25 червня в Києві стартувала 5-та щорічна конференція Інституту Адама Сміта «Український енергетичний форум». Планується, що заходи триватимуть три дні — до 26 червня, й у них візьмуть участь усі ключові особи енергоринку України. Зокрема, вчора виступили міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Продан, міністр екології Андрій Мохнік, заступник голови НАК «Нафтогаз України» Олександр Тодейчук, генеральний директор ДТЕК Максим Тимченко, глава Shell в Україні Грехем Тайлі та інші. На першій панелі Форуму вони обговорили ключові пріоритети уряду й Національну енергетичну стратегію. Детальніший репортаж з форуму читайте в завтрашньому «Дні». А зараз пропонуємо зупинитися на найбільш дискусійному питанні, що викликало хвилю обговорення в експертних колах — можливості України пережити вже цю зиму без російського газу.
Як повідомляв «День» («Уряд готується перезимувати без російського газу». «День» від 23 червня 2014 року), на засіданні кризисного енергетичного штабу, що проходило в суботу, віце-прем’єр-міністр України — міністр регіонального розвитку, будівництва й житлово-комунального господарства Володимир Гройсман дав доручення розробити план дій із забезпечення стабільного проходження Україною опалювального сезону без російського газу. Цей план, як повідомив Гройсман, спрямований на реалізацію заходів щодо альтернативних постачань газу, його збереження й заміщення іншими енергоносіями. Віце-прем’єр підкреслив, що міністри нестимуть особисту відповідальність за стабільну роботу паливно-енергетичного комплексу, особливо в осінньо-зимовий період.
Чи достатньо при постановці такого масштабного завдання спиратися лише на міністрів і їхній апарат? Розуміючи необхідність ширшої підтримки, Гройсман заручився ще й інтелектуальним ресурсом парламентаріїв, які створили у Верховній Раді міжфракційне об’єднання «За енергетичну незалежність України». Невипадково його очолив народний депутат, екс-мэр Вінниці й екс-губернатор однойменної області Олександр Домбровський. Розповідаючи журналістам про цілі об’єднання, він підкреслив, що закритий Росією газовий вентиль зробив енергетичну незалежність невідкладним завданням, яке необхідно вирішувати вже сьогодні.
Він упевнений, що Україна має достатньо енергетичних ресурсів для того, щоб розв’язати свої проблеми, й стратегічне завдання, що стоїть перед нашою державою як у найближчій, так і в середньостроковій перспективі, полягає в тому, щоб скорочувати закупівлі імпортного газу, незалежно від його походження. «І для мене не принципово, йдеться про дорогий російський газ або це буде не менш дорогий європейський газ, який ми можемо отримувати по реверсу, — говорить голова міжфракційного об’єднання, — проблема просто в тому, що цей газ дорогий для української економіки». «За підрахунками наших експертів, ціна газу, необхідного нам для стабільного розвитку економіки, міститься в діапазоні 280—320 доларів, — аргументує він, — усе те, що вище, є дуже проблемним з погляду розвитку економіки України».
Домбровський порівнює Україну з Польщею за рівнем розвитку економіки й енергоспоживанням. Тоді як Україна минулого року використала 64 мільярди кубометрів, наша сусідка споживає приблизно 15 мільярдів кубометрів газу, хоча має не набагато меншу територію й дещо менше населення. Але ВВП цієї країни втричі вище, ніж в України. Якщо взяти польську модель за зразок, то Україна має або втричі скоротити споживання газу, або на стільки ж збільшити ВВП. Над цим і працюватимуть, за словами Домбровського, члени об’єднання спільно з професійним і експертним середовищем. Уже відпрацьовано, погоджено з відповідними міністерствами й внесено до Кабміну набір пропозицій, які вже в короткостроковій перспективі, тобто цього року, дозволять замістити імпортний природний газ ресурсами вітчизняного видобутку або виробництва. У першу чергу це українська біомаса. «Ми вважаємо, — переконаний глава об’єднання, — що вона конкурентна, дає можливість інвестувати в нашу країну й не віддавати гроші, запозичені в золотовалютних резервах країни або на зовнішніх ринках, «Газпрому».
Голова правління «Біоенергоасоціації» України Георгій Гелетуха розповів про напрацювання експертної групи об’єднання. За його словами, вони спрямовані на те, щоб і розробникам енергозбережних технологій і власникам об’єктів стало вигідно заміщати природний газ іншими видами палива. Зараз, за його словами, це абсолютно невигідно. Та й населення, а також житлово-комунальне господарство поки що споживають здебільшого природний газ, досі дешевший за решту енергоносіїв. Багато помилок, через які було невигідно використовувати альтернативні види палива, говорить експерт, за пропозиціями народних депутатів уже враховані в законопроекті, підготовленому до розгляду в парламенті. Якщо законопроект буде ухвалений, сподівається Гелетуха, ми розблокуємо сектор виробництва електроенергії з біомаси й дамо на кожний мегават електроенергії додатково ще й три мегавати теплоенергії, оскільки всі установки, що працюють на біомасі, використовують режим когенерації. І ця теплоенергія піде на пряме заміщення природного газу.
