Повідомлення з ринку вуглеводнів дедалі більше нагадують фронтові зведення. Наприкінці попереднього тижня ціна північноморської нафти Brent опустилася нижче $95 за барель — це мінімальний рівень за останні два роки. Російська нафта марки Urals зазвичай продається дешевше за північноморську Brent приблизно на $5 за барель.
У цих умовах Центральний банк Росії прораховує варіанти стресового сценарію, коли вартість нафти впаде до $60 за барель. У цьому випадку рубль девальвується до співвідношення 55 руб./$.
У Москві випромінюють оптимізм і вважають, що нижче $80 за барель ціна на нафту не впаде, оскільки це невигідно країнам ОПЕК і США. Відносно висока ціна на нафту робить рентабельним видобуток із важких бітумів. Проте головні виробники нафти не надто квапляться реагувати на падіння ціни. Навпаки, є повідомлення, що деякі країни хочуть збільшити видобуток. При цьому у світі пропозиція енергоресурсів перевищує попит, що додатково тисне на ринок. Експерти у європейських країнах і ООН прогнозують подальше плавне зниження цін на нафту, хоча межа такого тренду залишається дискусійною.
На газовому фронті для Росії теж нічого хорошого немає. Якщо знизиться ціна на нафту, то слідом за нею поповзуть і ціни на газ. У більшості контрактів «Газпрому» вартість газу з певним лагом прив’язана до ціни на нафту. При тому, що видобуток газу «Газпромом» неухильно скорочується, а слідом зменшується й експорт. За підсумками вересня, газовий монополіст зменшив видобуток на 23% у річному обчисленні. Навіть якщо концерн у четвертому кварталі зможе вийти на рівень видобутку минулого року, все одно загальнорічний показник становитиме лише 445 млрд кубометрів. Власний прогноз «Газпрому» на поточний рік був — 460 млрд кубометрів. Не останню роль у зниженні видобутку газу в Росії відіграло і припинення постачань до України. Із політичних міркувань зменшуються постачання до Польщі і Словаччини.
Розмахування газовою палицею серйозно змусило європейські країни подумати про енергетичну безпеку. Спершу закачувався газ у підземні сховища (ПСГ). На сьогодні у європейських ПСГ перебуває 75 млрд кубометрів газу, вони заповнені приблизно на 90,1%. При цьому в Польщі і Німеччині цей рівень у ПСГ сягає 99,6% і 94,3% відповідно. Водночас європейські країни домовляються про постачання скрапленого газу (СПГ) з Перської затоки і Північної Африки. Іспанія готується приймати на своїх терміналах додаткові об’єми СПГ, в портах Бельгії і Нідерландів теж є такі можливості. За попередніми оцінками, за рахунок СПГ в зимовий період можна буде покрити до 20% потреби всієї Європи в газі. Норвегія також готова збільшити видобуток, щоб у разі холодної зими покрити пікові навантаження. Як підтвердив голова «Нафтогазу», з 1 жовтня розпочалося постачання газу до України з Норвегії. Як повідомляють ЗМІ, за п’ять місяців через Словаччину буде поставлено близько 2,2 млрд кубометрів газу.
У середньостроковій перспективі на енергетичному ринку відбуваються глибокі зміни, які через п’ять-шість років кардинально змінять структуру енергоспоживання.
Сланцевий газ у США витісняє вугілля під час вироблення електроенергії, що у свою чергу йде до Європи. У ній вугільна генерація постійно збільшує свою частку. Європейський тренд лежить у руслі загальносвітового. За прогнозами аналітиків компанії Wood Mackenzie, до 2020 року об’єм споживання вугілля у світі становитиме 4,5 млрд т нафтового еквіваленту, перевищивши попит на нафту (4,4 млрд т). Відповідно знизиться і споживання газу. Зазначимо, що Німеччина видобуває для потреб електроенергетики буре вугілля (лігніт). В енергобалансі країни він займає 26%.
Хоч як парадоксально, але зниження цін на нафту і в майбутньому на газ не позначається на виробництві і споживанні електроенергії з поновлюваних джерел. Як повідомляє німецьке агентство Agora Energiewende, за підсумками дев’яти місяців поточного року «зелена» енергетика вийшла на перше місце в енергобалансі Німеччини. За даними агентства, на альтернативні джерела енергії припадає в цілому 27,7% німецького енергоспоживання (9,5% — вітроустановки, 8,1% — біомаса і 6,8% — сонячна енергія). Кам’яне енергетичне вугілля — 18,5%, атомна енергетика забезпечують 16% енергобалансу. На частку газу залишається менше 12%.
