Минулого тижня Україна вперше долучилася європейської традиції Тижня енергоефективності. Ще раніше «День» уже писав про цю спільну ініціативу представництва ЄС в Україні та НАЕР («Крок назустріч «розумній» енергії» від 14 квітня 2011 року).
Охочих подискутувати на тему енергоефективності у столиці виявилося чимало. Конференц-зал одного зі столичних готелів був повністю заповнений, більш як десяток людей стояли під стінами.
Ділилися досягненнями та уроками не лише українські експерти, а й іноземці. Кореспондента «Дня» особливо зацікавила доповідь делегата групи французьких міст, адже досить часто в подібних проектах чи то з енергозбереження, чи то з впровадження цифрового телебачення порівнюють українські та французькі умови, мовляв, територія дуже схожа. Крім того, вона містила багато проектів, про доцільність яких сьогодні говорять в Україні. Борис Петрофф (слов’янські ім’я та прізвище, як він пояснив, — від дідуся й бабусі, які родом були з України, та, одружившись, переїхали до Франції. — Авт.) розповів про програму енергозбереження, яку було реалізовано в комуні Plaine, яка міститься неподалік від Парижа, об’єднує вісім міст, налічує 350 тисяч мешканців і стала відомою у світі завдяки футбольному стадіону Стап де Франц.
У перерві на каву кореспонденту «Дня» вдалося детальніше поговорити з Борисом Петроффом про представлений проект і про те, як вирішують інші екологічні проблеми у Франції.
— Пане Борисе, енергоефективність для французів — це європейська «модна» тенденція чи стиль життя? Як формується запит на такі проекти, як представлений вами: знизу, від людей, чи все ж таки — це ініціатива влади?
— У Франції за останні декілька років серед громадян відбулося пожвавлення інтересу і турботи за майбутнє своїх дітей. Тож виборні органи влади, щоб відповідати на ці запити, почали цікавитися енергозбереженням. Так голова нашої конгломерації прийняв рішення про те, що буде провадити політику «Клімат». Але я не сказав би, що із 350 тисяч наших мешканців абсолютно всі з самого початку підтримали цей курс.
Ми провели багато зборів, аби досконально зрозуміти, як живуть люди: як вони опалюють свої будинки, як пересуваються, як користуються енергією, — а також для того, щоб почути їхні пропозиції щодо обраного курсу «Клімат». Ми змогли поговорити з тисячею громадян, але важливо, що ми не запросили їх до мерії, а зустрілися з ними в них удома.
Населення в нашій комуні бідне, живе у важких умовах: у нас проживають люди понад 100 різних національностей, а показник безробіття становить 17%. І треба сказати, що коли люди не знають, чи буде дах над головою, чи матимуть вони роботу завтра, переймаються за те, що їм їсти, то з ними складно говорити про те, що потрібно економити на енергії, але це треба робити. І програму «Клімат» ми ніколи не реалізували б, якби населення нас не підтримало.
Та ще до того, як працювати з мешканцями, ми готували інфраструктуру наших міст: транспорт, будували соціальне житло з дуже хорошою ізоляцією... Не було якогось великого «вечора», після якого всі разом вирішили зробити нашу конгломерацію енергоефективною. Ні, ми йшли дуже поступово до цього.
— Скільки часу зайняла підготовка населення до програми енергозбереження?
— Більше року. Спочатку ми взяли 60 осіб. До цього числа увійшли або ті, хто працював на нашій території, або ті, хто жили на ній. Для цих людей ми провели два навчальних семінари, щоб вони зрозуміли проблематику. Потім організували три зібрання, на яких уже ми, представники влади, запитували в цих людей, що вони хочуть, щоб було зроблено. Це, звичайно, не були найяскравіші представники населення, але завдяки цьому ми отримали погляд не технічний, не професійний, а дізналися реальну думку людей, просту, адаптовану.
— І скільки це коштувало?
