Світло і тепло невід’ємні в житті сучасної людини. Природний газ забезпечує і те, і інше, генеруючи їх в екологічно найчистіший порівняно з іншими видами органічного палива спосіб. Але деякі держави використовують газ як інструмент зовнішньої політики і як компонент війни проти сусідів.
Україна не вперше вимушена протистояти газовій агресії Росії. Відсутність гарячої води влітку і очікування прохолодної температури в помешкання взимку міцно ввело в ужиток українців поняття «енергетична безпека». Як співвіднести ці процеси і підписання Угоди про асоціацію? Що угода дає Євросоюзові, Україні і кожному з нас, пересічних громадян з погляду підвищення стандартів енергозабезпечення?
Енергетична безпека в ЄС, як і все інше, покликана захищати інтереси споживачів, а не постачальника максимальним використанням механізмів вільного ринку і конкуренції. Цей підхід також необхідно закласти в підвалини урядової політики в Україні. Але поки що дії українського уряду не можна назвати комплексними і системними, оскільки ціни на енергоносії і умови розв’язання зростання навантаження, на сімейні бюджети громадян зростають дуже невідповідно.
Причина таких «ножиць» не в останню чергу лежить в закладеній ще з пізньорадянських часів складної системи перехресного субсидіювання різних категорій споживачів. У пострадянський час це створило якнайширші можливості для зловживань з боку власників енергоресурсів і розподільчої інфраструктури, а також корупційних доходів держчиновників.
Зламати її можуть лише самоорганізація і ініціативність, яскраво представлена українцями під час Євромайдану і протистояння агресії Кремля. Прагнути є до чого, адже ЄС в середньому споживає більш ніж утричі менше енергії на одиницю ВВП, а отже, споживач платить також менше, навіть за ринковими цінами, а ще має свободу вибору постачальника і можливість притягнення його до відповідальності, чіткість при розрахунку тарифів і ще багато інших переваг.
Угода про асоціацію не дає Україні гарантій безперебійного забезпечення енергоресурсами і тим паче дешевих цін, але забезпечує необхідні передумови для створення прозорого енергетичного ринку, орієнтованого на споживача. Але вимагає змін на рівні держави, підприємств-постачальників, а також споживачів.
Угода висуває низку вимог. Одна з них — ринкові ціни на енергоносії для всіх споживачів. При існуючому розриві в доходах між ЄС і Україною це видається несправедливим для більшості наших громадян. Але чи вигідні їм поточні ціни на енергоносії? Можна з упевненістю сказати, що ні. Оплачуючи безпосередньо рахунки, кожен платник податків має враховувати, що з них також плаить субсидії комунальним господарствам, дотації збитковим підприємствам (НАК «Нафтогаз України», держшахти). А отже, працююча частина населення країни вже платить не просто ринкову ціну за енергоносії, а ще й збитки, що виникають через управлінську бездарність і розкрадання бюджетних коштів. Ба більше, ці гроші не йдуть на розвиток системи безпеки країни, освіти, охорони здоров’я, транспортної інфраструктури.
При цьому Угода пропонує вельми ефективний інструмент для мінімізації зростання фінансового навантаження на споживача — підвищення енергоефективності. Разом з конкурентним ринком (кілька постачальників, свобода вибору по аналогії з оператором мобільного зв’язку чи Інтернет) це дає змогу забезпечити звичний комфорт за прийнятних витрат.
Основним розв’язанням енергетичних проблем у ЄС бачать енергозбереження, і над цим працюють політики, бізнесмени і пересічні громадяни. В Україні перше півріччя 2014 пройшло під гаслом заміни газу електроенергією і місцевими паливними ресурсами. Давно пропоновані європейськими інституціями програми енергозбереження, зокрема можливості вигідного кредитування від Світового банку, ЄБРР і ЄІБ поки що передбачаються до розгляду 2015 року, це якщо в нового уряду не зміняться пріоритети.
Як бути середньостатистичному споживачеві? Відповідь проста — не сидіти склавши руки, а виявляти активну громадянську позицію.
На індивідуальному рівні кожна людина у змозі замінити лампочки, утеплити (краще, звичайно, замінити) вікна і дверей, купуючи нову побутову техніку, надати перевагу економнішим моделям. Далі йде облік споживання і можливості його регулювання — лічильники і регулювальники для теплоносія.
На рівні будинку, вулиці буде потрібно організувати всіх мешканців для проведення комплексного утеплення підвалів, стін і дахів, переобладнання інженерних систем тепла і водопостачання, забезпечення освітлення. «Клаптикове» утеплення, скоріше, шкодить, ніж приносить користь, призводячи до розтріскування носійних конструкцій, на стиках місць, які утеплюють і не утеплюють. Кращий комфорт і економію ресурсів, а відповідно, і коштів мешканців забезпечують зусилля у складі суспільства власників багатоквартирних будинків.
На рівні населеного пункту організована громадська активність має бути спрямована на ліквідацію комунальних жеків, підтримку приватних постачальників послуг з тепло, газо— і енергопостачання, всеохоплююче встановлення лічильників, створення умов для залучення кредитних коштів для малих і середніх проектів з модернізації житлового фонду, розподільчих мереж і генеруючих потужностей.
Що необхідно вимагати від держави? Найголовніше — не заважати адміністративними і дозвільними заходами. Створити правові умови для привабливого інвестиційного клімату в країні, прозорі і довготривалі умови роботи для іноземного капіталу, зокрема через державні банки забезпечити цільове фінансування проектів щодо санації житлового фонду за рахунок коштів міжнародних банків, поліпшити законодавство щодо товариств власників багатоквартирних будинків в частині врегулювання прав власності, провести децентралізацію.
Угода не замінить, але підтримає вимоги громадян, виходячи з прописаних зобов’язань центральних органів влади щодо підвищення прозорості функціонування енергетичного сектора за рахунок поділу сфер видобутку, транспортування і розподілу енергоресурсів («третій енергопакет»), забезпечення рівного доступу до інфраструктури для всіх постачальників послуг, що ґрунтується на фактичних витратах тарифоутворення і підвищення енергоефективності на всіх рівнях всіма доступними способами.
Якщо коротко, то Угода висуває вимоги до влади провести реформу енергетики на користь споживачів, пропонує шляхи мінімізації фінансових витрат через підвищення енергоефективності і полегшує доступ до кредитних ресурсів для реалізації необхідних проектів.