«ПЕК (паливно-енергетичний комплекс) сьогодні є для економіки дестабілізаційним чинником», — зазначає екс-міністр енергетики Сергій Єрмілов і ратує за різку зміну енергобалансу країни на користь заміни імпортованих видів палива на альтернативні, місцеві, зокрема й на вугілля, яке поки що не знаходить повною мірою збуту на внутрішньому ринку. На його думку, необхідно змінити й державну енергополітику в цілому. Він констатує, що це не забезпечить негайних змін («усе одно до початку опалювального сезону ми не зможемо все це зробити й будемо змушені домовлятися з традиційними постачальниками), але за чотири-п’ять років Україна може якісно оновитися. За цей час, завдяки заходам економічного стимулювання («закликами газ не добувається — потрібні гроші»), на думку екс-міністра, Україна може замістити не менш як 30—40% імпортованого сьогодні газу.
«Мені абсолютно зрозуміло, що ключовим елементом досягнення й енергетичної незалежності, й безпеки є інтеграція ринків українських енергоносіїв до європейських стандартів, — говорить надзвичайний і повноважний посол, президент компанії «Гранда Торнтон Україна» Олександр Чалий, — тим паче після 27 червня, коли Президент України поставить свій підпис під угодою про асоціацію. Це вже будуть наші зобов’язання щодо демонополізації й максимальної лібералізації газового ринку. Якщо ж ми зосередимося лише на якихось організаційних змінах, то серйозні інвестори, які готові вкладатися в українську енергетику, зокрема й газовий сектор, у газову безпеку, до нас не прийдуть. Адже їм потрібне ринкове середовище, побудоване на зрозумілих їм принципах».
Ніби конкретизуючи слова Чалого, виконавчий директор міжфракційного об’єднання Сергій Савчук розповів про досвід передових країн, що також свого часу добивалися енергетичної незалежності. «Польща, коли робила перші кроки для зниження своєї енергозалежності, — розповідає експерт, — у першу чергу думала про те, як захистити населення, допомогти простій сім’ї поміняти в себе батареї або встановити сучасні вікна в квартирі. Для цього передбачили пільгові кредити, відсотки за якими компенсували людям муніципалітети». «Маючи свою потужну енергетичну економіку й практично необмежений доступ до енергоресурсів, — продовжує Савчук, — уряд Сполучених Штатів нещодавно виділив субсидію штату Огайо, для інфраструктури з вирощування енергетичних культур і на біопаливний завод, що спалюватиме не кукурудзу, а біомасу».
Підтримуючи колег, народний депутат Володимир Купчак звертає також увагу на те, що міжфракційній групі слід подумати й про проблему контролю системи управління в енергетиці. Зокрема, він зазначив, що останні законопроекти, що відкривають можливість для приватизації української ГТС, викликали питання в енергетичному співтоваристві, оскільки далеко не в усьому зрозумілі. «Такого не дозволяла собі навіть попередня злочинна влада», — говорить народний депутат. Відповідаючи на запитання «Дня», він пояснив: «Кажучи про газ, ми завжди маємо на увазі газову мафію. Ми сьогодні не знаємо, за винятком, можливо, двох-трьох осіб у країні, яким є газовий баланс України. Не маємо достовірної інформації, скільки газу в нас добувається, скільки імпортується й експортується. Які технологічні втрати в наших транспортних системах. І це все асоціюється у людей зі словом «мафія». Наше головне завдання — зробити цей ринок прозорим і ліберальним».
«В уряду сьогодні в цьому напрямі хороші ідеї, — продовжував народний депутат. — Але приватизація ГТС незрозуміла. Адже загальної стратегії в цьому напрямку немає, й не зрозуміло, які кроки будуть за відповідними законопроектами, які уряд практично протиснув. При цьому депутатів звинувачують у тому, що вони начебто не хочуть йти назустріч людям. І тут же піднімають тарифи. Це для мене больове питання. Як бути моїм батькам, чим платити за газ і електроенергію? Це треба обговорювати не лише в уряді, а й в експертному середовищі. Особисто я вважаю, що газу в країні добувається достатньо, щоб забезпечити ним хоча б населення. Тим паче що це були саме ті тези, з якими йшов нинішній уряд, перебуваючи в опозиції».