— Це не надто дорого і не надто складно, щоб організувати. Ми витратили п’ять-шість тисяч євро. Ці кошти пішли на те, щоб написати програму, розповсюдити її, зібрати людей, провести семінари, заплатити журналістові, який мав про все це написати. Ми не платили цим 60 людям, які слухали семінари, лише забезпечили їм харчування, перевезення автобусами.
— Ви заручилися підтримкою цих 60 мешканців, ще з тисячею вам удалося поговорити, а якою була думка решти населення, чи не було протестів?
— Були два протести. Перший — з боку людей, які їздять автомобілями. І друга група людей, які були проти — це ті, хто вважає. що екологія не має особливого значення, найголовніше — технічний прогрес, який може допомогти вирішити всі проблеми.
Проте це не були протести в класичному розумінні. Люди не виходили на вулиці, не писали петицій. Ми просто знали, що є група населення, яка проти. А в одному місті при владі були комуністи. І вони казали людям, що енергефективність — це для багатих, а не для нас: «дайте нам грошей, щоб ми могли краще жити, а енергозбереження — це для буржуа». Це була дуже сильна критика, але не більше.
Втім, оскільки наш голова був налаштований дуже серйозно, ми не відмовилися від курсу і продовжили. І програму, яку я сьогодні представляв, підтримали абсолютно всі представники всіх політичних сил, хоч серед них були й ліві. Насправді, найбільша проблема — не ті, хто проти, а ті, хто не знає, що з цим робити, як організувати, як запровадити економію енергії.
— І що ви робите з такими людьми?
— Учимо. Ми відкрили інформаційний центр для мешканців комуни, де вони можуть отримати інформацію про фінансування, яке їм надасть держава, якщо вони погодяться переоблаштувати своє помешкання. Також допомагаємо їм оптимізувати їхні рахунки за опалення помешкання.
Ми організували таку собі агенцію з економії. Наприклад, якщо люди збираються робити ремонт або забудову, вони звертаються до фахівців цієї агенції, і їм пояснюють, що можна зробити, як заощадити, якими технологіями їм краще скористатися.
— Це безкоштовно?
— Так. Люди ж оплатили це податками.
— Чи моніторили ви громадську думку після старту програми? Чи змінилася думка про енергозбереження в тих, хто вважав його предметом розкоші?
— Ми робили опитування, аби дізнатися, чи готові люди змінювати свою поведінку. Цього року також опитували наших мешканців на вулиці, на вокзалі, на ринках.... І дуже здивувалися, бо більшість з опитаних казала, що вони готові змінюватися. Утім, усі зазначали, що не хочуть, аби їхнє життя ставало менш комфортним. І ми намагаємося розвіяти ці побоювання. Але поки що рано говорити про якісь зміни.
— Як? Що мається на увазі?
— Наприклад, у нас є така акція: «19 градусів — досить». Її зміст полягає в тому, що ми пояснюємо людям, що в кімнаті абсолютно досить температури повітря 19 градусів, аби нормально спати, й видаємо термометри. І люди справді вимірюють температуру повітря й підкручують радіатори.
Потрібно заохочувати людей, а не примушувати до чогось. Якщо казати: 20 градусів — це погано, ти поганий громадянин, то людина піде і не захоче вас слухати. А коли пояснити, що 19 градусів — це комфортно, приємно і корисно для здоров’я, то отак помалу можна змінити думку в багатьох.
— Що ви назвали б найскладнішим у впровадженні енергоефективних проектів?
— Те, що це дорого. Якщо говорити про житло, передусім стару забудову, то наші мешканці мають дуже мало грошей, аби зробити її енергоефективною. Попри те, що на утеплення старих будинків частина грошей надходить від держави та місцевої влади, навіть ту невелику частину, яка залишається, люди не можуть оплатити.
