Перманентні дисбаланси на чутливих для загального руху цін сегментах як продовольчого ринку, так і в сфері послуг природних монополій характерні для будь-якої ринкової економіки і вимагають готовності до переважно ринкового втручання
У балансі макроекономічних ризиків сьогодні домінує загроза інфляції. Тому Національний банк пішов на незначне підвищення облікової ставки (з 7 до 7,5%). Її не підняли більше саме тому, що в українському центробанку вважають, що значної загрози інфляції для країни немає. Адже цінова динаміка цього року навіть краща, ніж у відповідному періоді минулого року. Та все ж ціновий сценарій першого півріччя насторожує. Тож підвищена ставка сприятиме перетіканню грошової маси на ринок цінних паперів і зменшенню її тиску на споживчі ціни через зростання кредитної активності в реальному секторі економіки. Окрім того, можна спрогнозувати також перетікання грошей населення із споживчого ринку на ринок заощаджень. І це також зменшуватиме інфляцію.
Однак секторальні цінові шоки (метал, бензин) на ринках України свідчать про те, що очікуваного гальмування росту споживчих цін у квітні-травні не відбулося. Запалювальний процес в системі цін не тільки триває, а й підживлюється. Відтак вірогідність того, що інфляцію за підсумками року вдасться зупинити на межі 5—6%, становить нині менше 50%. Змінити ситуацію можна лише за умови отримання доброго врожаю та зниження цін на нафтопродукти.
Поки ж уряд продемонстрував, що його прогнозисти видають неякісну (заспокійливу) продукцію. При цьому погані прогнози поєднуються з переважно «пожежним» реагуванням на загострення ситуації та ще й за відсутності надійної політики у сфері формування й використання державного резерву. Тому при закріпленні в червні тенденції зростання споживчих цін (наслідки травневої бензинової кризи в основному віддзеркалить інфляція червня) урядові треба бути готовим для протидії новій інфляційній хвилі та задіяти інструменти монетарного стримування. На нашу думку, це — динамічне посилення обмінного курсу гривні до долара, дострокове погашення ОВДП, підвищення процентних ставок кредитів «овернайт», подальше посилення обов’язкового резервування, стимулювання комерційних банків до роботи на ринку державних цінних паперів.
З огляду на незначну питому вагу бензину в споживчiй корзині, нагальною проблемною є можливість «переносу» інфляції на інші товари. Адже зростання цін на бензин вийшло за межу сезонного та значною мірою було посилено нафтотрейдерами під приводом світового підвищення нафтових цін. Це, зокрема, засвідчило, що стійкість цінової системи України до зовнішніх шоків на ринку нафтопродуктів після приватизації нафтопереробних заводів була перебільшена.
Тож можна передбачити, що на цьому ринку відбувся не останній ціновий струс. Можливі й нові поштовхи. Українська економіка перебуває в піковій фазі росту. Вона переживе це цінове збудження середньої сили. Але резервна політика уряду має бути перебудована. Перманентні дисбаланси на чутливих для загального руху цін сегментах як продовольчого ринку, так і в сфері послуг природних монополій характерні для будь-якої ринкової економіки і вимагають готовності до переважно ринкового втручання. Однак превентивні дії були відсутні, інакше резервні фонди були б сформовані на достатньому рівні. Стабілізація нафтових цін розпочалася несвоєчасно, тому, зрозуміло, носила і носитиме переважно адміністративний характер. За це буде заплачено деформацією сприятливого цінового сценарію, який складався з початку року. Попередній висновок з цінового аналізу нині звучить так: у другому кварталі року не відбудеться очікуваного зниження темпів інфляції. Більше того, зростає ризик майбутньої цінової нестабільності.
Важливим фактором цього можна вважати, зокрема, те, що внутрішній ринок надійно закритий для інтервенцій продукції тваринництва. І недооцінка можливого секторального квазішоку на ринку м’яса та продуктів його переробки не є результатом труднощів прогнозування. Дефіцит кормів було легко передбачити та сформувати відповідні резерви для інтервенцій. Однак уряд і досі уникає не тільки масштабних, а й будь-яких дій щодо призупинення зростання м’ясних цін, розраховуючи, мабуть, на природне поповнення кормової бази в другому півріччі. Імпорту м’яса не було як у квітні, так і в травні. Те ж стосується імпорту кормів. Це означає, що перепон для зростання цін на м’ясо, як у минулому, так і в поточному місяці не створено. Ця помилкова політика призведе до деякого поліпшення фінансового становища в тваринництві, але за рахунок додаткового інфляційного податку на громадян.
Неабиякий вплив на інфляційну ситуацію в країні може справити інвестиційне підігрівання цін. У першому кварталі зафіксовано унікальне 52-відсоткове зростання інвестицій в основний капітал. Це ще одна ознака перегрівання економіки в індустріальному секторі та будівництві. Посилюється вірогідність подальшого зростання оптових цін виробників і відповідного, з деяким запізненням, підвищення споживчих цін, принаймні в середньостроковій перспективі. Тож треба частину додаткових інвестиційних доходів використовувати на дострокове погашення боргу. Це можна розглядати як додатковий антиінфляційний захід.
Потенційним головним болем Нацбанку є подальша експансія експорту та інтенсифікація валютного потоку. Адже діюча система валютного регулювання, сформована ще 1998 року в умовах регіональної фінансової кризи, протидіє лише відтоку валюти. Її не можна розглядати як надійний інструмент стримування надмірного притоку валюти. За певних умов валютна хвиля може спровокувати таке накачування ліквідності в економіку, яке призведе до руйнування хиткої цінової стабільності. Її не утримає ні стерилізація ліквідності за рахунок високого економічного зростання, ні операції Нацбанку (депо, репо, процентні ставки овернайт, посилення резервних вимог тощо).
При діючій системі курсоутворення Нацбанку важко проводити обмежувальну грошову політику. Скорочення чи відхід від участі в купівлі всього надлишку пропозиції валюти призвів би до важкопередбачуваного укріплення гривні аж до межі, яка могла б шокувати експорт. Тож уряд вчиняє правильно, за рахунок своїх поточних позапланових доходів полегшуючи портфель цінних паперів Нацбанку. Ймовірно також, що процентні ставки на фінансовому ринку та ринку міжбанківських кредитів зростуть, але це можна визнати позитивним чинником у боротьбі з інфляцією.
