У ситуації, коли більшість українців під час кризи затягують пояси й зменшують витрати, Україна продовжує жити не за статками. Нині Кабінет Міністрів знаходить гроші для закачування газу в підземні сховища. Готовність надати кредит у кілька мільярдів доларів висловила Росія. Але в авансовому платежі за транзит російського газу в Європу, за рахунок якого Україна планує закачати газ, криється збереження старої й невигідної для Києва ставки за транзит — 1,7 долара за 100 кілометрів. «Кредит краще брати в покупців газу в Європі», — вважає президент Київського міжнародного енергетичного клубу «Q-club» Олександр Тодійчук. — Це дозволить Україні більш самостійно провести свою транзитну політику щодо Москви».
Після підписання в січні 2009 року домовленостей по газу й авансових платежів Росії, Україна транспортувала російський газ за ще більш низькою ставкою — 1,094 дол., розраховуючись, таким чином, за аванс. Нові авансові платежі Росії означатимуть для України збереження низьких, невигідних для неї ставок на транзит газу, які в 3—4 рази нижчі за середньоєвропейські при лише 20%-ій знижці від середньоєвропейської ціни на російський газ для України.
Незадовільне фінансове становище українського бюджету дозволяє Росії знову диктувати свої умови Україні. Використовуючи фінансові важелі, Москва може спробувати дезавуювати домовленості в Брюсселі щодо великого у 2,5 мільярда доларів кредиту на модернізацію української газотранспортної системи. Якщо Україна й у подальшому буде залазити в борги перед Росією, участь росіян у модернізації української ГТС стане практично вирішеною справою. А значить, збережеться колишній дисбаланс цін на газ і транзит. Україна як і раніше не зможе впливати на ціну на газ, який вона купує в Росії. Зате Москва, як один із інвесторів проекту модернізації ГТС, отримає певні права на українську політику транзиту. «Якби уряду вдалося домогтися ціни на газ і його транзит, яку можна порівняти з тими умовами, за якими транспортується газ через Чехію, Словакію й інші країни, сьогодні не стояло би так гостро питання, де взяти гроші на закачування газу до сховищ», — вважає уповноважений президента України з питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський.
Здавалося б, у Брюсселі Україні вдалося прорвати інформаційну блокаду Росії та довести європейцям, що Росія перекриває газ у Європу, а не в Україну. Але, схоже, що Москва не збирається так легко відмовитися від силового й інформаційного тиску на Київ. Ставки у газовому трикутнику: постачальник —транзитер — споживач занадто високі. І дуже багато коштів Росія вже витратила на інформаційну війну проти України, яку вона веде, до речі, за українські ж гроші, які Київ недоотримує з Москви за транзит. Москва хоче, щоб Європа домовлялася про транзит газу з нею, а не з Україною, що для Росії матиме фантастичні вигоди. Ось чому Москва не збирається так легко відмовитися від звинувачень України в зриві поставок газу до Європи. Це підтвердила й нещодавня заява президента Росії Дмитра Медведєва на прес-конференції в Хабаровську, де він сказав, що Росія не гарантуватиме Європі безперебійні поставки газу, оскільки в неї з цим гаразд. Такі гарантії, на думку російського президента, має давати той, кому нічим платити за газ. Цей прозорий натяк стосувався України.
Як вважає директор компанії «Трансенергоконсалтінг» Світлана Голікова, Росія розраховує, що в найближчі роки Європа споживатиме 38% газу, який видобувається в Росії. І питання лише в тому, яким шляхом (і, додамо від себе, — за якою ціною) транспортуватиметься цей газ.
Україна опинилася в центрі газової суперечки між Європою та Росією. Росія хоче позбутися або мінімізувати монопольне становище України в транзиті. А Брюссель, у свою чергу, хоче позбутися як монополії Росії на поставки газу, так і монополії України на його транзит. І варто Європі було почати будувати новий газопровід в обхід Росії — проект Набукко, як Росія відразу ж купує блокуючий пакет акцій однієї зі східноєвропейських компаній, яка займатиметься реалізацією цього проекту. Москва намагається зберегти за собою економічні важелі впливу на альтернативні їй транспортні газові потоки (проект Набукко передбачає доставку каспійського газу в обхід України та Росії до Австрії).
На думку Богдана Соколовського, гостре несприйняття брюссельських домовленостей Росією викликане тим, що Москва не приховує свого бажання стати власником української ГТС. Україну це не влаштовує. І вона відкрито заявляє про це Москві, — вважає він.