У квітні ціни споживчого кошику не змінилися, тобто зафіксовано нульову споживчу інфляцію. Тому чотиримісячна інфляція на 1% менша за минулорічну. Однак інфляція у річному вимірі (плинна) на 2,5% вища, ніж торік (10,5% проти 8%). Це сталося тому, що у квітні 2006 року ціни споживчого кошику дефлювали на 0,4% по відношенню до березня.
Щоправда, у нинішньому квітні ціни виробників зросли на 2,1%, а з початку року — на 7,3%. Це свідчить про те, що економіка залишається достатньо розігрітою. Це підтверджує і дефлятор першого кварталу 2007 року — 15,8%.
На сьогодні перспектива закінчити рік з інфляцією споживчих цін 7,5% обнадійлива. Та у 2004 та 2006 роках ситуація була такою ж, але лише до вересня. За останній квартал 2004 року інфляція зросла з 4,3% (січень—серпень) до 12,3%, а у 2006 році — від 3,8% до 11,6%. Тому жодних підстав для того, щоб забувати про пильність, немає: поряд з позитивом маємо і тривожні фактори.
Почнемо наш аналіз з обнадійливих даних. Нульову позначку руху споживчих цін останній раз фіксували у серпні 2006 р. Квітнева динаміка вписується в дезінфляційний тренд, який зародився у грудні 2006 року. Споживча інфляція відтоді послідовно знижувалася: з 0,9% у грудні до 0,6% — у січні; 0,5% — у лютому; 0,2% — у березні і 0% — у квітні. На старті другого кварталу ще ніколи не було нульової інфляції. Лише одного разу, рік тому, у цьому місяці ціни знизилися на 0,4%.
Втім, місячна інфляція, що не перевищує 1%, — не унікальне явище. У цьому році вона триває п’ять місяців поспіль. У 2001 році такі показники зберігалися з травня по листопад (сiм місяців). У 2002 році — так само. Ще двічі у 2004 та 2005 роках сiм місяців поспіль інфляція зростала менше ніж на 1%. А у 2003 та 2006 роках — по півроку (з квітня по вересень 2003 р. та з лютого по серпень 2006 р.). Лише у січні—квітні 2002 року споживча інфляція у кумулятивному вимірі була меншою за відповідну цьогорічну (0,3% проти 1,3%). Цього року другий місяць поспіль знижуються ціни на непродовольчі товари (0,3% та 1%). У січні—лютому вони зросли (на 0,3% та 1,7%). Базова інфляція, на яку безпосередньо впливає Нацбанк, майже не змінилася. Цінова рівновага у квітні має свої пояснення. Їх слід шукати у відносній збалансованості руху платіжного попиту і пропозиції товарів і послуг.
Отже, з грудня 2006 року в Україні спостерігається дезінфляція. Вона пов’язана із заморожуванням комунальних тарифів і сезонним фактором (теплою погодою). Однак це — тимчасові чинники. Тому дезінфляція останніх чотирьох місяців містить ознаки невизначеності. А непередбачуваність є більшим подразником для планування бізнесу, ніж навіть високе, але прогнозоване зростання цін. Крім тарифів, елементами невизначеності, що супроводжують цьогорічну низьку інфляцію, є неясність перспектив збереження стабільних цін на газ, що надходить з Туркменії, хоча позитивом є те, що інфляційний диференціал з Росією розширився до 2,7%. Не варто ігнорувати й те, що після п’ятимісячної перерви відновилося зростання цін на м’ясо та м’ясопродукти.
Підвищується також градус передвиборних настроїв, що завжди містить елемент ненадійності у поведінці й споживачів, і виробників. Тому, повторюю, нинішня низька інфляція не повинна підточувати пильність грошової та фіскальної влад щодо можливих майбутніх викликів у ціновій сфері.
Варто постійно тримати під контролем баланс попиту і пропозиції. Остання нині залишається насиченою. Динаміка внутрішнього виробництва істотно не змінилася. Деяке гальмування темпів зростання ВВП здебільшого віддзеркалює статистичний ефект бази порівняння. Імпорт перебуває на високій позначці. Пропозиція товарів іноземного походження на чутливих до коливань ринках м’яса і нафтопродуктів є більш ніж достатньою.