Ще велика проблема для нас — це люди, які не мають офіційного житла. Коли виникає потреба в ремонті, то власник, у якого такі люди знімають квартиру, не хоче його робити, бо знає, що вони все-одно там житимуть і не вимагатимуть ремонту. А ті ж, хто орендує, не мають ні грошей, ні мотивації на впровадження енергоефективності.
— Як ви вирішуєте ці проблеми?
— Держава, іноді європейські структури беруть на себе цю оплату. Та ось уже сім років поспіль у Франції уряд постійно зменшує витрати на державне житло. Тож дедалі складніше стає залучати бюджетні кошти до енергоефективної забудови.
— Та все ж таки, яку суму виділяє сьогодні французький уряд, наприклад вашій комуні, на рік?
— 40 мільйонів євро.
— Працюєте з приватними інвесторами?
— Так. Передусім щодо питань, які стосуються нових забудов і проектів із реабілітації старого житла. Щодо останніх — доводиться тяжко, бо приватному інвесторові треба заробляти гроші, а це в таких проектах досить складно зробити. Але зацікавленість є.
Також ми працюємо з ІВМ. Вони нам допомагають скоротити енерговитрати за допомогою програм. Наприклад, щоб працювало опалення в оселі тоді, коли люди повертаються додому, і вимикалося, коли виходять із неї.
Також ми працюємо з великою будівельною компанією. У нас багато пласких дахів, але вони зосереджені в досить вітряних місцях, тому сонячні колектори там дуже важко встановити. І ця будівельна компанія розробляє для нас спеціальний килим, який акумулюватиме сонячну енергію і йому не заважатиме сильний вітер.
Намагаємося залучати до інвестування й інші великі компанії. Важливим у цьому напрямку для нас сьогодні є проект із розробки газових котлів, які продукують електроенергію, тобто вони і опалюють приміщення, і забезпечують його електричним струмом. І це дуже важливий енергозберігаючий проект. Адже відомо, що коли працює газовий котел, то витрачається дуже багато енергії. А в таких нових котлах те, що втрачається, перероблятиметься на електрику.
— Нещодавно британська компанія The Economist Intelligence Unit опублікувала рейтинг якості життя в європейських столицях. І Париж, з яким по сусідству «мешкає» ваша комуна, увійшов у десятку найекологічніших столиць Європи. Тоді як Київ було визнано найбруднішим містом Європи, адже щороку на кожного киянина припадає до 600 кілограмів сміття. Очевидно. що для українців проблема сміття сьогодні є дуже актуальною. Поділіться досвідом, як у Франції борються зі сміттям?
— У Франції вже дуже давно запроваджено роздільний збір сміття. Звичайно, в приватних помешканнях це було значно легше запровадити. У багатоквартирних будинках виявилося більше проблем: у квартирі досить важко знайти місце для трьох смітників. Ми працюємо також із промисловістю, ресторанами... І всі відходи збираються й перетворюються на енергію. Ми намагаємося повторно використовувати все, що придатне для цього, ось і весь секрет.
Та все ж таки, ми дуже багато проводили і проводимо просвітницьку роботу серед наших громадян, аби впливати на людей, виховати у них екологічне мислення. Адже головне — не просто роздільно збирати сміття, а менше його накопичувати.
— Ще одна проблема нашої столиці — це транспорт. Окрім того, що перенасичені вулиці дуже ускладнюють вуличний рух, усі ці автомобілі ще й завдають шкоди екології. Чи є актуальною для вас ця проблема? Як ви її вирішуєте?
— Так, це дуже актуально. Ми намагаємося «пересадити» людей на велосипед. Звісно, багато хто каже: «ні, це не для мене, я не можу залишити велосипед на вулиці, бо у мене його вкрадуть; я боюся потрапити в ДТП; я не вмію його ремонтувати...» Тож для того, щоб реалізувати нашу програму, не досить просто зробити велосипедні доріжки, потрібно запровадити і відповідні курси, і паркінг для велосипедів, і налагодити сервіс обслуговування... Крім того, все це має бути зовсім безкоштовним або ж недорогим.
