У потенційних інвесторів у сферу високих технологій з’явилася трибуна. Відтепер свої проблеми в Україні вони зможуть обговорити на слуханнях, які заплановано регулярно проводити під егідою Верховної Ради, УСПП, МЦПД й Інституту реформ.
Нещодавно темою розмови стали «Перспективи розвитку виробництва провідних високотехнологічних компаній світу в Україні», і зарубіжні доповідачі з ентузіазмом говорили про можливості організації в нашій країні великого виробництва. «Є багато інвесторів, готових прийти в Україну (особисто я знаю 7—8 компаній на зразок нашої). Сфокусуйтесь на них, поставте перед ними високі вимоги — щонайменше $20 млн. інвестицій у виробництво продукції на експорт», — переконано говорив генеральний директор Jabil Circuit Ukraine Філіп Костемале. Україна, на його думку, має можливість, у міру інтеграції до Європи, протягом 5—10 років стати «найпривабливішим місцем для залучення інвестиційних програм». Шанси Росії на цю роль Ф. Костемале оцінює набагато нижче: вона не готова прийняти багато інвестицій і віддалена від кордонів ЄС. А географічне розташування країни — аж ніяк не останній за значущістю чинник в інвестиційному процесі.
Однією з причин стриманого ставлення провідних IT- компаній до азійського ринку стала його значна віддаленість від місць споживання високотехнологічної продукції. Це терпимо для США, куди доставка комп’ютерів із Китаю найекономічнішим шляхом — морським — займає 5-6 днів, але дуже обтяжливо для Європи, якій доводиться чекати прибуття океанського лайнера 32 дні! Іншим недоліком азійського вектора бізнесу директор із питань підтримки виробничих програм у Європі корпорації Intel Найджел Годвін вважає необхідність постачати в Китай для виробничих цілей алюміній, що виготовляється у Європі. Ці та низка інших чинників примусили світові компанії, які працюють у сфері апаратного забезпечення, переорієнтуватися на Східну Європу. «Ми думаємо, що зможемо прийти як індустрія в Україну дуже скоро та мати тут кваліфіковану робочу силу», — оптимістично заявив Н. Годвін. У Intel вже все підрахували — і можливості для України, і свої потреби для організації комп’ютерного виробництва. Перед Україною, що має зручний доступ до транспортного коридору №5 та хорошу сировинну базу, співпраця зі світовим комп’ютерним лідером відкриває перспективу створення 50 тисяч робочих місць, високий ступінь інтеграції в Європу й отримання доданої вартості в країні.
Наскільки скоро плани інвесторів зможуть здійснитися, цілком залежить від готовності української влади піти їм назустріч. Загалом основні умови для приходу в Україну інвестицій сформулював Ф. Костемале: спрощений режим митного оформлення та перетину кордону, звільнення від сплати ПДВ і ввізного мита, державні гарантії. Експерти Міжнародного центру перспективних досліджень (МЦПД) також вважають, що нинішні ставки ввізного мита, що становить 5—10% загальної вартості комплектуючих, не є конкурентними для залучення інвестицій. Адже в електронному виробництві витрати на комплектуючі становлять 85—90%, тоді як витрати на робочу силу — лише 5%.
Уряд, який своїм рішенням про скасування пільг у СЕЗ створив прецедент невизначеності для інвестицій, поки що чогось вичікує. Хоча учасник круглого столу перший віце-прем’єр Анатолій Кінах і дає цьому негативну оцінку. Він вважає, що необхідно «суттєво посилити якість усіх регуляторів у сфері залучення інвестицій, починаючи зі зміцнення безпеки бізнесу та створення сучасної правової системи, що захищає права власника й інвестора відповідно до принципів верховенства законів, рівноправної конкуренції, прогнозованості та стабільності правил гри».
Його заклик мовби почули в парламентському комітеті з питань науки та освіти. Там підготовлений проект закону про функціонування технопарків. У попередні роки технопарки були звільнені від сплати ввізного мита та ПДВ при імпорті обладнання та матеріалів, із них також не брали плати за землю. Випущена в рамках технопарків продукція протягом п’яти років дії проекту звільнялася від податку на прибуток і ПДВ (ці суми заносили на спеціальний рахунок технопарку і вони могли бути використані для розвитку проектів). У новому законопроекті, який, за словами народного депутата Ігоря Юхновського, вже пройшов узгодження з Мінекономіки та Мінфіном, ці преференції частково відновлені. А питання про плату за землю, що не має стосунку до держбюджету, винесене за рамки документа. Як вважає Юхновський, цей податок може бути скасований або зменшений місцевими радами залежно від їхньої зацікавленості цим виробництвом.
Як повідомив перший заступник голови парламентського комітету з питань правової політики Микола Онищук, у ВР зареєстровані також два законопроекти з покращання інвестиційного клімату в Україні та відновлення державних гарантій інвесторам. Перший встановлює звільнення іноземних інвестицій у статутний капітал створюваних в Україні підприємств від сплати ПДВ. Другий визначає режим інвестиційної діяльності в Україні та відновлює на два роки дію інвестиційних угод, укладених суб’єктами підприємницької діяльності у СЕЗ, технопарках і ТПР. Розпочаті проекти повинні бути завершені в межах інвестиційного режиму, сформованого на момент укладання угод.
Днями Президент України Віктор Ющенко назвав скасування пільг для СЕЗ «технічною помилкою», яку невдовзі виправлять. Але обіцяного чомусь доводиться довго чекати. Про агентство з залучення іноземних інвестицій також говорять давно, а де воно? Через його відсутність залишається без відповіді просте запитання, що прозвучало у виступі Найджела Годвіна: «Для організації виробництва в Україні нам треба щорічно 500 тис. тонн сталі та 17 тис. тонн алюмінію. Скажіть, із ким можна говорити з цього питання, до кого нам треба звертатися?».