Тепла погода посилила позитивну дію сезонного фактора, хоча у квітні зростання цін на овочі та фрукти зазнало тимчасової підвищувальної корекції. При цьому обмеження на продовольчий експорт з боку Росії підживлюють тонус відповідної пропозиції на внутрішньому ринку.
Нинішній попит не втратив сприятливих характеристик. Останнє підвищення пенсій, зарплат, соціальних виплат ще не чинить додаткового тиску на ціни. Стабілізувалася, після короткострокового коливання, схильність населення до заощаджень. Динаміка депозитів у національній валюті у квітні збереглася на торiшньому рівні. Про високий попит на гроші для заощаджень свідчить і триваюче зменшення швидкості грошового обігу. За квітень швидкість обігу скоротилася на 1,9%. Рік тому — на 1,8%. Депозити в національній валюті за чотири місяці зросли на 13,6%. Рік тому — на 3,8%.
Зріс і бюджетний попит. Вперше з початку року скоротилися (на 2,2%) обсяги гривневих коштів уряду на єдиному казначейському рахунку в Нацбанку. Рік тому — на 7,7%. Проте кумулятивний профіцит бюджету зберігається. З початку року кошти уряду збільшилися на 59,9%. У 2006 році вони скоротилися у цей період на 11,4%. Квітень став першим місяцем року, коли уряд збільшив монетарну базу на 426 мільйонів гривень. У січні—березні він її скорочував, накопичуючи кошти на своєму рахунку в НБУ. Потенціал споживчого платіжного попиту посилює заблокованість приватизації. Його продовжує розширювати і пропозиція грошей з боку комерційних банків. Мультиплікатор зріс на 0,4% у порівнянні з його зниженням на 0,3% рік тому в квітні. Але кредити на споживання в національній валюті зростають повільніше за минулорічний графік — 9% проти 23% (за квітень 3% проти 7%). Це зменшує динаміку зростання платіжного попиту до нормального для цінової стабільності.
Монетарна база за чотири місяці зросла на 2,5% (за квітень — на 3,3%). Рік тому згаданий показник залишився від’ємним — 5,7% (за квітень ріст становив 3,4%). Монетарна маса продовжує зростати швидше, ніж у минулому році, — 8,3% проти 3,7%. Її забезпечує підвищений рівень кореспондентських рахунків банків, зміна в бiк валютних інтервенцій позиції Нацбанку. Процентна ставка за кредитами (інтегральна) продовжує знижуватися (темпом дещо вищим за минулорічний — 3,6% проти 2,5%). Стабілізація ринку нерухомості й навіть його часткове просідання розширює тиск попиту на споживчий ринок. Втім, інерційний фактор попиту залишається на рівні попередніх чотирьох місяців.
Не останню роль відіграють нині неекономічні фактори. Політична ситуація підживлює вже існуючі інфляційні очікування. Частина партійних коштів активізувала споживчі витрати учасників квітневих мітингів і демонстрацій. З початку року готівка поза банками зросла на 4,2% (рік тому — на 1,3%). Неоднозначно впливає на статистику інфляції нова методика. Все ще викривлюють справжні сигнали ринкових сил контрабанда і «сірий імпорт».
Звичайно, уряд має достатньо важелів для того, щоб утримувати ситуацію на споживчому ринку під контролем. В першу чергу йому варто здійснювати заходи щодо підвищення доходів не за рахунок додаткового дефіциту бюджету. Для цього до четвертого кварталу слід утриматися від нових зовнішніх запозичень, а недоотримані від приватизації доходи замістити коштами від запозичень на внутрішньому ринку. «Тарифну паузу» можна тримати до вересня. А комунальні та залізничні тарифи не підвищувати й у листопаді—грудні. Бажано також відмовитися від ідеї створення додаткового генератора монетарної маси через комерціалізацію використання залишків бюджетних коштів на єдиному казначейському рахунку. Не варто також допускати надмірних обмежень м’ясного імпорту. Дуже важливо не вдаватися до інфляційного тиску на ринку бензину. Адже можна задіяти ресурси імпорту і товарних інтервенцій з відповідного стабілізаційного фонду.
