізацію найбільшого комерційного банку країни, і це додатково повісило на держбюджет і платників податків суму, що дорівнює 5% ВВП.
Не виняток також, що атака з відпустки — це просто наїзд, пов’язаний із прагненням підмочити репутацію одного з потенційних кандидатів на пост голови Нацбанку нинішнього голови правління Приватбанку Олександра Шлапака? (До речі, він, ще місяць тому, відповідаючи на питання «Дня», рішуче заявив, що не має наміру йти в НБУ, оскільки хоче завершити почате відновлення «Привату»).
Ще одне непряме свідчення, а вірніше побоювання з приводу тактики «піти і залишитися», можна побачити в тому, що головний опонент усе ще голови НБУ, автор незалежної доповіді «Гонтарева: загроза економічній безпеці України» народний депутат Сергій Тарута скликав вочевидь антигонтаревську прес-конференцію саме того дня, коли було обнародувано згадане інтерв’ю.
ПІРРОВА ПЕРЕМОГА?
Тарута ніяк не показував свого занепокоєння з приводу наміру Валерії Олексіївни затриматися у своєму кріслі. Більш того, він вітав усіх її критиків і своїх прибічників з перемогою і з тим, що Гонтарева пішла, і не приховував своєї ролі у справі відставки голови українського центробанку. Але навіщо ж, здавалося б, і далі топити вже переможеного супротивника, начисто забуваючи про оголошену тему обговорення: хто управляє НБУ сьогодні і завтра? Як вбачається, заява про відставку і реальний відхід Гонтаревої — це далеко не одне і те ж. І Тарута це повинен би розуміти як ніхто інший.
ДВІ АГРЕСІЇ
Отже, критикували Гонтареву, як кажуть, не по-дитячому. Чи не для того був запрошений до Києва російський опозиційний економіст, президент «Інституту економічного аналізу», старший науковий співробітник Інституту Катона у Вашингтоні Андрій Ілларіонов — автор доповіді «Українська економічна катастрофа 2013—2016 рр.» (Його англомовна версія була представлена 20 квітня у Вашингтоні під час роботи весняної сесії Міжнародного валютного фонду і Світового банку).
У цьому документі, зокрема, наголошується, що анексія Криму та російська військова агресія на Донбасі — головна, але не єдина причина економічної кризи України останніх років. Важливу роль зіграли внутрішні чинники, точніше — політика Національного банку України. Саме НБУ, як вважає Ілларіонов, завдав «смертельного удару» економіці країни: обвалив гривну, викликав валютну паніку, збільшив майже до 50% частку російських банків на банківському ринку, наростив сукупний державний зовнішній борг з $30,2 мільярда до $43,8 мільярда і так далі і тому подібне.
У розмові з українськими журналістами Ілларіонов пояснив, що багато його висновків виходитимуть із порівняння наслідків для економіки від російської агресії, якої зазнала Україна і Грузія. Але, на відміну від України, де військові дії торкнулися лише частини території, вся територія Грузії пережила авіаційні нальоти і артилерійські обстріли, зауважує вчений.
«Економічні результати двох агресій фантастично відрізняються. У Грузії падіння економіки продовжувалося лише чотири місяці. В Україні — вісім. У Грузії кумулятивне падіння економіки склало 3,8% ВВП. В Україні — майже 16%».
ПІДОЗРЮВАНІ
«Ми розуміємо, що безпосередньо військові дії, які були розгорнуті Кремлем проти України у вигляді гібридної війни, не можуть призвести до такої поведінки економічних індикаторів. Значить, це повинно пояснити щось інше, — передбачає Ілларіонов. — Як потенційні суб’єкти, які можуть претендувати на цю роль, виступають лише уряд і Національний банк України».
Описуючи основні дії українського уряду, економіст зауважує, що сталося деяке полегшення ведення бізнесу. В податковій сфері також спостерігається, на його думку, нехай і незначне, але все ж зменшення податкового навантаження. Разом із тим показник співвідношення державних витрат до ВВП підтверджує за останні три роки очевидний прогрес. «Отже уряд не робив чогось такого, що посилило економічну ситуацію», — констатує Ілларіонов і, переходячи до Нацбанку, демонструє графік.
