Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Хто винен?

Нашим градоначальникам вартувало б «прописувати» на свої землі підприємців
22 липня, 2006 - 00:00

Місто деревообробників, ткачів та курортників. Так колись називали cелище Боярку, що під Києвом (а ще вона була знана своєю вузькоколійкою, на якій виявляв трудовий героїзм Павка Корчагін). Нині в цьому містечку мешкають 35 тисяч осiб, а відомо воно лише тим, що знаходиться неподалік столиці. Відтак до Хрещатика рукою подати, а житло — значно дешевше. А крім того, тут приваблива для спорудження підприємств (знову-таки, дешевша, ніж у Києві) земля. Щоправда її вже залишилось небагато. Безвладдя, що тривало в місті протягом трьох років, далися взнаки: скрізь занедбаність, а придбані раніше за безцінь земельні ділянки «пішли по руках» — перепродаються з року в рік все дорожче та дорожче.

Новий мер Тарас Добрівський на посту лише три місяці. І стан рідного міста його жахає. Бідкається, що такого безладу йому самому не здолати. Попередника його, як то кажуть, з’їли «мисливці» за земельними ділянками. Вони знайшли «спільну мову» з депутатами місцевої ради, і ті відправили свого мера, що намагався продавати ділянки як належить, у відставку. Такі «фокуси», мабуть, відбувалися у багатьох близьких до столиці поселеннях... А в Боярці земля взагалі зіграла лихий жарт. Гріючи руки на розкраданні безцінної землі, місцева влада «забула» про такі важливі для міста речі, як підтримання в належному стані каналізації, очисних споруд, тепломереж.

Дійсно, проблеми міста складні. І створив їх не Добрівський. Суть їх у надто великій централізації бюджетних фінансових потоків. Добрівський скаржиться, що на кожного мешканця Боярки припадає лише 178 гривень з держбюджету, тоді як киянину перепадає 4 тисячі. Відтак, бюджет міста — це лише 10,5 мільйона, що у 3,5 раза менше, ніж бюджет Алчевська, де сталася чи не найбільша після Чорнобильської техногенна катастрофа.

«Чому така несправедливість? — риторично запитує Добрівський і відповідає: — Всі підприємства, розташовані в Боярці, зареєстровані в столиці, а отже майже нічого не сплачують до місцевого бюджету.

Щоправда, Добрівський знайшов спосіб достукатися до таких підприємств. Наприклад, на одному з найпотужніших — ЗАТ «Вентиляційні системи» — пообіцяли допомогу з покращення стану очисних споруд міста в обмін на земельну ділянку площею гектар. Угода знаходиться на стадії підписання. «Вентиляційним системам» це обійдеться , приблизно, в мільйон гривень, як розповів «Дню» після тривалих розпитувань Добрівський. Але ремонт всіх очисних споруд при цьому коштує 4 мільйони гривень. Ще одна умова — підприємство, яке юридично «живе» в Києві, муситеме зареєструвати кілька своїх філій у Боярці. Якщо ЗАО не погодиться на такі умови, то мер шукатиме для ремонту очисних споруд інше підприємство. «Таких у мене черга», — говорить він. Відтак, комунальне господарство Боярки, на яке з бюджету виділяється лише 15%, можливо, зможе вижити. Хоча про те, щоб «підвестися на ноги» мова навіть не йде. Усе тягне до низу теплове господарство, що по шию у боргах. Місцеві котельні з ККД у 25% приносять лише збитки по 200 тисяч гривень на рік, і Добрівський планує зняти їх з експлуатації, а замість них поставити котли, які працюватимуть на тирсі.

Дороги в містечку — окрема розмова. Попідскокувавши на місцевих вибоїнах, легко стаєш затятим прибічником розвитку дорожнього господарства. Однак у бюджеті міста на ремонт доріг лише 400 тисяч гривень. За словами Добрівського, цього вистачає рівно на 400 метрів. А в Боярці ж 123 кілометри вулиць. Інші 58% бюджету, за словами завідуючої економічним відділом міськвиконкому Олени Балуєвої, «проїдають» дитячі дошкільні заклади, яких тут шість.

Однак Добрівський прагне відродити минулу славу Боярки як курортно-рекреаційної зони або хоча б міста «вихідного дня». Щоправда, ця ідея поки що ніяк не підкріплена фінансово. Усі надії на те, що місту вдасться перейти на систему цільового використання бюджетних коштів. Але над цим треба попрацювати не один рік. Та й важко сказати, чи піде в решті-решт на це сам Добрівський та його команда, якій, здається, інколи не вистачає гнучкості та вміння домовлятися. Підприємці різного рівня, що працюють в Боярці, в приватних розмовах, стверджують, що землю тут отримати в оренду дуже не просто.

Ольга ВАСИЛЕВСЬКА, «День»
Газета: 
Рубрика: