Україна на 19-му році своєї незалежності має статус демократичної держави з ринковою економікою, є навіть членом Світової організації торгівлі. Проте на практиці радянський спадок не лише постійно нагадує про себе в формі, наприклад, зловживання владою чиновників чи недотримання прав людини, а й недосконалістю економіки. Багато хто з українців, які ще пам’ятають планову економіку СРСР, після значного спаду виробництва і гіперінфляції нині справедливо нарікають на розбіжності між обіцяним 20 років тому благом капіталізму для кожного, і нашими сьогоднішніми «обраними» мільярдерами світового масштабу на тлі ще біднішої, аніж при комунізмі, країни. А після «вибуху» наприкінці 2008 року світової фінансово-економічної кризи про недоліки капіталізму заговорили навіть у лавах його найщиріших проповідників — США та Західної Європи...
Утім, чи варто нам сумніватися в обраному шляху (й знову кардинально переформатовувати уявлення про світле майбутнє), якщо доклали ще не достатньо зусиль для його будівництва? Розібратися в цьому днями спробували на публічних дебатах «Капіталізм не виправдав очікувань на пострадянському просторі» , організованих Фондом «Ефективне управління» і компанією Intelligence Squared.
На думку директора Фонду Наталії Ізосімової, капіталізм не може існувати у вакуумі й повинен супроводжуватися ефективним управлінням з боку держави. А пострадянські країни в цьому сенсі, за її словами, були не підготовлені до капіталізму, оскільки не мали політичного ресурсу для впровадження необхідної системи стримувань і противаг. «Капіталізму, як і демократії, можна навчитися тільки на практиці», — зазначила Ізосімова. Директор Фонду також додала, що перехід від радянської економічної та політичної системи передбачав складніше завдання, аніж просто створити щось із нуля. «Необхідно було позбавити суспільство від застарілих звичок, світогляду, а також організаційних і управлінських підходів, які перешкоджали розвитку вільного ринкового капіталізму і до цих пір не дозволяють ефективно функціонувати цій економічній моделі на території пострадянських країн», — підкреслила Наталія Ізосімова.
У НАС НЕ КАПІТАЛІЗМ, А ЙОГО ІМІТАЦІЯ
Прихильники тези про неефективність капіталізму стверджують: досвід колишніх країн Радянського Союзу доводить, що шаблонна економічна модель не може бути прийнятною в однаковій мірі для всіх. Вільний ринковий капіталізм може пасувати одним країнам і при цьому бути абсолютно неприйнятним для інших... Тож перед тим, як намагатися замінити центральне планування на систему, засновану на самостійному виборі, необхідно було б упевнитися, що всі учасники процесу були готові до подібних змін. Радянська ж система була абсолютно не підготовленою до капіталізму, вважають прихильники тези. Окрім того, люди не отримали часу для осмислення нового для них явища приватної власності, а держава виявилася неспроможною отримувати кошти для продовження соціальної підтримки. На їхню думку, вільний ринковий капіталізм не лише не виконав своєї обіцянки підвищити рівень життя населення, але й послабив соціальні гарантії, характерні політиці радянського періоду.
В колишніх республіках Радянського Союзу капіталізм сприймали як невід’ємну частину демократії, необхідної для досягнення більш високих стандартів життя. Замість того, констатують учасники дебатів, капіталізм привів до влади клептократів, які узурпували національне господарство і в своєму прагненні зберегти над ним контроль перешкоджали розвитку демократичних і правових інститутів.
Більш того, капіталізм з його принципом індивідуальної вигоди викликав глобальну економічну кризу, яка завдала тяжкого удару по багатьом незміцнілим економікам пострадянських країн. Наслідки поточної кризи — це ще одна жертва, яку довелося принести країнам колишнього Радянського Союзу в їх прагненні впровадити неадаптовану дефектну модель вільного ринкового капіталізму.
«Ліберальна еліта вважала, що за відсутності демократичного досвіду можна швидко побудувати розвинутий капіталізм, не враховуючи інтереси широких народних мас, і що Захід нам в цьому допоможе. Народ, який пережив епоху несвободи та рівності в злиднях вирішив, що капіталізм принесе волю та рівність у багатстві», — зазначила під час виступу на дебатах кандидат економічних наук, кандидат у президенти Росії на виборах у 2004 році Ірина Хакамада.
На її думку, люди були психологічно не готовими до економічної нерівності й відсутності державного захисту, тому вони не можуть нести історичну відповідальність. «Тільки обрана пострадянська еліта повинна нести цей тягар, оскільки саме вона побудувала бюрократичний капіталізм із корупцією безпрецедентного масштабу», — вважає вона. Хакамада впевнена, що позитивні зміни настануть лише після зміни поколінь у владі та серед еліти, а поки ж у нас «не капіталізм, а його імітація».
Ще один прихильник тези про невиправдані сподівання капіталізму — журналіст, телеведучий на каналах ВВС World і ВВС4 (Велика Британія) Давид Ааранович — у своєму виступі на дебатах зазначив, що колишні республіки Радянського Союзу вибрали «найгірший різновид капіталізму». «Це призвело до розкрадання національних багатств, бандитизму і повної соціальної незахищеності», — пояснив він. За словами британського журналіста, це дивна ситуація, коли найдорожчий будинок у Лондоні — віллу вікторіанської епохи вартістю в 8 мільйонів фунтів стерлінгів — купує дочка колишнього президента України, вклавши в реставрацію будинку, що тривала аж 18 місяців, ще 10 мільйонів фунтів стерлінгів. «А сусіди, які засмучені через тривалий ремонт — мер Москви та його дружина...» — додає Ааранович про сучасних нащадків комунізму.
