Уряд знову звітує про покращання. На останньому засіданні Кабміну прем’єр-міністр України Микола Азаров відрапортував, що за січень — липень 2012 року ВВП країни зріс на 2%. Що ж, безумовно, збільшення загального заробітку держави — завжди приємно. Але в цій приємності відчувається присмак смутку. За 21 рік, на піку свого повноліття, країна продовжує радіти «дрібним» перемогам. А от якщо копнути глибше? Що ж насправді сьогодні відбувається в основних бюджетоутворюючих галузях економіки та що заважає їм вийти на новий конкурентний рівень, «День» поцікавився у провідних практиків та фахівців сектору.
КОМЕНТАРІ
Леонід КОЗАЧЕНКО, президент Української аграрної конфедерації:
— Позитив, що сільське господарство відроджує славу світової житниці й впевнено займаємо одне з провідних місць в експорті продовольства. Це дуже важливо для іміджу України. Крім того, такі досягнення дозволяють впливати на глобальну аграрну політику, тож є непогані перспективи на майбутнє. За 21 рік відбулася трансформація системи та суб’єктів господарювання, виникли вертикально-інтегровані компанії, аналогів яких мало у світі. По окремих позиціях Україна змогла створити потенціал світового ѓатунку, зокрема вийти на перше місце з виробництва соняшникової олії. І це саме заслуга часів незалежної України. Думаю, Україна ще довго буде лідером із виробництва соняшникової олії. Основна проблема — ще не подолали радянську ментальність, яка диктує правило — «сільське господарство повинно бути соціальним донором». Саме тому донині галузь керується в ручному режимі. Але в ринковій системі координат не можна відродити минулого. В радянський час, звичайно, були плюси, як то прогнозованість цін на пальне, техніку й продовольство. Але управління АПК в ручному режимі — це величезний ризик залишити бідним українське фермерство. Я вірю, що в АПК все ще попереду.
В’ячеслав ЮТКІН, перший заступник голови правління Промінвестбанку:
— За минулі 20 років банківський сектор змінився значно. Говорячи про найбільш позитивні зміни, варто зазначити поступову лібералізацію валютного законодавства, впорядкування нормативної бази та вжиття жорстких заходів по боротьбі з відмиванням грошей. За 20 років банківська система разом із країною пережила кілька серйозних потрясінь. Проте кожного разу виходила з них ще більш зміцнілою. Сьогодні з упевненістю можна сказати, що український банківський сектор нічим не відрізняється від аналогів у європейських країнах. У той же час на відміну від країн із ринковою економікою банківський сектор як ніколи за 20 років залишається юридично незахищеною у відносинах із позичальниками на стадіях судових спорів. Значно гальмують розвиток банківської справи також окремі податкові новації.
Олександр СОКОЛОВСЬКИЙ, президент Всеукраїнського об’єднання працедавців «Укрлегпром»:
— На жаль, легка промисловість дуже сильно здала свої позиції, втративши більшою мірою внутрішній ринок. Головна проблема, чому так сталося — це відсутність державної політики, яка полягає в створенні, як мінімум, рівних, а, бажано, кращих умов для вітчизняних виробників порівняно з виробниками з Південно-Східної Азії та Китаю. Маючи дуже сильні традиції з виробництва одягу, взуття та шкіргалантерейних виробів, так просто відмовляються від цього. Дуже добре, що держава пішла на поступку й дала пільги — нуль зі сплати податків на прибуток — швейній галузі. Однак прибуткових компаній в галузі сьогодні небагато. Головна проблема, яка заважає зрівняти правила конкурентної гри на ринку — це виплати на фонд оплати праці, що не співставні з сумами, які платять іноземні виробники одягу, з якими конкурують українські підприємства. Наприклад, у Болгарії податкове навантаження на фонд оплати праці втричі менше, ніж у нас. В такій ситуації і з такою податковою політикою виживають лише окремі цехи, тіньові підприємства або люди, які ще займаються торгівлею імпортом через спрощену систему оподаткування. Вся решта виробництва зводиться нанівець. Тож заважає розвиватися велике податкове навантаження, яке лягає на плечі вітчизняного і не лягає на імпортного виробника одягу. Крім того, тисне й постійне зростання вартості енерговитрат, а також — підняття сплати за землю. До того ж у багатьох наших чиновників міцно в’ївся стереотип, що українська легка промисловість не конкурентоспроможна й тому немає кого і що рятувати. Насправді українську продукцію носять у всьому світі й більшість вітчизняних фабрик працюють за давальницькими схемами на зовнішні ринки — до 90% всієї продукції вивозиться за кордон.
Іван ПЄТУХОВ, голова комісії Українського союзу промисловців та підприємців з питань науки й інформаційних технологій, президент групи копаній «Адамант»:
— Перше, що б я хотів назвати, досягнення ІТ-галузі — це розвиток широкосмугового доступу до Інтернету. Відповідно до міжнародної практики, цією проблематикою в першу чергу має опікуватися держава. Натомість у нас це — заслуга в першу чергу роботи всього ринку. Завдяки ентузіастами ІТ-індустрії рівень проникнення Інтернету в Україні сьогодні сягнув 50%. Тобто практично кожний другий українець має можливість вийти у «відкрите плавання» глобальним інформаційним середовищем, а можливо, й більше, зважаючи на забезпечення доступу до Інтернету практично кожного робочого місця. Звичайно, ця статистика безпосередньо вплинула на покращення соціального клімату в державі та підвищення благополуччя в цілому. Адже люди отримали простий спосіб доступу до отримання знань, освіти, контактів, спілкування, вирішення проблем.
До мінусів, підбиваючи підсумки в ретроспективі 20 років розвитку української ІТ-індустрії, відзначу те, що «вагон» нашого державного управління, попри «продвинутість» в новітніх технологіях громадян, все ще залишається на старих рейках. Зокрема, для нас ще досі чужим залишається поняття реєстраційної системи, коли людина вирішує, що хоче заробляти в ІТ, створивши власний бізнес, приходить, повідомляє про це державі й працює. У нас же треба зібрати силу-силенну документів, купу дозвільних папірців... Ми довго з цим воюємо, але, на жаль, поки безуспішно. До слова, саме цей бюрократичний бар’єр — це те, що гальмує збільшення рівня проникнення Інтернету до 70 й більше відсотків.
