Це не уривок гостросюжетного пригодницького роману українського радянського письменника Юрія Дольд-Михайлика про розвідника Григорія Гончаренка, який в роки німецько-радянської війни діяв у глибокому ворожому тилу.
Це кілька епізодів з діяльності та стійкості героя та борця за особливості національних земельних відносин — «мораторію» на продаж земель сільськогосподарського призначення для ведення сільськогосподарського виробництва, який діє вже понад 15 років.
Розвідники німецько-радянської війни, мабуть, могли б тільки позаздрити такій його стійкості та довголіттю. Крім цього, в запровадженні «мораторію» є навіть щось магічне.
Показовим в цьому плані є порівняння нелегкої долі людей-дикунів на острові з пісні «Остров невезения» з «Бриллиантовой руки» — мовляв, «видно в понедельник их мама родила» та долі нашого героя, якого мама народила у четвер.
Вперше мораторій запроваджено в четвер 18 січня 2001 року Законом України «Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)», як тимчасовий захід до врегулювання порядку реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну частку (пай) Земельним кодексом України.
Знову в четвер 25 жовтня 2001 року, за дев’ять місяців, прийнято Земельний кодекс України, який надав нового імпульсу розвитку земельних відносин та врегулював питання щодо порядку реалізації прав громадян і юридичних осіб на землю і тим часом тихенько запровадив заборону на продаж земель сільськогосподарського призначення або так званий мораторій.
І це при тому, що Земельним кодексом України були визначені ключові принципи земельного законодавства, які повинні забезпечити рівність прав власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, гарантувати невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею та гарантувати права на землю.
Кодексом визначено право власності на землю, як право володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, яке набувається та реалізується на підставі Конституції України, а також інших законів, що видаються відповідно до них та підстави набуття права власності на земельні ділянки.
І в той же час запроваджено заборону власника земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, земельних часток (паїв) до 1 січня 2005 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім міни, передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.
Якщо перше запровадження мораторію мотивувалось необхідністю врегулювання питань порядку реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну частку (пай) Земельним кодексом України, то після їх законодавчого врегулювання Земельним кодексом — запроваджена заборона на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення вже без жодної мотивації, що не повною мірою кореспондується з основними принципами земельного законодавства та його положеннями щодо реалізації права власності громадян на земельні ділянки.
І з того часу мораторій розправив свої орлині крила. Він запроваджується, не зважаючи на норми Конституції.
Заборона на продаж сільськогосподарських земель в Україні запроваджено всупереч принципу верховенства права та гарантованого Конституцією України права власності на землю. Конституцією гарантоване право власності, яке включає право володіння, користування і розпоряджатися своєю власністю і її норми мають найвищу юридичну силу.
Але ці всі вимоги не для мораторію, бо він є понад «часом і простором» і йому байдуже до системи українського законодавства. Минуло вже сімнадцять років, а наш «боєць» веде активну боротьбу за те, щоб кожний громадянин або юридична особа могли б скористатись своїми правами на землю, наданими їм Конституцією.
З прийняттям Земельного кодексу України 2001 року мораторій продовжили спочатку до 2005 року і потім ще аж 9 разів до 1 січня 2019 року. «Міцним горішком» виявився мораторій. Брюс Вілліс відпочиває.
От вам і тимчасовий захід! — як то кажуть, що в черговий раз переконує в істинності слів «Немає нічого більш постійного, ніж тимчасове».
Неодноразові спроби побороти мораторій зазнали крах. Магічний четвер постійно його виручає.
Ще кілька фактів. Кабінетом Міністрів України ініційовано та подано на реєстрацію проект закону України «Про ринок земель» від четверга (!) 27.12.2002 року. Результат — за два роки законопроект повернуто суб’єкту ініціативи.
Лише раз мораторій був за крок до поразки, а саме в четвер (!) 17 червня 2004 року (14 років тому) в першому читанні було прийнято проект закону України «Про ринок земель», але, на жаль, на цьому вся епопея і закінчилась, не зважаючи на те що Комітет Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин рекомендував Верховній Раді України прийняти законопроект в другому читанні і в цілому як закон. Але магічний четвер, коли законопроект був прийнятий в першому читанні, допоміг мораторію і всі зусилля з запровадження ринку земель на цьому закінчилися. Ну як тут не повірити в магію!
Ще один приклад. 13 вересня 2005 року відбулися парламентські слухання: «Сучасний стан та перспективи розвитку земельних відносин в Україні».
