Не так давно Swedbank майже за мільярд доларів отримав ТАС- Комерцбанк та його «доньку» ТАС-Інвестбанк. Восени «Сбербанк Росії» поставить крапку в процесі купівлі 100% пакету акцій «Банку НРБ» ($150 мільйонів)... Виставлений на продаж також і «Укрсоцбанк». Словом, іноземці активно скуповують українські банки.
Розмови про небезпечність такого явища підтверджуються даними Нацбанку України. Частка іноземного капіталу у загальній сумі статутного капіталу банків вже становить 33%. У 42 українські банки зайшов іноземний капітал. 17 банків мають 100% іноземний капітал (10% від загальної кількості усіх нині діючих банків). Інтерес до українських банківських активів виявляють 23 держави світу. У першій п’ятірці Австрія (23,3%), Кіпр (17,8%), Франція (15%), Нідерланди (9%) та Росія (5%). Які ж цілі намагаються реалізувати нові власники українських банків?
На думку багатьох експертів, все пояснюється посиленням конкуренції на закордонних ринках, звідки надходять капітали. Територія для банківських послуг залишається без змін, а кількість гравців збільшується. За таких умов майже не освоєна «цілина» України змушує чимало іноземців «з любов’ю» позирати в її бік. Це бажання підсилюється і непоганими економічними показниками країни.
За словами директора департаменту інвестиційної діяльності ВАТ АБ «Укргазбанк» Юрія Каменецького, швидкому просуванню іноземних капіталів сприяє зростання активів банківської системи України, яке у 2006 році становило майже 60%, а за 6 місяців 2007 року — близько 30%. За даними Нацбанку прибуток українських банків за перше півріччя 2007 року становив 3,1 мільярда гривень, що у 1,7 раза більше, ніж за відповідний період 2006 року (1,8 млрд. грн).
Великий резерв для розвитку українських банків — запровадження ряду випробуваних на Заході банківських продуктів, попит на які з’являється і на українських теренах. Зокрема, на іпотеку збираються «ставити» нові власники ТАС-Бізнесбанку та «СБР Банку». Приходу іноземних банків до України сприяє і зростаюче з року в рік споживче кредитування, депозити фізичних осіб.
Однак сьогодні лише невелика частина населення, що могло б отримати кредити, скористалося цією послугою. Решта — рано чи пізно теж прийде до банку. Але виграє конкуренцію за цих людей той, хто отримає у своє володіння найбільше українського банківського сегменту і створить з нього дієву систему. Не біда, мабуть, вважають іноземці, що сьогодні за українські банки доводиться у 5—7 разів переплачувати. З часом усі витрати себе сповна покриють. Цьому сприяє досить приваблива для діяльності в Україні маржа, розповів «Дню» президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко.
Закордонні пріоритети більш- менш зрозумілі — якнайбільше заробити, розширивши свою мережу. А як це позначиться на українській банківській системі? На українській економіці, в решті решт на якості життя наших громадян?
Виходячи з економічної логіки, нам слід очікувати зростання рівня конкуренції на ринку банківських послуг. Як наслідок — буде адекватне підвищення якості обслуговування, розширення спектру послуг та їх здешевлення. Обнадійливий прогноз. Та щось не чути також про обіцяне пониження до західного рівня кредитних ставок?
«Іноземці прийшли заробити, а не займатися благодійництвом. Вартість ресурсів диктує ринок, який орієнтується на ставку НБУ, на дохідність облігацій внутрішньої державної позики та на загальні ризики країни й її економічних суб’єктів. Більшість рейтингів мають спекулятивний характер. Все це не дає змоги знизити кредитні та депозитні ставки», — говорить Каменецький, пояснюючи банківські реалії.
За словами першого проректора Університету банківської справи Олега Васюренко непониження кредитних та депозитних ставок зумовлено високою рентабельністю банківського бізнесу у країні та суттєвим рівнем ризиків. Перший віце-прем’єр і міністр фінансів України Микола Азаров бачить причину в іншому: «Ми не відчули досить серйозного впливу появи дешевших активів у країні через те, що цей період є для них адаптаційним».
Входження закордонного капіталу і далі викликає неоднозначні думки серед банківських експертів. Сугоняка, наприклад, розповідає про існуючу на макрорівні небезпеку: «Якщо не вітчизняні виробники будуть власниками (банківської системи. — Авт. ), тоді хтось інший реалізує свої цілі через цю структуру... Не можна віддавати банківську інфраструктуру. Поляки віддали, і нам сьогодні показують, що вони віддали й свою економічну самостійність. А ми куди поспішаємо? Ми і в Євросоюз не ввійдемо, і свого нічого не побудуємо».
Васюренко не боїться іноземців. Він наголошує, що сьогодні всі банки з іноземним капіталом — юридичні особи та резиденти України. Отже, перебувають під впливом законодавчо-нормативної бази та під пильним банківським наглядом. Тому, все залежить від того, чи ефективно працює Нацбанк, чи слідкує він за цим процесом. Тим часом, прес- служба останнього у коментарі «Дню» заявила, що не бачать приводів для особливих турбот.
Перший віце-прем’єр і міністр фінансів виступає за обмежене «розширення системи іноземних» банків у нашій країні. «Я прибічник того, щоб близько 70—60% нашої банківської системи належало національному капіталу. Зараз ми на тій стадії розвитку, коли держава входить на досить тривалу стадію економічного розвитку, і потрібно, щоб національний капітал приймав активну участь у формуванні національної політики», — говорить Азаров. Думка безперечно має під собою економічне підґрунтя, але стати панацеєю їй навряд чи вдасться — державний механізм навряд чи здатен ефективно регулювати цю ситуацію.
Цікаве судження з цього приводу висловив Каменецький: «Навіть іноземні банки застерігають від 100-відсоткового поглинання банківської системи, наголошуючи на порозі 30— 40%. А відкритість банківських систем своїх країн пояснюють багатовіковим розвитком та паритетністю участі банків у цій системі». За умови наближення Україн до прийнятого у світі Рубікону виникає логічне запитання, чи може наша банківська система похвалитися таким досвідом?
