Пріоритетним напрямком у використанні іноземних кредитних ліній в Україні стає налагодження на наших підприємствах виробництва сучасної іноземної сільськогосподарської техніки, у використані якої країна вже має певний досвід. Про це заявив заступник голови Національного агентства України з реконструкції та розвитку Микола Медолиз.
За рахунок кредитної страхової програми Ексімбанку США Україна закупила 1049 комбайнів "John Deer" на загальну суму близько $200 млн., з яких урядом було гарантовано $171,5 млн. Закінчено опрацювання кредитного проекту щодо закупівлі 40 тракторів та 400 комбайнів фірми "Case" (сума кредиту становить $72 млн., з яких $66,3 млн. гарантовані урядом). А на початку 1997 року було схвалено кілька проектів, пов'язаних із закупкою в рамках кредитної лінії ФРН зернозбиральних комбайнів фірми "Class" на загальну суму DM66 млн. Загалом кількість іноземної техніки, яка вже працює на українських полях, сягає приблизно 3 тисяч одиниць, заявив М. Медолиз.
Проте, за його словами, її закупівля розглядається керівництвом НАУРР лише як перший крок на шляху входження України до кола провідних виробників сучасної сільськогосподарської техніки. На його думку, цей крок зроблено, і тепер постало питання щодо організації СП з виробництва сучасної техніки. До речі, в усіх контрактах щодо залучення та використання іноземних кредитів, які розглядала Валютно-кредитна рада, є положення, якими передбачено створення СП із виробництва зернозбиральної та іншої техніки. Комбайнів "John Deer" - на ВАТ "Херсонські комбайни" та тракторів фірми "Case" - на "Південмаші". Такі ж умови зазначені в контракті з німецькою фірмою "Class", яка розпочала складання своїх комбайнів на Павлоградському машинобудівному заводі Дніпропетровської області.
Як наголосив М. Медолиз, позиція НАУРР полягає в тому, що Україна повинна надалі поступово відійти від практики закупівлі часткових чи повних комплектів обладнання іноземної техніки, віддаючи дедалі більшу частку у виготовлені комплектуючих деталей українським підприємства. Це дозволить завантажити машинобудівні підприємства, а також створити умови для участі в загальносвітових кооперованих зв'язках із виготовлення такої техніки, яку згодом можна буде навіть експортувати.
Але вже перший досвід показує, що на цьому шляху виникають суттєві проблеми, пов'язані з відсутністю в більшості керівників українських підприємств досвіду та знань у сфері міжнародного менеджменту та міжнародного приватного права, якими регулюються норми міжнародних контрактів. У більшості укладених контрактів із залучення іноземних кредитів не чітко зафіксовані фінансові та юридичні умови, що дає змогу в подальшому неоднозначно трактувати ті чи інші пункти цих документів.
Так сталося із нещодавно підписаним договором про технічну кооперацію і створення СП між ВАТ "Херсонські комбайни" та компанією "John Deer & C" на загальну суму $987 млн. Договір розподілено на кілька етапів, зокрема, передбачається протягом 2-3 років здійснювати технічну кооперацію (тобто проводити складання техніки з американських комплектуючих) і тільки після цього перейти до спільного виробництва комбайнів. У свою чергу НАУРР запропонувало доповнити контракт умовами, які б дозволили забезпечити створення СП вже в 1998 році. Зокрема, пропонувалося скоротити термін кооперації до року, зібрати в 1997 р. 300 комбайнів і в наступному році за відповідальністю компанії "John Deer & C" перейти до їх спільного виробництва на українських підприємствах.
НАУРР наполягала на швидкому створенні СП тому, що складання комплектів в Україні не дозволить забезпечити якісного контролю за виробництвом і не створить умов, за яких іноземний партнер брав би участь у реалізації цієї техніки.
Проте контракт між ВАТ "Херсонські комбайни" та компанією "John Deer & C" підписано без урахування цих доповнень, і тепер він не передбачає чітких зобов'язань щодо створення СП, а тільки визначає етапи підготовки до його створення. Такий висновок зроблено й Міністерством фінансів, яке підготувало відповідного листа. Експерти вважають, що даний контракт перетворений на звичайний договір постачання повних та не повних комплектів комбайнів для їх складання на українському підприємстві. Згідно висновку Мінфіну, угоду про створення підприємства з іноземною інвестицією через це врешті-решт не буде укладено, бо даний контракт не містить цілого ряду суттєвих умов, передбачених Цивільним кодексом та Законом України "Про господарські товариства" щодо створення такого типу підприємства. До того ж, за словами М. Медолиза, при укладенні контракту генеральний директор ВАТ "Херсонські комбайни" Володимир Буряченко перевищив надані йому повноваження й замість передбаченої закупівлі 300 комплектів комбайнів на суму $60 млн., в угоді з'явилась значно збільшена кількість - 1100, на суму $270 млн.
Але ж кредит надається під гарантії уряду України. Тому, на думку Міністерства фінансів, розгляд питання щодо доцільності надання державних гарантій в забезпечення виконання ВАТ "Херсонські комбайни" зобов'язань щодо повернення позики, яка має залучатись для оплати комбайнів, можливий тільки після підписання компанією "John Deer & C" угоди про створення підприємства з іноземною інвестицією. Умовою набуття чинності такої угоди може бути закупівля 300 комбайнів. Тобто занадто великі закупки Україною іноземної техніки не стимулюють її виробників випускати її у нас.
До речі, "John Deer & C" не відмовляється від своїх намірів створити СП. Вони декларувалися ще під час підготовки контракту про закупівлю комбайнів "Украгропромбіржею", про що зазначено в пункті 9 постанови Камбіну від 7.02.1996 року за № 166. Проте, незважаючи на закупівлю 1049 комбайнів "John Deer" на суму $200 млн., спільне виробництво техніки й досі не створено. Зрозуміло, що просто продавати ці комбайни значно вигідніше, ніж займатися налагодженням їх виробництва в Україні.
Розв'язання цієї проблеми вимагає чималих зусиль від українських підприємств та міністерств, які беруть участь у переговорах. За словами М. Медолиза, уникнути таких ситуацій при укладанні будь-якого контракту щодо залучення іноземних інвестицій можна за умови, якщо керівники підприємств не нехтуватимуть допомогою фінансистів, юристів та спеціалістів НАУРР для відпрацювання умов контракту на перших етапах його підготовки, коли ще є можливість виправити всі неточності.
Однак поки що, як зазначив М. Медолиз, директорат не вважає потрібним звертатися до фахівців. На експертизу до НАУРР надходять контракти, до 70% з яких укладено з порушенням і значними недоробками. І ця загальна юридично-фінансова безграмотність керівників підприємств-позичальнів, на думку М. Медолиза, є стримуючим фактором у процесах реформування промисловості та агропромислового комплексу.