За результатами слухань, в ще один четвер, 22 вересня 2005 року, прийнято Постанову Верховної Ради України Про Рекомендації парламентських слухань «Сучасний стан та перспективи розвитку земельних відносин в Україні», якою зазначено, що з прийняттям нового Земельного кодексу України визначилася земельна політика держави, яка концентрується на остаточному розв’язанні проблем розвитку відносин власності на землю, формуванні цивілізованого ринку земель, розвитку іпотечного кредитування, удосконаленні системи земельних платежів, підвищенні ефективності управління земельними ресурсами, поліпшенні організації державного контролю за використанням і охороною земель.
Постановою рекомендовано Верховній Раді України розглянути у першочерговому порядку низку законопроектів, серед яких проект закону про ринок земель. Та на цьому все і закінчилося.
Стосовно відкриття ринку земель проведені ще парламентські слухання: «Земля в українській долі: ситуація у земельній сфері, законодавче забезпечення земельних відносин та практика його реалізації» (23 березня 2011 року), «Регулювання обігу земель сільськогосподарського призначення: пошук української моделі» (21 грудня 2016 року).
За результатами цих парламентських слухань, не зважаючи на вимоги частини восьмої статті 236 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», якою зазначено, що за результатами парламентських слухань Верховна Рада на пленарному засіданні приймає постанову Верховної Ради, якою схвалює відповідні рекомендації, постанови не приймались. От вам і не переборний мораторій!
«Ай да мораторій! Ай да сучий син!» Не в образу Пушкіна, але перша публікація його історичної драми «Борис Годунов» відбулась за шість років після її написання, а «мораторій» набув законодавчого статусу, як передбачено природою — за дев’ять місяців, в четвер, після того, як він вперше з’явився в четвер на світ. То, може, в цьому його магічна сила.
Цікава ротація мотивацій умов зняття заборони на продаж земель сільськогосподарського призначення!
Перше запровадження мораторію мотивувалося відсутністю законодавчо врегульованого порядку реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну частку (пай).
Потім Земельним кодексом України просто, без будь-якої мотивації, введено заборону продажу земельних ділянок земельних ділянок громадянам та юридичним особам, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України — власники земельних часток (паїв).
Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення до прийняття відповідних законодавчих актів» від 19 грудня 2006 року визначено, що купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) запроваджується з 1 січня 2008 року за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва.
А вже Законом України «Про внесення змін до розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо заборони на відчуження та зміну цільового призначення земель сільськогосподарського призначення» від 20 грудня 2011 року зазначено, що умовою зняття мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення є набрання чинності закону про ринок земель, але не раніше 1 січня 2013 року.
Зазначена редакція викликає деякі питання про що засвідчив дуалізм умов зняття мораторію. Виходить, що набрання чинності закону про ринок земель ще не є підставою зняття мораторію, значить є якісь інші умови його зняття, що свідчить про можливість перманентного перенесення зняття заборони на продаж земель сільськогосподарського призначення на будь-який термін незалежно від прийняття та набрання чинності закону про ринок земель.
Свідченням цьому є прийнятий 20 листопада 2012 року Закон України «Про внесення змін до Земельного кодексу України», яким визначено умову та термін запровадження купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення, а саме з набранням чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше ніж 1 січня 2016 року.
Якби Верховною Радою 2013 року було прийнято закон про обіг земель сільськогосподарського призначення, то його запровадження було б можливо не раніше ніж 1 січня 2016 року, а можливо, і в інший строк.
На сьогодні в Земельному кодексі України зазначено, що зняття мораторію можливо за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше ніж 1 січня 2019 року.
Спроба 55 народних депутатів вирішити питання щодо зняття мораторію шляхом конституційного подання до Конституційного суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 14, 15 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України також не дала позитивних результатів. Конституційним судом України прийнято ухвалу від 14.02.2018 №4-у/2018 про відмову у відкритті конституційного провадження.
В чому ж його сила? Невже в щасливому дні тижня появи його на світ?
Безумовно, деякі співставлення річ цікава, але не в тому річ.
Можливо, сила мораторію в слабкості деякого депутатського корпусу перед спокусою вирішувати долі мільйонів громадян незалежно від їх конституційних прав та необізнаністю громадян стосовно реальних ініціатив уряду та окремих представників депутатського корпусу щодо зняття заборони продажу земель сільськогосподарського призначення.
За результатами соціологічних досліджень проекту USAID АгроІнвест від 31 липня 2017 року лише 16,6% власників земельних часток (паїв) мають безпосередні знання з цих питань, а лише 6% громадян спромоглися самостійно опрацювати законодавство або ознайомитися з аналітичними оглядами.
Парадоксальні результати отримані після опитувань на предмет запровадження ринку земель: 2/3 громадян проти скасування мораторію і в той же час 1/2 — за можливість продажу своєї землі.
Зазначені соціологічні дослідження засвідчили відсутність знань у власників земельних часток (паїв) про законодавчі ініціативи щодо необхідності зняття мораторію та створення відповідної національної моделі аграрного сектору та розвитку земельних відносин.
