Керівник київських соціалістів Валентина Семенюк віддала депутатський мандат заради того, щоб залишитися на чолі Фонду державного майна. Але ж квінтесенція його діяльності (відхід від залишків соціалізму, за якого все майно країни належало державі) за ідеєю має докорінним чином суперечити поглядам переконаного соціаліста, яким представляє себе глава ФДМ. Внутрішній конфлікт, який виник, серед інших (також і об’єктивних) причин, мабуть, позначається на роботі Фонду, який зараз, власне, зриває план наповнення бюджету.
Щоправда, при цьому ФДМУ ще й робить якісь рухи, спрямовані на те, щоб переконати громадськість, начебто він бореться за бюджет щосили. Про це, зокрема, можна було б судити за його наміром найближчим часом оскаржити судові ухвали про припинення конкурсу з продажу «Луганськтепловозу» — головного хіта, прямо скажемо, слабкуватої приватизації поточного року. Для цього ФДМ підготував апеляційну скаргу на ухвалу Михайлівського районного суду Запорізької області від 15 вересня і апеляцію на ухвалу Господарського суду Києва від 2 жовтня, якими конкурс із продажу 76% акцій початковою вартістю 292 мільйони гривень, що планувалося провести 3 жовтня, було припинено. Нагадаємо, що заявки на участь у конкурсі подали АТ «Демиховский машзавод» (Московська обл.), ЗАТ «Управляющая компания «Брянский машиностроительный завод» (Брянськ, обидва — Росія), ВАТ «Дніпровагонмаш» (Дніпродзержинськ Дніпропетровської обл.) та ВАТ «Марганецький ГЗК». Обидва названих російських підприємства входять до провідної в російському транспортному машинобудуванні групи «Трансмашхолдинг», а «Марганецький ГЗК» — до складу української групи «Приват», пов’язаної також із «Дніпровагонмашем», в якому значний пакет має група «ТАС».
18 вересня прем’єр-міністр Віктор Янукович заявив, що Кабінет Міністрів припинив конкурсний продаж «Луганськтепловоза» і подальші ухвали щодо цього підприємства прийматимуться з урахуванням національних інтересів. Але ФДМ дивним чином не отримав офіційного такого розпорядження уряду, тому продовжував проведення конкурсу, і йому навіть вдалося скасувати ряд судових ухвал про припинення конкурсу. Однак, як виявилося, не всі... Скоріше за все, гроші від реалізації цього підприємства бюджетові цього року так і не дістануться, незважаючи на всю ту боротьбу (вона нагадує цирковий атракціон нанайських хлопчиків), яку старанно демонструє ФДМУ та його голова. Схоже, так само безрезультатними можуть стати й інші судові розгляди із захисту державних інтересів, які ведуться ФМДУ.
Але було б неправильним звинуватити українських приватизаторів у відсутності борцівських чи, вірніше, бійцівських рис. Принаймні так не вважає народний депутат України Андрій Портнов. Він днями зажадав терміново зупинити підготовку конкурсу з продажу державного пакету акцій ВАТ «Комсомольське рудоуправління» та доручити правоохоронним органам і органам прокуратури розслідувати в зв’язку з цим дії іншого народного депутата Володимира Бойка та голови Фонду державного майна Валентини Семенюк. У зверненні до прем’єр-міністра Віктора Януковича, генерального прокурора Олександра Медведька, голови Спеціальної контрольної комісії ВР з питань приватизації Андрія Кожемякіна, Портнов, як повідомляє УНІАН, звинуватив Бойка в тому, що він, «маючи плідні фракційні стосунки» з Семенюк, вирішив «за безцінь скупити пакет акцій, який ще залишився у власності держави». 26 жовтня ФДМУ збирається провести конкурс із продажу 38,14% акцій ВАТ «Комсомольське рудоуправління». Цей пакет оцінено Фондом держмайна, виходячи з номіналу акцій, який становить 10 гривень за штуку. Таким чином, вартість підприємства встановлено на рівні 285 млн. грн., що лише на 28% перевищує балансову вартість його активів. «Це безпрецедентний випадок для стабільно працюючого стратегічного прибуткового підприємства», — зазначається у зверненні Портнова. (Рудоуправління є найбільшим в Україні виробником флюсового вапняку для металургійних підприємств. Воно експлуатує два кар’єри, Центральний і Жеголівський, та дві дробильно-збагачувальні фабрики. Його чистий прибуток 2005 року становив 129 млн. 488 тис. грн. Чистий збиток — 70 млн. 341 тис. грн.).
Згідно з інформацією, якою володіє Портнов, Фонд держмайна «з метою недопущення можливої перемоги іншого, аніж Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» кандидата, розробив особливі умови приватизації ВАТ «Комсомольське рудоуправління», які, за словами народного депутата, «інакше, ніж дискримінаційними назвати неможливо». Як зазначається у зверненні, коло потенційних покупців «штучно обмежене» підприємствами, які протягом трьох років мали виробляти металургійне і щебневе вапно чи контролювати подібне підприємство. «Але особливої уваги заслуговує пункт умов приватизації, згідно з яким потенційний покупець повинен споживати не менше, аніж 20% продукції, вироблюваної «Комсомольським рудоуправлінням». Будь-якому фахівцеві відомо, що під такі умови підпадає лише одне підприємство в світі — Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», — підкреслює Портнов. Він також нагадує, що за президентства Леоніда КУЧМИ 60% акцій «Комсомольського рудоуправління» було передано в управління Маріупольському металургійному комбінатові ім. Ілліча терміном на 5 років. Внаслідок проведення додаткових емісій акцій із першочерговим правом викупу цих акцій саме меткомбінатом ім. Ілліча на початок 2006 року це підприємство сконцентрувало в себе 60,018% акцій «Комсомольського рудоуправління». Звертають на себе увагу й темпи, якими йде процес приватизації цього підприємства — його підготовку до продажу на конкурсі було розпочато лише в серпні.
Ніхто в принципі не сперечається з тим, що меткомбінатові ім. Ілліча конче необхідно дане рудоуправління. Ми навіть можемо припустити, що, віддавши його до інших рук, держава заподіє якихось збитків національній безпеці (що в чомусь нагадує наслідки перепродажу «Криворіжсталі»). Але чому б при цьому зовсім не бідному «Іллічу» не взяти участь у прозорому конкурсі? А так виходить, що Семенюк, виписавши для іллічівців пільгові умови, у буквальному значенні йде второваною дорогою своїх попередників, яких свого часу звинувачувала в тому, що при їхньому сприянні було украдено в українського народу «Криворіжсталь».