Хоча, разом із тим Ааранович вважає, що капіталізму немає альтернативи, а «державний соціалізм — це бюрократичний і демократичний кошмар».
ВИБИРАТИ НЕ ДОВОДИЛОСЯ
Противники тези про неефективність капіталізму стверджують, що така економічна система все ж таки є вірною моделлю для пострадянських країн, і її позитивні результати рано чи пізно, але обов’язково з’являться. Мовляв, капіталізму, як і демократії, можна навчитися лише на практиці. Тому втрати при швидкому впровадженні вільного ринку і демократичних виборів були неминучі. Пострадянські держави до цього часу страждають через те, що вони довгий час не стільки розвивалися недостатньо, скільки розвивалися не так, як треба. Однак, упровадження капіталізму заклало засади необхідних покращань, надаючи людям набагато ширший вибір можливостей, ніж раніше.
На момент розпаду Радянського Союзу життєздатної альтернативи впровадженню вільного ринкового капіталізму не було, переконані учасники дебатів. Адже модель планової економіки, яка базувалася на експлуатації трудових і природних ресурсів на початку свого розвитку, і яка була вимушена залучати іноземні позики в останні роки існування, на момент краху довела свою неспроможність. Тож країнам колишнього Радянського Союзу не довелося вибирати поміж стабільністю і можливостями, адже до початку 1990-х вибору вже не лишалось.
А фінансова криза, стверджують опоненти тези, насправді продемонструвала, що дефект полягав не в економічній моделі капіталізму як такої, а в її реалізації. Криза стала результатом помилкових підходів до управління, пропонованих тими, хто не дочитав Адама Сміта і випустив з уваги розділ про необхідність регулювання в ринковій економіці. Відновлення світової економіки, мовляв, підтверджує загальну стійкість капіталізму в умовах, коли уряд проводить відповідну політику.
До того ж, у тих країнах і секторах, де швидко провели справжні ринкові реформи, на думку опонентів тези, результати були негайними і вражаючими. Вони відразу призвели до економічного зростання, збільшення заробітних плат і пенсій, поліпшення стандартів життя і великих можливостей.
«Ті перекручування та недоліки, які відносяться деякими на рахунок капіталізму, насправді були викликані відхиленнями від ринкових принципів. Економічне зростання не досягло свого потенціалу через затримку і спотворення процесів впровадження економічних реформ, викликаних політиками, директорами державних підприємств, товарними трейдерами, олігархами, чиновниками, які діяли в особистих інтересах», — сказала на дебатах голова наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» та дружина попереднього президента України Катерина Ющенко.
Вона назвала занадто категоричним аргумент про те, що громадяни країн колишнього Радянського Союзу були «не готові» до капіталізму і демократії, оскільки вони давно прагнули волі й економічного процвітання, а також досягли значних успіхів там, де отримали можливість продуктивно працювати — на своїй Батьківщині або за кордоном.
Ющенко підкреслила, що як у 1991 році, так і сьогодні альтернативи переходу до вільних ринків для цих країн немає. «У всьому світі доведено, що саме вільні ринки сприяють найбільшому економічному зростанню й підйому стандартів життя», — пояснила вона.
А от для народного депутата Верховної Ради України, журналіста Андрія Шевченка успіх капіталізму полягає в трансформації свідомості громадян, одужання від «хворої й несправедливої радянської системи». «Про успіхи або невдачі капіталізму варто судити по людях, — доводить він. — Сьогоднішній українець, грузин або росіянин потребує від життя набагато більшого, ніж його батьки. Це стосується і матеріального комфорту, і волі. Це — необоротна трансформація, яка є головним результатом ринкових змін».
ДОВIДКА «Дня»
Мета публічних дебатів Фонду «Ефективне управління» — представити наявні аргументи, що впливають на економічну політику, вивчити альтернативні шляхи розгляду складних і суперечливих питань економіки та бізнесу в Україні. Одне із завдань Фонду — привернути увагу громадськості до культури проведення дебатів, де конструктивна дискусія на основі конкретних аргументів дає змогу робити обѓрунтовані висновки. Висловлення діаметрально протилежних поглядів і критика опонентів відбувається в атмосфері конструктивізму і взаємоповаги.
Втілюючи класичну модель проведення дискусійного форуму в стилі «Оксфордського клубу», Фонд запрошує спікерів, які представляють аргументи «за» або «проти» того чи іншого твердження, що є головною темою дебатів. Кожен спікер використовує сім хвилин для подання своїх аргументів, а потім ведучий запрошує до дебатів усіх присутніх. Аудиторія від 200 до 400 осіб має можливість поставити запитання, опонувати аргументам спікерів, висловлювати власну думку. Голосування аудиторії до і після проведення дебатів наочно демонструє, наскільки змінилася думка під впливом почутих аргументів.
Для проведення дебатів було відібрано такі важливі теми, як реформи в сільському господарстві та земельних відносинах, оподаткування, адміністративна реформа, доцільність проведення економічних реформ під час кризи, державна підтримка підприємств під час економічного спаду тощо.
