Група «Приват» так активно прагне провести перегляд прав власності на Нікопольському заводі феросплавів, що навіть держчиновники, які орієнтуються на соціалістичну революцію, вимушені зупиняти не в міру енергійних союзників.
Ні для кого не секрет, що причиною бурхливої атаки «Привату» на НЗФ є прагнення отримати контроль над підприємством. На початку травня ця бізнес-група вже намагалася провести збори акціонерів НЗФ, щоб усунути від управління заводом власника контрольного пакету (50% + 1 акція) консорціум «Придніпров’я». Тоді представники групи «Приват» схиляли Фонд держмайна, щоб той визнав продаж акцій заводу «Придніпров’я» два роки тому незаконним, узяв участь у зборах і проголосував пакетом, який Фонду держмайна вже давно не належить. Заступник управляючого ПриватБанку Тимур Новіков на прес-конференції 6 травня так і сказав: «Ми чекатимемо, коли держава скористається своїми правами і візьме участь у зборах». Такий результат дозволив би «Привату» переобрати правління підприємства і призначити на керівні посади своїх менеджерів.
Держава в особі ФДМ «своїми правами» не скористалася і на порушення закону не пішла. Глава Фонду Валентина Семенюк заявила, що держава серед власників не значиться. Незабаром виступила й Держкомісія з цінних паперів, яка підтвердила, що власником контрольного пакету акцій ВАТ «Нікопольський завод феросплавів» з 2003 року є консорціум «Придніпров’я». Тому представники держави не стали реєструватися на «приватних» зборах, і вони не змогли відкритися (з’явилися лише держателі 23% акцій, пов’язані з групою «Приват»).
На цьому, однак, історія претензій до НЗФ не закінчилася. Використовуючи спортивні терміни, можна сказати, що названа бізнес-група вирішила влаштувати матч-реванш iз чотирьох таймів, маючи намір перемогти у грі нервів. Вона повинна була складатися з чотирьох підряд зборів акціонерів НЗФ — 7, 14, 21 і 28 липня. Не вийде відкрити перші — в запасі ще три і так далі, до повної знемоги сил противника. Зайвим буде пояснювати, що на порядку денному кожного з цих нелегітимних зборищ — зміна правління підприємства.
Перші збори вже «відіграли». Незважаючи на інформацію, яка поширилася в деяких ЗМІ про те, що всупереч закону на ньому буде присутній представник Кабміну, прем’єр-міністр вирішила не ризикувати. Адже держава на будь-яких зборах акціонерів може представляти лише Фонд державного майна України, а ніяк не представник Кабміну. Але попереду ще три спроби. Знаючи витонченість «Привату» в боях за власність, можна не сумніватися — може з’явитися щось свіже.
Виникає запитання: навіщо? Знаючі люди пояснюють, що НЗФ був би зовсім не зайвим у структурі «Привату», оскільки корпорація вже контролює Стаханівський та Запорізький феросплавні заводи. А НЗФ дає «Привату» повну монополію у феросплавній галузі України. Поборотися є за що. Адже монополіст зможе диктувати ціни на внутрішньому ринку і отримувати у зв’язку з цим надприбутки.
Незважаючи на те, що боротьба «Привату» проти опального олігарха Віктора Пінчука, якому через консорціум «Придніпров’я» належить НЗФ, є ідеологічно вірною лінією, підтриманою багатьма членами уряду, правові позиції у агресора досить слабкі. Законність приватизації Нікопольського феросплавного визнано і Вищим господарським судом, і Верховним Судом України. Останнє рішення щодо цієї справи — постанова Печерського суду Києва від 26 травня 2005 року — також підтвердило законність купівлі підприємства консорціумом «Придніпров’я». Причому мало хто з людей, які стежать за рішеннями цього суду, може запідозрити його у симпатіях до Пінчука. Адже саме на Печерську розглядалася справа щодо перегляду прав власності «Криворіжсталі».., внаслідок чого бізнесмен позбувся майнових прав на це підприємство.
Вище говорилося також про те, що профільні відомства — Фонд держмайна та Держкомісія з фондового ринку та цінних паперів — теж недвозначно заявили про приналежність НЗФ консорціуму «Придніпров’я». Знову-таки, в цих державних установах не багато прихильників Пінчука. А голова ФДМ, переконана соціалістка Валентина Семенюк, взагалі не приховує свого негативного ставлення до великої приватної власності взагалі й до Пінчука зокрема. Однак на порушення закону Валентина Петрівна не піде, і голосувати акціями, які не належать державі, на зборах НЗФ не буде.
