До прогнозів щодо майбутнього перерозподілу власності в Україні свого часу мало хто прислухався. І от дочекалися. Усе більшого поширення набуває так зване рейдерство — недружнє поглинання.
Список потерпілих відкрили київські підприємства «НВП «Сатурн», «Київський судноремонтний — суднобудівельний завод», «Укрспецавтоматика» та універмаг «Жовтневий». Звичайно, робота на них не припинилася. На Київському суднобудівельному, наприклад, як розповів «Дню» його екс-керівник Олексій Іонов, рейдери активно використовують напрацювання колишніх власників. Але суден, за його словами, будувати не вміють: затримують здачу чергового проекту вже на кілька місяців. Та значних збитків через це не несуть. З російського досвіду відомо, що кампанія з захоплення підприємства коштує мільйони, а про її рентабельність можна судити з того, що витрати на рейдерство перекриваються отриманими доходами у межах від 500 до 2000 разів.
Схема дій рейдерів надзвичайно проста — для її здійснення вища освіта зайва. Цим видом діяльності багато хто захоплюється, і навіть цілком професійно. Кажуть, навіть дехто з парламентарів нового скликання. Тож потерпілі об’єдналися для захисту і аналізу ситуації. І знайшли багато закономірностей. Характерно, що прізвища захоплювачів різних підприємств часто збігаються, так само як і суддів та судів, які їм допомагали. Тобто, у цій царині вже працюють свої фахівці, які мають «дах» від політиків та судової гілки влади. Хто кому при цьому платить, ще треба розбиратися.
Як вказується у прес-релізі постраждалих, на захопників дуже часто працюють Франківський районний суд міста Львова (суддя Козюренко Р.С.), Голосіївський районний суд Києва (Чередниченко Н.П., Нєсвєтова Н.М.), Соломянський райсуд Києва (Оксюта Т.Г.). Але і у столиці, й у провінції рейдерські схеми мають однакові кольорові градації. «Білі» схеми — це коли нові володарі консолідують в своїх руках контрольний пакет акцій. «Сірі» підходять до ситуацій, коли діяльність підприємства «зависає» на грані банкротства, і для оволодіння ним достатньо знайти шпаринку в законодавстві. Чорне рейдерство пов’язане кримінальними злочинами — фальсифікацією документів, підробкою підписів, шантажем, погрозами і навіть вбивствами.
Новоспечені вітчизняні рейдери віддають перевагу «чорнусі». Доказова база для цього твердження у постраждалих досить солідна. Перш за все вони говорять про те, що у всіх рейдерів однаковий почерк. Досить сказати, що суди, здебільшого, проводяться ними десь подалі від столиці — то в Кечигівському районі, то в Чугуєві, то в Мукачевому. І всі — без повідомлення відповідача. А якщо той і дізнається про дату суду, то однаково доїхати не встигне. Ще одна особливість: скрізь, куди б не зверталися постраждалі — у МВС, до Верховної Ради, до судів різних інстанцій, їх ніде не чують.
Голова правління «НВП «Сатурн» Володимир Чміль розповідає, що йому вдалося таки останнім часом звести наміри рейдерів нанівець — виграв 17 судових позовів. Але натомість рейдерська група провела у відповідь ще три спроби захоплень. На судовому процесі в Чугуївському міському суді розглядалися явно підроблені документи, тоді як самі ініціатори процесу — рейдери, як стало відомо, знаходяться в терміновому відрядженні. Міліція та прокуратура не може їх знайти. А тим часом судові процеси тривають...
І якщо з «Сатурном» та «Укрспецавтоматикою» вони ще не завершені, то Іонов — представник відомої династії суднобудівників, вже майже попрощався з рідним підприємством. Після вбивства батька — Віктора Іонова, який очолював підприємство, рейдери створили ТОВ «Суднобудівник» і примусили шляхом погроз (це доведено) частину членів трудового колективу — акціонерів — внести свої акції до статутного фонду цієї новоствореної структури. Пізніше, коли справа розглядалася Голосіївським районним судом м. Києва, кожний із них розповів, яким чином на нього тиснули. Нині з цим розбирається Апеляційний суд. Але за відсутності Іонова люди з «обмеженої відповідальності» силою захопили завод. Знаряддям для цього стала виконавча служба Дніпровського столичного райуправління юстиції, яка без попередження, хоча це передбачено діючим законодавством України, і за підтримки охоронної фірми „Стелс-1», зламавши двері, захопила підприємство. Іонов називає це змовою, до якої підключилася й суддя Печерського районного суду О. Умнова, яка своїм рішенням змінила реєстратора підприємства. За півроку вона ж своїм рішенням заборонила сім’ї Іонових «користуватися корпоративними правами власника».
Цікаво, що захоплення відбувалося під час президентських виборів. Іонов розповів «Дню», що тоді трудовий колектив брав активну участь у помаранчевій революції, тоді як «політичне прикриття» захоплювачів виступало на іншому боці. Пізніше сталося диво: ці політики знайшли для себе місце у таборі «помаранчових», точніше були обрані до парламенту від БЮТ. «Коли Юлія Володимирівна була прем’єр- міністром, представники трудового колективу під стінами Секретаріату Президента мали розмову з нею і повідомили і про конфлікт, і про його організаторів. Тимошенко пообіцяла розібратися та відновити справедливість. Але сталося так, що захоплювачам, мабуть, вдалося знайти з нею спільну мову, і через декілька місяців, вони з’явились у передвиборному списку БЮТ», — говорить Іонов. А що ж буде з цим підприємством та багатьма іншими, коли Тимошенко знову стане прем’єром? У Іонова вже не залишилося жодної надії — засідання Київського апеляційного господарського суду, що має відбутися 20 липня, веде той самий суддя, який досі послідовно виносив «правильні» рішення.