Про розвиток альтернативної енергетики в Німеччині почали говорити після катастрофи на японській атомній електростанції «Фукусіма-1». Тоді влада країни ухвалила рішення перейти на більш традиційні види палива.
Спочатку передбачалося, що більшу частину атомної генерації, що випадає, замінить саме газ, причому здебільшого — російський. Проте Німеччина вочевидь зробила ставку на поновлювані джерела енергії (ПДЕ). Основною їх проблемою спочатку була висока вартість енергії, що вироблялася. Проте у Європі, передусім у Німеччині, власті серйозно зайнялися субсидуванням «зеленої» енергетики. За словами завідувача сектора економічного департаменту Інституту енергетики і фінансів Сергія Агібалова, лише торік у Німеччині на це було витрачено €24 млрд. «У результаті відбувся масовий вихід на ринок виробників «зеленої» енергії, причому з низькою ціною. Газові станції не здатні конкурувати і практично випадають із ринку». За словами експерта, зараз газові електростанції працюють лише тоді, коли немає вітру і сонця. Їх час роботи знизився з 8 до 1 тис. годин на рік. Звідси випливає, що німецька газова генерація в депресії, і покращень у цьому плані найближчим часом не передбачається. У свою чергу це створює серйозний ризик зниження споживання російського газу. Поза сумнівом, за флагманом європейської економіки — Німеччиною — слідуватимуть і інші країни Старого Світу.
Додамо до цього успіхи нанотехнологій, підвищення енерговіддачі оптичних елементів і, відповідно, здешевлення виробництва «зеленої» енергії. Є й екологічні переваги. Вугілля — дає великі викиди вуглекислого газу, а також фосфору і сірки в атмосферу. Це додатковий стимул для збільшення частки ПДЕ у європейському енергобалансі. Згідно з європейським планом «20/20/20», до 2020 року ця частка повинна вирости до 20%. Крім того, на 20% повинні знизитися викиди вуглекислого газу.
Психологічно і політично Росія абсолютно не готова до того, що кардинально змінюється ситуація на ринку енергоресурсів. Зокрема, голова комісії Громадської палати Росії з питань екології Сергій Чернін доволі спокійний. «Частка «Газпрому» на європейському ринку торік становила понад 30%. Будь-яка альтернатива російському газу неможлива в принципі як мінімум упродовж найближчих п’яти-шести років». Як кажуть, порівняно з головою «Газпрому» Олексієм Міллером наявний великий прогрес. Нагадаємо, що головний газівник великої й могутньої продовжує вважати сланцевий газ звичайною спекулятивною бульбашкою, яка ось-ось лопне. Щоправда, лопатись вона якось особливо не поспішає, поводиться не по-міллерівськи. Видобуток сланцевого газу і нафти з важких бітумів зростає, вартість видобутку знизилася за минулі сім років у 14 разів, і тепер сланцевий газ у США коштує приблизно $80 за тисячу кубометрів. Кількість видобутого газу із сланців у всьому світі зростає. Головний партнер Кремля — Китай — теж почав видобувати у себе такий. Але для керівників «Газпрому» все це не доказ.
Газовий шантаж України і потім Європи не пройде дарма для «Газпрому» і Росії. Донедавна у головних європейських столицях вважали, що газові проблеми з Москвою виникати не повинні, оскільки ніхто не захоче позбуватися джерела твердої валюти для російського бюджету. Примат грошей повинен перемогти бажання збирати «земли русские».
Як вони помилялися. Авторитарні лідери, диктатори, царі й імператори з необмеженою владою не звертають уваги на дрібні, на їхню думку, економічні і фінансові проблеми заради величі імперії. Путін пішов не лише на серйозне загострення відносин із Заходом, але й підірвав на довгі роки можливість їх відновлення. Газ зі зброї поступово перетворюється на звичайний ресурс, який ще треба буде постаратися продати. У Європі дедалі більше розуміють, що краще возити газ, нафту і вугілля з далеких країн через моря й океани, ніж мати справу з таким непередбачуваним партнером.
Розуміння небезпеки, яка витікає з Москви, повільно, але впевнено проникає у свідомість провідних західних політиків. Вони не схильні до різких рухів, але цілеспрямовано проводитимуть лінію на повну ресурсну незалежність від Росії.
Скорочення навіть на 10% об’єму постачань газу «Газпромом» до Німеччини зі зростанням «зеленої» енергетики принесе мільярдні збитки і труднощі з бюджетом для Кремля. Вітер і сонце можуть пустити Росію по миру. І вже скоро. У Білокам’яній і озирнутися не встигнуть.
