В Україні постійно говорять про необхідність проведення швидкої модернізації виробничих потужностей в усіх галузях економіки. Мовляв, радянський потенціал давно себе вичерпав, потрібно йти в ногу з європейськими технологіями. Проте висока інфляція, курсові коливання, розмови про стагфляційні процеси в економіці, подорожчання кредитних ресурсів, ускладнений доступ до міжнародних фінансових ринків тощо не дають підприємцям розслаблятися. Тож «День» вирішив запитати бізнес, як нинішні економічні реалії позначаються на модернізаційних планах їхніх підприємств і чи реально нині сподіватися на більш-менш успішну модернізацію вітчизняних заводів та фабрик...
Сергій ПОМАЗАНОВ , член спостережної ради ВАТ «Сєверодонецький завод будівельної кераміки»:
— На технічне переоснащення виробництва підприємств, які проводять цей процес за графіком, нинішня ситуація не впливає. Передумов для того, щоб модернізаційні процеси у них не відбувалися, немає. Чому? Бо своє технічне переоснащення підприємства готують і планують не за один місяць до початку самого процесу модернізації. Зазвичай підготовка відбувається, як мінімум, на початку року, планується фінансовий рік та заходи, які у ньому проводитимуться. Інколи компанії складають модернізаційні плани навіть за два-три роки до їхньої реалізації. У зв’язку з цим формується потрібний обсяг коштів. Підприємства ж, які розраховують на отримання 100% кредитних коштів для інвестування в основні фонди свого підприємства, можливо, сьогодні й справді у скрутному становищі. Я вважаю, що хоча питання з кредитами й стоїть дуже гостро, але компанії його здатні вирішити. Для підприємств, які рухалися за планом та готувалися до модернізації виробництва, акумулюючи кошти, проблем взагалі немає.
Стосовно впливу ревальвації на темпи технічного переоснащення підприємств, можу сказати наступне: якщо зараз укладати договори на закупівлю закордонного обладнання, тоді модернізація буде дешевшою. Але тут потрібно враховувати її об’єми: якщо на підприємстві заміняться один-два верстати, то ревальвація дасть невеликий виграш. Справжня користь буде, коли мова йде про запуск нового виробництва. Сьогодні ж багато підприємств заморозили свої інвест-проекти, щоб зрозуміти, в якому напрямку ситуація розвиватиметься. Тільки після цього вони розпочнуть їх «розморожувати».
Ігор КОЛОДІЙ , директор з виробничих операцій корпорації «Артеріум»:
— Нинішня ситуація на модернізаційних планах компаній може позначитися негативно або проявитися у суттєвому підвищенні вартості цього процесу. Модернізація — це процес, який складається з проектування та запровадження нового обладнання. Інфляція ж підвищує вартість сервісних послуг з проектування або змушує підвищувати зарплатню власним проектантам. Курсові коливання та зростання кредитних ставок найбільше впливають на подорожчання етапу запровадження, який включає у себе закупівлю дорогих основних засобів виробництва. При закупівлі оплата контракту проводиться у декілька етапів, але при цьому дуже велика частина коштів вноситься у вигляді передплати. Зазвичай підприємство оплачує такі контракти за рахунок кредитних коштів, бо дуже непросто взяти велику суму грошей із оборотного капіталу. Якщо ситуація збережеться, то існує декілька варіантів її впливу на діяльність компаній. Вона може ніяк не позначитися на роботі підприємства. Але це за умови, що існуватиме ринкова можливість збільшувати ціни на ліки і при цьому держава, яка має механізми регулювання цін у нашій галузі, до цього ліберально ставитиметься. За нинішніх політичних умов — це, напевно, нереальний сценарій. В iншому випадку вона може проявитися у вигляді зменшення модернізаційних програм, що істотно знизить конкурентноспроможність нашої вітчизняної фармакоіндустрії, а імпортери будуть задоволені.
Олександр БІЛЯЄВ , президент Української асоціації меблярів:
— Звичайно, що економічна ситуація впливає. Я знаю про це не з чиїхось слів, а як менеджер восьми заводів. Однак на економічні реалії накладається ще й сезонне зменшення об’ємів реалізації меблевої продукції. За рахунок падіння обсягів реалізації готової продукції зменшується прибуток компанії, з’являються збитки. У таких умовах інвестори з песимізмом дивляться на модернізацію. Сьогодні й справді багато компаній відчуває брак фінансових ресурсів. Наші ж компанії не сподівалися на абсолютно дешеві кредити для проведення реконструкції виробництва, а формували для таких цілей фонди реконструкції з нерозподіленого прибутку. 90% всієї модернізації ми зараз проводимо власним коштом. Говорити ж, що модернізаційним планам підприємств заважає економічна ситуація, не зовсім правильно. Переоснащення виробництва не робиться за короткий період. Насправді — це серйозні довгострокові інвестиції, розраховані на три—п’ять років з детальним прорахуванням наперед всіх основних джерел фінансування. Модернізація не залежить від короткострокових негараздів на ринку (наприклад, зменшення об’єму продаж), але на загальний інвестиційний клімат вони справді впливають.
