За статистичними даними за три квартали 2016 року, в економіку країни залучено 204,5 млрд грн капітальних інвестицій. Це на 16,4% більше, ніж за відповідний період минулого року. Отже, можна говорити про позитивну тенденцію, яка спостерігається упродовж поточного року. Цілком можливо, що за підсумками цього року Україна на декілька пунктів перевершить розмір інвестицій, які надійшли в економіку 2014 року, 219,4 млрд грн.
Безумовно, це позитивна тенденція. Але при цьому слід враховувати, що питома вага валового нагромадження основного капіталу у ВВП за два квартали 2016 року становить лише 13,2%. Тобто розміри інвестування не досягають того прийнятного навіть мінімального рівня, достатнього для підтримки виробничих потужностей і соціальних об’єктів. А тим паче, їх все ще не досить для базових інновацій і технологічного оновлення економіки (в середньому по економіці ступінь зносу основних засобів за результатами 2015 року становить 60,1%).
Недостатнє інвестування веде до втрати конкурентоспроможності національної економіки, занепаду основних фондів, спаду виробництва і збільшення собівартості продукції, що призводить до подальшого недоінвестування виробництва.
У ЩО ВКЛАДАЮТЬ ІНВЕСТИЦІЇ?
На сьогодні найбільший обсяг інвестицій надходить у промисловість. Отже, цього року на неї припадає 33,6% внутрішніх та 29,4% іноземних інвестицій в економіку. Втім, це пояснюється ефектом масштабу (часткою вкладу в економіці), а не реальною привабливістю галузі для інвесторів. Про це, зокрема, свідчать середньорічні індекси капітальних інвестицій за галузями.
Перші місця за обсягами залучених внутрішніх та іноземних інвестицій посідають виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів та металургія. Їхні частки наприкінці III кварталу поточного 2016 року становили відповідно 17% та 11,9% внутрішніх інвестицій і 18,7% та 39,7% прямих іноземних інвестицій. Проте, на превеликий жаль, незначними є інвестиції в локомотив прогресу — машинобудування, відтворення основних засобів якого формує цикли економічного піднесення.
На будівництво припадає 13,5% капітальних інвестицій; на сільське, лісове та рибне господарство — 14,6%; інформацію і телекомунікації — 4,4%; оптову та роздрібну торгівлю, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів — 8,7%; транспорт, складське господарство, поштову та кур’єрську діяльність — 7%; державне управління та оборону, обов’язкове соціальне страхування — 3,7%.
Якщо аналізувати фактори і чинники, які мали вплив на поточний стан збільшення обсягів капіталовкладень в Україні, то важливо проаналізувати їх за джерелами фінансування.
ВЛАСНІ ТА ДЕРЖАВНІ КОШТИ
Найбільшу частку капіталовкладень інвестори здійснюють за рахунок власних коштів — 71,8% (147 млрд грн). Тобто це кошти підприємств та організацій. При цьому динаміка зміни структури джерел свідчить про збільшення останніми роками цієї частки. А це, у свою чергу, фактично свідчить про закритий характер економічного відтворення та сильну залежність стану інвестування в країні від прибутку підприємств та організацій, який майже не підкріплений ані державною підтримкою, ані кредитними ресурсами.
Частка залучених і запозичених коштів, а саме кредитів банків і коштів іноземних інвесторів, становила лише 10,3% (14,7 і 6,3 млрд грн відповідно). Переважну більшість кредитів було використано для забезпечення поточної діяльності суб’єктів господарювання, а не в інвестиційну діяльність. Це означає, що в Україні банки так і не стали рушійною силою в перерозподілі фінансового ресурсу на інвестиційні цілі.
Третім джерелом є кошти населення на житлове будівництво — 9,7% (19,7 млрд грн). Порівняння з іншими джерелами, які включають також купівлю цінних паперів на фондовому ринку — 2,3%, свідчить, що домогосподарства інвестують переважно в нерухомість як високоліквідну й відносно надійну сферу економічної діяльності, та водночас — про низьку інвестиційну довіру населення до банківської системи і фондового ринку.
