На початку 1990-х років американські посадовці на зразок мене, які займалися довгостроковим прогнозуванням для адміністрації Клінтона, вважали, що було б необачним прогнозувати середні довгострокові темпи зростання на рівні понад 2,5% за рік, і що реальні темпи зростання можуть бути ще нижчими. Сьогодні ми бачимо, що середній темп зростання американської економіки в минулому десятиріччі становив 3,4% за рік.
Справді, Сполучені Штати сьогодні на 9% багатші, ніж ми насмілювалися прогнозувати десять років тому, і це сталося попри млявість ринку праці та викликані цим найбільші падіння виробництва порівняно з потенційно можливим обсягом за останні двадцять років. В Америці «нова економіка» виявилася реальною, і є всі підстави припускати, що темпи зростання в наступному десятиріччі будуть вищим, аніж у минулому.
Прискорення темпів економічного зростання у США наприкінці 1990-х років спантеличувало тих із нас, хто спостерігав за тим, що відбувається по іншу сторону Атлантичного океану в Західній Європі: де була європейська «нова економіка»? Ми помічали її у скандинавських країнах і деяких інших місцях, але помітного впливу прогресу в комп’ютерних і комунікаційних технологіях на темпи зростання виробництва і продуктивності в масштабах всієї економіки не спостерігалося. Європа, здавалося, дедалі більше відставала від США.
Однак якщо подивитися на порівняльні показники Європи та США сьогодні, виявиться, що стан справ у Західній Європі набагато кращий, ніж можна було б очікувати, судячи з ділової преси минулого десятиріччя. Наприклад, продуктивність праці за одну відпрацьовану годину в Західній Європі сьогодні лише на 10% нижча від показника США.
Економіст Північно-західного університету (Northwestern University) Роберт Гордон вказує на деякі цікаві особливості ВВП США, які мають насторожити прихильників американської моделі та критиків європейської. Наприклад, американцям доводиться купувати машини через погану роботу громадського транспорту. Вартість машин враховується у ВВП США, тоді як європейські системи громадського транспорту враховуються не у вигляді їхньої вартості для пасажирів, а у вигляді їхньої вартості для держави.
Американці також тримають в ув’язненні два мільйони своїх співвітчизників: вартість будівництва тюрем та оплати праці тюремників також включають до ВВП. Професор Гордон також звертає увагу на те, що, з огляду на екстремальніші кліматичні умови в Америці — холоднішу зиму (за винятком Флориди й Каліфорнії) та спекотніше літо (за винятком Вашингтона, Орегона та Каліфорнії) — витрати американців на опалювання й охолоджування приміщень вищі, ніж у європейців.
Який же кінцевий результат цих підрахунків? Жителі Західної Європи працюють на 25% менше, ніж американці, у той час як рівень соціального забезпечення (з урахуванням клімату) в Європі тільки на 15% нижчий, ніж в Америці; в Європі також спостерігається рівномірніший розподіл доходів і нижчий рівень бідності. З цього погляду Європа може претендувати на звання «хорошого суспільства» тією же мірою, що і США.
Понад те, не спостерігається швидкого збільшення розриву в рівні продуктивності між США і Західною Європою в масштабах всієї економіки. Темпи зростання продуктивності в Західній Європі майже збігаються з показниками США, що дозволяє зробити припущення, що нова економіка поширюється й на Західну Європу, тільки тихо і з набагато меншою помпою, ніж у Америці.
Звісно, всі сприятливі оцінки стану економіки Західної Європи слід супроводжувати поясненнями й застереженнями. Наприклад, рівень безробіття в Європі на 50% вищий, ніж у США. Частка участі працюючих до працездатного населення нижча, ніж у Америці, що значною мірою є результатом не вільного вибору, а наявності великої кількості людей, які перестали шукати роботу, а також інститутів, що значно ускладнюють життя сім’ям, в яких працюють усі дорослі люди.
Навіть більше, європейські показники продуктивності праці завищені, оскільки імовірність того, що потенційні працівники з нижчою продуктивністю праці мають роботу взагалі, набагато нижча. Над усім цим загрозливо нависає демографічна криза держав «соціального страхування» Західної Європи у міру старіння їхнього населення.
Але чи існує у світі країна або регіон, який не зазнає серйозних економічних ускладнень і структурних проблем?
Наприкінці 1990-х років США на подив довго супроводжував економічний успіх при підтримці деяких дуже хороших інститутів та хорошої економічної політики. До 2000 року високопоставлених чиновників у Європі почало жахати наближення міжнародних зустрічей як чергової можливості для лекцій з боку американців на тему того, як Європі необхідно стати більше схожою на Америку просто зараз. Тому дуже важливо відзначити, як мало за останні десять років отримала з погляду соціального добробуту Америка порівняно з Європою. Обмін знаннями і досвідом має бути двостороннім процесом.
Дж. Бредфорд ДеЛОНГ — професор економіки Каліфорнійського університету в Берклі та помічник міністра фінансів США під час правління президента Клінтона