На ньому видно, що за президентства Януковича валютні резерви України були скорочені (або розтрачені) на $20 мільярдів. «Це багато, це рекордні темпи розтрати золотовалютних резервів», — наголошує експерт. Але з червня 2014 року по лютий 2015-го під керівництвом пані Гонтаревої Нацбанк, продовжує він, розтратив $12,7 мільярда. «Якщо перевести на річні темпи, це в 3,5 разу швидше, ніж при Януковичі», — зауважує Ілларіонов. У результаті резерви скоротилися до $5 мільярдів. У цих умовах неминуча девальвація. У січні — лютому 2015 року Україну сколихнула сильна валютна криза (курс національної валюти впав з 8 до 25—26 гривень за долар).
Результатом цього стало знецінення заощаджень громадян, що знаходилися в банківській системі, продовжував Ілларіонов, втрата банківських депозитів бізнесу, включаючи великий. У банків стався розрив між активами і пасивами, у зв’язку з чим зобов’язання банків одномиттєво збільшилися практично втричі. Значна частина банківської системи виявилася під загрозою або навіть у стані банкротства. І хоча формально Україна проголосила курс на Європу, але реальні дії НБУ практично ізолювали частину української економіки від зовнішнього світу, зазначає Ілларіонов.
БІДНЯК СТАВ ДОНОРОМ БАГАТІЯ
Він наголошує, що за допомогою МВФ золотовалютні резерви були поповнені до тих же $13 мільйонів, але це, за його словами, вже не свої, а позикові гроші, які потрібно повертати. ВВП України в доларовому вимірі в результаті девальвації різко впав і сьогодні вдвічі менший, ніж був три роки тому. Як наслідок співвідношення між зовнішнім боргом і ВВП збільшилося з 40% до 90%.
«Це — закритичний рівень, який означає, що навіть у тому разі, якщо цей борг давався під розумних 6%, лише на його обслуговування потрібно буде витрачати 5,5% ВВП. «Мовою економічної журналістики це називається «вирвою» державного боргу», — уточнює Ілларіонов. Весь приріст ВВП, якщо такий буде меншим 5,5%, ітиме на обслуговування боргу, тобто на виплату відсотків. «Ті, що потрапили у таку «вирву», не можуть вийти з неї десятиріччями, і саме там опинилася Україна в результаті тієї політики, яку проводив НБУ останні три роки».
Як сприйняли вашу доповідь у МВФ, запитали в Ілларіонова журналісти. «По-різному, — відповів він, — МВФ ставиться до цієї доповіді погано, а до колишнього керівника Нацбанку України — добре. І це зрозуміло. Тому що діяльність цього керівництва (НБУ) забезпечила одержання кредиту від МВФ. А МВФ як організація отримав донора у вигляді України — дуже багатої і розвиненої держави — на майбутні декілька років. І тепер українці фінансуватимуть його діяльність: до $750 мільйонів. Такі гроші на дорозі не валяються, і таких крупних (і добросовісних) позичальників, як Україна, знайти нелегко».
ЧЕКАЄМО НА УКРАЇНОФІЛА?
«День» дорікнув Ілларіонову, що він відійшов від теми і нічого не сказав про те, хто може стати новим керівником НБУ. Вчений шанобливо вибачився, але на запитання, мабуть, із міркувань політкоректності відповідати не став. Тарута також відбувся загальними міркуваннями про те, якими якостями повинен володіти голова НБУ. Ще трохи і могло б здатися, що він пропонує свою кандидатуру. Але політик тут же заявив, що сам він на цю посаду абсолютно не претендує.
Не ухилився від прямої відповіді завідувач кафедрою банківської справи КНЕУ ім. В.Гетьмана Станіслав Аржевітін. На його думку, успішним головою Нацбанку може стати не просто професіонал банківської справи, а й, в обов’язковому порядку, переконаний українофіл. Трохи старшим журналістам не важко було здогадатися, кого він має на увазі.
