На розвинених фінансових ринках кредитні рейтинги широковідомі як інструмент оцінки кредитоспроможності, тобто надійності позичальника. Ці рейтинги присвоюють спеціалізовані агентства, які володіють необхідною методологією та шкалою оцінки. Рейтингове агентство проводить незалежний аналіз фінансового становища позичальника та відстежує всі чинники, що впливають на його кредитоспроможність. Кредитні рейтинги дають відповідь на одне важливе запитання — наскільки ймовірне невиконання позичальником своїх зобов’язань або, іншими словами, яка ймовірність дефолта.
Донедавна рівень розвитку фінансового ринку України не передбачав активне використання даного інструмента оцінки ризиків, оскільки господарюючі суб’єкти не практикували публічне розміщення своїх боргових зобов’язань і не прагнули до відкритості. Українські позичальники ознайомилися з кредитними рейтингами, коли почали вивчати можливість виходу на міжнародні ринки капіталу шляхом розміщення єврооблігацій.
Першим українським емітентом, який розмістив облігаційну позику на зовнішньому ринку (якщо не брати до уваги державні облігації), стала в 2002 році компанія «Київстар GSM». Розміщенню облігацій передувало отримання емітентом міжнародного кредитного рейтингу відразу від двох агентств — Moody’s і Standard & Poor’s, що цілком відповідає західній практиці. Публічне розміщення боргових цінних паперів, що не мають кредитного рейтингу, практично неможливе навіть для найвідоміших міжнародних компаній. Саме незалежна рейтингова оцінка дозволяє привернути до цінних паперів увагу широкого кола інвесторів.
У 2003 році, в зв’язку зі сприятливою кон’юнктурою зовнішніх ринків, відбувся сплеск активності великих українських банків і компаній, які задалися метою вийти з позиками на зовнішній ринок. КБ «Приватбанк» та ПО «Південмаш» уже встигли позичити на зовнішніх ринках 100 та 107,5 млн. доларів США відповідно. На черзі великі українські банки («Укрсоцбанк» та «Укрсиббанк» щойно отримали міжнародні кредитні рейтинги) та підприємства нафтогазової сфери (НАК «Нафтогаз» та інші).
Стрімке збільшення власників міжнародних кредитних рейтингів в Україні, проте має слабке практичне застосування на внутрішньому ринку. Це прямо пов’язане з низькою «стелею для країни», тобто суверенним рейтингом України («В1» від Moody’s т а «В» від Standard & Poor’s), що знаходиться в нижній частині міжнародної шкали. Всі внутрішні позичальники — як першокласні за українськими мірками, так і значно ризиковіші — обмежені цією «стелею для країни» і не можуть отримати високі міжнародні рейтинги, що не дозволяє відрізняти українських позичальників один від одного. За таких умов загальноприйнятою світовою практикою є використання національної шкали кредитних рейтингів, за якою суверенний рейтинг знаходиться на найвищому рівні, а позичальники розташовуються всередині всього спектра шкали, залежно від їхньої надійності (в Росії агентство Standard & Poor’s працює як за міжнародною, так і за національною російською шкалою).
Такий підхід дозволяє значно чіткіше розрізняти між собою емітентів на внутрішньому ринку, щоб визначати рівень ризику та встановлювати вищу відсоткову плату за додатковий ризик. Водночас найнадійніші позичальники, що володіють найвищими рейтингами інвестиційної категорії, отримують доступ до найдешевших грошових ресурсів. В умовах динамічного розвитку фондового ринку, різкого зростання кількості емітентів і появи незнайомих ринку позичальників, в ефективній системі внутрішніх кредитних рейтингів зацікавлені як інвестори, так і добросовісні позичальники. Тепер, коли підприємства вже оцінили переваги випуску облігацій як форми позик, можливі випадки неплатежів за своїми зобов’язаннями некредитоспроможними позичальниками можуть підірвати довіру інвесторів та зупинити розвиток ринку.
Без використання кредитних рейтингів тільки великі банки, що володіють власними аналітичними ресурсами, можуть якісно оцінювати ризики й ефективно інвестувати в корпоративні облігації. Ринок залишається закритим для дрібних інвесторів, а також не має необхідної інфраструктури для безпечного розвитку створюваних зараз пенсійних фондів та інститутів спільного інвестування, вкладення яких повинні системно враховувати фінансову стійкість емітентів і ризик неповернення коштів. Використання кредитних рейтингів, що дозволяють швидко оцінити ризик вкладень у різні цінні папери, здатне привабити додаткових внутрішніх інвесторів, які не в змозі самі якісно оцінити ризики, а також зовнішніх інвесторів, яких стримує недостатня відвертість українських позичальників і неможливість отримання інформації про їхню реальну кредитоспроможність.
Розвиток системи кредитних рейтингів як елемента інфраструктури фінансового ринку є одним із показників якісного розвитку ринку. Робота в цьому напрямі почалася зі створення в 2001 році першого в Україні рейтингового агентства «Кредит-Рейтинг», впровадження ним національної шкали кредитних рейтингів і проведення процедур рейтингування фінансової стійкості українських банків, страхових компаній, підприємств і муніципальних утворень. У 2003 році агентство присвоїло перші кредитні рейтинги окремих боргових інструментів — емісій облігацій ТОВ «Іпотечна компанія «Аркада-Фонд» та ДАТ «Чорноморнафтогаз». Тепер потенційний інвестор має можливість прийняти рішення про вкладення в дані цінні папери з урахуванням професійної думки рейтингового агентства про наявні ризики. Не завадить зауважити, що облігації «Аркада-Фонду» серії Е зайняли перше місце за результатами торгів ПФТС за 2003 рік. Подальший поступальний розвиток фондового ринку залежить від збільшення кількості кредитних рейтингів і зростання довіри інвесторів до рейтингованих боргових цінних паперів.
