Людвіг ЛИТВИНСЬКИЙ, директор Державного науково-інженерного центру систем контролю й аварійного реагування Мінпаливенерго України, доктор фізико-математичних наук:
— У цей час стан об’єкта «Укриття» досить невизначений за рядом параметрів: немає повного набору інформації про розподіл поділених речовин всередині об’єкта, у зв’язку з технічною складністю її отримання. Нинi відповідно до плану перетворення об’єкта в екологічно безпечну систему триває етап стабілізації конструкцій «Укриття». Говорити про стійкість і надійність об’єкта можна тільки у термінах імовірності, у термінах ризику — у таких термінах сьогодні практично весь світ проводить такого роду роботи. Можна сказати, що стан об’єкта досить стійкий. Якщо ж говорити про можливі загрози, то з усіх потенційно аварійних ситуацій, мабуть, найбільшу небезпеку для навколишнього середовища може представляти можлива ситуація у зв’язку з обваленням будівельних конструкцій і великим пилопідйомом. Саме тому й планується створення «Укриття-2».
План SIP включає в себе ряд напрямів діяльності: підтримка стабілізації, спорудження «Укриття-2», поводження з радіоактивними відходами об’єкта. Наскільки мені відомо, на початок року роботи виконувалися відповідно до графіку. На сьогоднішній день закінчено передпроектний аналіз, тепер на черзі проектування. «Укриття» — це досить велике спорудження, що не має аналогів в Україні, та й у світі не існує повного аналога. Але навіть якщо знайти щось близьке, існує проблема прив’язки до специфічних кліматичних умов України: наприклад, треба врахувати наші снігове й вітрове навантаження. Тому можна сказати, що етап проектування займе досить довгий проміжок часу — можливо, це буде рік або півтора року. З досвіду проведення проектних робіт я знаю, що це неможливо зробити за місяць чи декiлька місяців. На ліцензування робіт також потрібен час, оскільки треба отримати дозвіл від регулювальних і наглядових органів. Тому, на мій погляд, спорудження «Укриття-2» реально може початися не раніше ніж через півтора року.
Якщо говорити про роль ЄБРР у здійсненні проекту, то нав’язування волі нетехнічними фахівцями просто неможливе. Що стосується західних фахівців, то дійсно вони беруть участь у прийнятті проектних рішень: якщо спілкуються два і більше технічні фахівці, то, природно, кожен iз них так чи інакше впливає на прийняття рішень. Хочу при цьому звернути увагу на таку особливість співпраці із зарубіжними фахівцями: вони постійно підштовхують нас до загальноприйнятих світових підходів із забезпечення якості робіт. У цьому відношенні вимоги й рекомендації західної сторони завжди були жорсткими.