За рахунок державного та місцевих бюджетів освоєно 5,9% капітальних інвестицій (11,9 млрд грн). Останніми роками посилилась тенденція зниження частки видатків державного бюджету на фінансування капітальних інвестицій у цілому — з 5,7% 2010 року до 1,1% 2016-го. Водночас частка за рахунок місцевих бюджетів зросла — з 3,2% 2010-го до 4,8% поточного 2016 року, що корелюється із загальнодержавною політикою децентралізації, в ході якої разом із повноваженнями передаються на місця також фінансові ресурси.
ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ
Незначний обсяг коштів іноземних інвесторів так само не справляє суттєвого впливу на загальний стан капіталовкладень в Україні. Їхня частка з 2010 року практично не зазнала змін і становить у середньому 2% від загального обсягу інвестицій в основний капітал.
Торік в Україну надійшло 3,8 млрд доларів США прямих іноземних інвестицій.
Цього року переважно кошти іноземних інвесторів спрямовувалися у фінансовий сектор та страхову діяльність — у зв’язку з вимогами докапіталізації в банківській системі. Очевидним є те, що не справдились очікування Міністерства економічного розвитку і торгівлі щодо прогнозу залучення ПІ поточного 2016 року в обсязі п’яти мільярдів доларів, яку планувалося забезпечити переважно за рахунок програми приватизації.
Разом з тим істотно зменшився відтік інвестиційного капіталу. Так, частка виведених інвестицій у структурі відтоку ПІ 2013 року становила 2,85 млрд грн, 2014-го — 1,17, 2015-го — 0,89, а за III квартал 2016-го — 0,5 млрд доларів США.
ТЕНДЕНЦІЇ РОКУ, ЩО МИНАЄ
Експертні прогнозні темпи зростання української економіки, пов’язані з опорою на видобуток та експорт продукції з низькою доданою вартістю, становлять до 2% на рік. З такими темпами нам ніколи не стати країною із сильною та розвинутою економікою, а в доповідях і рейтингах міжнародних організації ми, як, власне, й звикли, ще довго будемо в групі «країн, що розвиваються».
Відповідно до розрахунків ІСЕД, для виходу на рівень нинішнього розвитку країн-сусідів у десятирічній перспективі потрібно подвоєння ВВП 2025 року. Це, в свою чергу, потребує збільшення обсягу капіталовкладень в середньому удвічі щорічно. Очевидно, що є нагальною структурна перебудова економіки, орієнтація на вироблення продукції з високою доданою вартістю. За нашими оцінками, 2017 року цільовим показником потреб у забезпеченні капітальних інвестицій є 24,8 млрд доларів США за рахунок усіх джерел фінансування. При цьому частка інвестицій у ВВП має суттєво збільшитися наступного 2017 року до 18,9%. Лише тоді ми зможемо поступово виходити на конкурентний рівень з країнами, які є нашими сусідами.
Проте, як ми бачимо, через брак коштів у бюджетах центральної та регіональних влад держава практично стоїть осторонь інвестиційних процесів. Недержавні інвестори також володіють обмеженими фондами. Крім цього, варто відзначити й той факт, що в реальності більшість населення має обмаль внутрішніх заощаджень. Деякі аналітики стверджують, що на руках у громадян знаходиться близько 100 млрд доларів США, проте можливості для надійного інвестування цих коштів, тим більше для регулярного підживлення економіки, обмежені...
За таких обставин державне регулювання інвестиційної діяльності має бути спрямовано на пряме управління інвестиціями, контроль за законністю здійснення інвестиційної діяльності всіма учасниками та інвесторами. Держава повинна стати надійним помічником, а іноді, як, наприклад, у державно-приватному партнерстві, — й партнером. Інша важлива складова — залучені кошти. Банківська система за підтримки держави має забезпечити вливання фінансових ресурсів в економіку. В цьому аспекті актуальними є питання страхування та гарантування інвестицій, і держава на цьому ринку повинна запровадити чіткі правила гри. Але, наприклад, зволікання з ухваленням законопроекту щодо експортно-кредитного агентства й відсутність чіткої стратегії в державі, а отже, нерозуміння, що буде після 2020 року, свідчить про те, що сьогодні, на жаль, саме держава в особі законодавчої та виконавчої гілок влади є головним гальмом у створенні інституційної основи для активізації інвестиційної діяльності.