Треба, щоправда, сказати, що в арсеналі «Привату» є й рішення судів (у справі приватизації НЗФ) на його користь, однак для авторів захоплення НЗФ було б краще, щоб їх не було. Самі ці рішення зараз є об’єктом дослідження Генеральної прокуратури. 26 травня цього року депутат Юрій Кармазін подав запит щодо порушень закону під час слухань справ iз приватизації НЗФ у десяти районних судах України.
Ці суди справді визнали приватизацію заводу консорціумом «Придніпров’я» незаконною. Однак тепер у суддів є всі шанси відповісти за допущені в ході слухання справи найгрубіші порушення закону. Справа в тому, що на засідання не запрошували ні власників заводу, ні представників НЗФ, ні Фонд держмайна. На судових засіданнях був присутній лише позивач, не згідний з тим, що держава продала акції консорціуму «Придніпров’я», і суддя, який приймав рішення, що «вимоги позивача є законними і мають задовольнитися». Причому тексти цих судових рішень разюче схожі. У них збігаються цілі абзаци. Навіть орфографічні помилки однакові. Схоже, і автор у них був один.
Цікаво, що ці рішення до певного часу повинні були, мабуть, зберігатися таємно, і були оприлюднені лише завдяки розслідуванню Юрія Кармазіна. Цікаво, що причиною скасування приватизації НЗФ у деяких iз цих судових рішень служить заява позивача (приватної особи) про те, що він десь чув (!), що «Приват» пропонував за підприємство більшу суму, ніж заплатив консорціум «Придніпров’я». Це аналогічно ситуації, коли, наприклад, власник квартири дізнається, що вона йому вже два роки як не належить, тому що десь, без нього, на підставі слів старенької сусідки вирішили, що він мало за неї заплатив.
Сьогодні суперечка за НЗФ зайшла вже так далеко, що мало хто пам’ятає про те, з чого все починалося, і які були претензії до власників підприємства. Нагадаємо, що воно було придбане у держави два роки тому. Пакет 50% + 1 акція ВАТ «НЗФ» був куплений консорціумом «Придніпров’я» за 410 мільйонів гривень. Для порівняння: за 74% акцій Запорізького заводу феросплавів «Приватом» було сплачено 49,9 мільйона гривень, за 52% акцій Стаханівського заводу феросплавів той самий нинішній власник виклав аж 6,3 мільйона гривень. Зробимо нескладний математичний підрахунок. Потужність Запорізького заводу становить 60% від потужності Нікопольського феросплавного, значить, за аналогічний актив було сплачено суму в 7,4 разів меншу. Приватизація Стаханівського підприємства обійшлася ще дешевше. Воно виробляє продукції в три рази менше, ніж НЗФ, а купили його за суму, яка майже в 60 (!) разів менша. Нагадаємо, що саме група «Приват» фактично володіє СЗФ і ЗЗФ (це до питання про те, що «Приват» був готовий сплатити за НЗФ суму, яка перевищує ту, що її виплатив консорціум «Придніпров’я»).
Змагання з успішності роботи НЗФ також виграє у своїх конкурентів. За минулий рік Нікопольський феросплавний задекларував 107 мільйонів гривень прибутку і заплатив з них податки, тоді як СЗФ і ЗЗФ збиткові. СЗФ показав збиток у 29,6 мільйона гривень, ЗЗФ залишився «в мінусах» на 157 мільйонів. Відповідно, є істотна різниця і в обсягах податкових надходжень iз успішно працюючого підприємства і від збиткових заводів. Зарплата на НЗФ — третя в металургійній галузі в Україні.
І хіба в інтересах державної влади дестабілізувати ситуацію на процвітаючому підприємстві? Тому «приватні» експерименти на НЗФ навряд чи отримають урядову підтримку.
До речі, нещодавно з’явилася інформація, що в купівлі Нікопольського заводу феросплавів зацікавлені російські компанії «Ренова» і «ЕвразХолдинг». Значить, підприємство привабливе для інвесторів. У разі здійснення відповідної операції це буде перша велика іноземна інвестиція в українську економіку після помаранчевої революції.