Необізнаність громадян з питань ринку або обігу земель сільськогосподарського призначення в значній мірі вплинуло на поширення серед громадян різних міфів про небезпеку зняття заборони їх конституційного права на розпорядження своєю власністю на земельні ділянки.
Дискусії навколо питань включення в економічний обіг земель сільськогосподарського призначення, які точаться на телеканалах і ЗМІ відзначаються незмінністю риторики. Це і доля наших земель в агроекологічному аспекті, їх захист і охорона, дискусії про майбутній розвиток фермерських господарств, ризики можливої монополізації земель своїми олігархами та іноземними компаніями, закріпачення селянства, знецінення земель, неготовність аграрного сектору до відкриття повноцінного ринку земель, активізація розвитку тіньового ринку земель та ін.
Особливим цинізмом виглядає активізація розвитку тіньового ринку земель. За словами народного депутата України Ярослава Маркевича, за даними НАБУ через корупцію в земельній сфері держава зазнала збитків на суму у понад 450 млн гривень через втрати лише понад 7 тисяч гектарів з 25 кримінальних проваджень. Якщо тіньовий ринок розвивається, то чому законодавчо не запровадити відкритий і врегульований ринок земель? Таємниця за сімома печатками.
Між тим, за період дії мораторію кількість сільського населення зменшилась. За період 2001-2016 років кількість сільського населення в Україні зменшилась на 2,9 млн чоловік. Для порівняння — це загальна кількість населення таких країн, як Вірменія, Литва або міста Києва станом на 01.01.2017 року.
За період 2007—2016 років зменшилась кількість сільських населених пунктів на 127 одиниць, або щорічно зникає майже 13 сіл.
Кількість зайнятого населення в сільському, лісовому та рибному господарстві за період 2012—2016 років зменшилась 629,5 тис. чоловік, або на 18%. Зменшилась кількість економічно активного населення на селі. За період 2007—2016 років кількість економічно активного населення на селі зменшилась на 1,3 млн чоловік, а кількість зайнятого населення зменшилась на 1,5 млн чоловік за рахунок збільшення кількості безробітних.
Потенційно можливим ресурсом для створення мікро- та малих організаційних структур в аграрному секторі є наявні домогосподарства населення. На жаль, за останні сім років кількість домогосподарств зменшилась на 2,1 млн, а їх внесок в сільськогосподарське виробництво України за аналогічний період зменшився на 12,1%.
В 2016 році господарствами населення вироблено продукції сільського господарства на суму 109,5 млрд грн або 43 % від загальної вартості продукції сільського господарства в Україні, що на 16,5 млрд грн, або 18,6% від рівня 2000 року.
В 2017 році середній розмір площі землі домогосподарства в Україні склав 1,23 га, в тому числі домогосподарств з площею землі 0,5 га і менше — 0,28 га, домогосподарств з площею землі 0,51—1,0 га — 0,70 га та домогосподарств розміром 1,01 га і більше — 4,07 га.
Питома вага земельних часток-паїв і орендованих земельних ділянок у загальній площі домогосподарств в Україні склала в 2017 році 46,7 %, з них найбільша питома вага земельних часток-паїв і орендованих земельних ділянок у загальній площі домогосподарств складає 63,5 % в домогосподарств з площею землі 1,01 га і більше.
Середня частка домогосподарств, що утримують будь-який вид сільськогосподарських тварин в Україні в 2017 році склала 65,4%, в тому числі велику рогату худобу відповідно 33,3%, корів — 31,8%, свиней — 40,1%, птицю — 96,4%.
Значна частина домогосподарств має виробничі споруди і приміщення. В 2017 році 60% домогосподарств мали споруди і приміщення для зберігання урожаю, 27,4% — для зберігання кормів, 43,8% — для утримання сільськогосподарських тварин, 59,2% — споруди і приміщення комплексного використання.
За даними Держкомстату 2017 року для обробки землі ручний труд використовували 91% домогосподарств від загальної кількості домогосподарств, які обробляли землю, 24,8% — використовували коней, волів, 80,8% — трактор. Крім того, 8,2% домогосподарств обробляють землю вручну, 1,0% — кіньми і волами, 7,5% — трактором, 10% — вручну і кіньми і волами, 59,5% — вручну і трактором, 0,5% — кіньми, волами і трактором, 13,3% — вручну і кіньми, волами і трактором.
Так і хочеться провести аналогію розвитку сільського господарства на Полтавщині в 1900 році, де бідняцькі господарства мали 24 8086 дерев’яних плугів, рал і сох, 82 053 дерв’яних борон. Сіяли вручну, жали серпами і косами, молотили ціпами.
Далі буде...
